Сторінка
5
При вивченні впливу одноразового прийом мінеральної води на показнику внутршлункової РН установлено найбільш виражене збільшення концентрації іонів Н у хворих хронічним гастритом з рівномірно зниженою секреторною функцією шлунка. При кінцевому кислотоутворенні високої інтенсивності введення цієї мінеральної води на рівень внутрішлункової рН особливого впливу не виявило.
Представляє інтерес дії мінеральної води на ритм кислотоутворення шлунка. Так, переривчасте кислотоутворення після прийому мінеральної води, як правило, змінювалось неперервним ритмом його.
Відмітили більш виражений зсув показника рН в кислу сторону при двомоментному введенні мінеральної води х інтервалом 30 хв. Установлено також, що мінеральна вода разом з харчовим подразником приводить до великої стимуляції кислотоутворення відносно з введенням харчового подразника з кип’яченою водою.
Після прийому мінеральної води з харчовим подразником в жодному разі не спостерігався переривчастий ритм кислотоутворення.
Використання метода внутрішлункової рН-метрії показало, що прийом мінеральної води особливо не змінював рівня внутрішлункової рН або спостерігалась тенденція до збільшення кислотоутворення на рівні тіла шлунка і збільшення щілинного компонента секреції на рівні його приворотневої печери при кінцевому кислоту творенні середньої інтенсивності.
При базальному килсотоутворенні рівномірної або різко зниженої інтенсивності після введення мінеральної води спостерігається достовірний зсув показника рН в кислоту сторону на рівні тіла шлунку Відмічені зсуви показників внутрішлункової рН більш точніше просліджувалися при рівномірно зниженій інтенсивності кислотоутворення.
Однократне введення мінеральної води Брусницька в період дослідження бащального килостоутворення методом ендорадіозондування показало, що вслід за її прийомом спостерігалось збільшення рівня внутрішлункової рН. Тому через 10-30 хв. в залежності від рівня базальної рН і евакуаторної функції шлунка показник внутрішлункової рН повертався до кінцевого рівня.
Найбільший інтерес представляли зміни в динаміці, тобто через 1 год. Після введення мінеральної води. Майже у 1/5 хворих виразковою хворобою з високим показником базальної рН малась тенденція до її зниження.
У 2/3 обслідуваних уже через 45-60 хв. після введення мінеральної води спостерігалось підвищення рівня внутрішлункової рН.
Підвищення показників рН було більш виражено у хворих з кислотоутворенням високої інтенсивності і значно рідше – у хворих з кислотоутворенням середньої інтенсивності.
У 1/5 випадків у хворих виразковю хворобою із зниженим кислотоутворенням під впливом мінеральної води відмітили зниження рівня внутрішлункової рН.
Думки дослідників про вплив мінеральної води, прийнятої після пробного сніданку (після їди), суперечливі.
Тому вивчили вплив мінеральної води, прийнятої після пробного сніданку, використовуючи метод ендорадіозондування рН.
Введення мінеральної води через 1-1,5 год після пробного сніданку дало короткочасну дію на вміст шлунка, а потім показник внутршіцілинної рН повертається до кінченого рівня. Пальпуючий вплив її на кислотоутворення виявити не удалося. Мінеральна вода, введена зразу або через 15-20 хв. після пробного (хлібного) сніданку, подовжувала проти кислотну дію їжі, яке продовжувалося 60 хв. і більше, після чого показник кислотності вмісту шлунка повернувся до кінцевого рівня або знизився.
Дуодентальну дію мінеральної води ми можемо спостерігати у тих випадках, коли вона вводиться прямо в дванадцятипалу книжку. Вивчення впливу мінеральної води на секрецію шлунка прямо з поверхні дванадцятипалої кишки має без сумніву, практичне значення. Дійсно, якщо буде встановлено гальмуючу дію тої чи іншої мінеральної води на секрецію шлунка, задача лікування хворих з підвищеною збудливістю шлункових залоз зведеться головним чином до вибору таких методів дачі мінеральної води, які розвивали б найшвидше перевести її в дванадцятипалу кишку. Між тим, вплив мінеральних вод, введених прямо в дванадцятипалу кишку, на секреторну діяльність шлунка недостатньо.
Було вивчено дію мінеральної води Черешенка, введеної прямо в дванадцятипалу кишку за допомогою радіотелеметричної системи “Капсула”, на секрецію шлунка.
Хворому у дванадцятипалу кишку було введено зонд, до якого прикріплена рідаокапсула рН так, щоб вона знаходилась в шлунку. Положення зонда і капсули контролювали за допомогою рентнегоскопії. Радіо капсулою досліджували кінцевий фон шлунка. 150-200 мл мінеральної води 4-го розведення, підігрітої до температури 37,7оС, і продовжували регістрацію показників внутрішлункової рН. Проведення дослідження позволили встановити, що мінеральна вода Черешенка з поверхні дванадцятипалої кишки дає негативну дію на секрецію шлунка.
Вплив мінеральної води Брусницька із дванадцятипалої кишки на кислотоутворення виражено значно сильніше, ніж китп’яченою і мінеральної води Черешенка. Крім того, слід відмітити, що введення кип’яченої і менеральної води прямо в дванадцятипалу кишку не виявило гальмуючої дії на кислотоутворюючу функцію шлунка.
Також вивчили вплив мінеральних вод Буковини на моторну функцію шлунка у хворих хронічним гастритом і виразковою хворобою.
Внутрішлунковий тиск вимірювали методом електрогастрографії, за допомогою радіокапсули Р і методом електрометричної гастрографії. У хворих хронічним гастритом встановлений переривчастий ритм перистальтичної активності шлунка. Частота хвиль в період “роботи” шлунка не відрізнялася від аналогічного показника у здорових людей. У хворих хронічним гастритом з незмінною секреторною функцією відмічена тенденція до підвищення базального тиску на рівні тіла шлунка (Р<0,3).
При хронічному гастриті з рівномірно вираженою секреторною недостатністю базальний внутрішлунковий тиск на обох рівнях був знижений. Фазовий тиск, амплітуда хвиль у цих хворих в зрівнянні з контролем були зменшені на обох рівнях.
Значно понижені показники гастро грами з високою ступінню статистичної достовірності відмічено у хворих хронічним гастритом з різко вираженою секреторною недостатністю. У 1/3 обслідуваних хворих хронічним гастритом на гастро грамах оприділяються явища дискінезії. У всіх хворих хронічни гастритом на гастро грамах можна було відрізнити періоди “роботи” і “спокою” шлунка.
Однократне введення мінеральної води Черешенка визивало повишення внутршілунковго тиску у більшості хворих хронічним гастритом. Разом з тим відмічено незначне пониження внутрішлункового тиску під впливом цієї води у хворих виразковою хворобою.
Таким чином, мінеральну воду Черешенка треба назначати строго диференційовано з урахуванням кінцевого стану не тільки кислотутворюючих залоз, але також і моторно-евакуаторної функції шлунка.
Прийом мінеральної води Ожевська застосовувався як в період “спокою”, та і в період “роботи” шлунка. В подальшому після введення мінеральної води протягом 60 хв. продовжували спостерігати за змінами кінцевого стану моторики шлунка.