Сторінка
1

Опис символів (герби, прапори) міста Острога

План

Вступ.

1.Корткий огляд історії міста.

2.Символи Острога, минуле і сьогодення.

Висновок.

Місто Острог має давню і славну історію. Не кожний обласний, а тим більше районний центр України може порівнятись до історії Острога. Знахідки, виявлені при археологічних дослідженнях, засвідчують, що територія теперішнього міста була заселена ще в епоху енеоліту (4-3 тисячоліття до н.е.). Сама назва міста має чимало легенд. Події, які відбувалися в ньому, теж оповиті легендами. Зупинимося на одній – походження назви Острог.

Короткий огляд історії міста

Острог знаходиться на Козячих і Крем’янецьких відрогах Баратинських гір поблизу впадання річки Вілії (стародавня Велія ) з її притоками у річку Горинь (стародавня Оар). Припускають, що назву місто одержало від давньоруського слова “острог”, що означало укріплення, обнесене тином. Стародавні назви його були Острогобор, тобто укріплення в бору, і Остроріг, тобто гострий ріг, який утворили названі вище відроги гір, що впираються в подільську височину, і зайняте племенами Остророгів (існує легенда про золотий ріг цього племені, який ніби захований на Замковій горі і про існування самого племені.

Острог-місто стародавнє, про нього вже згадується в Іпатіївському літописі під 1100 роком, коли він був відданий за рішенням Ветичівського з’їзду Давиду Ігоровичу внуку Ярослава Мудрого взамін Володимерецького князівства за осліплення Василька, разом з городищем Більмаж. Розвиток феодальних відносин, вигідне фізико-географічне положення, зручне для оборони місце розташування сприяли зростанню Острога, який перетворюється на місто ранньофеодального типу, стає адміністративно політичним центром округи, ремісничо-торговельним осередком. Його жителі займалися ковальством, ливарством, гончарством, будівельною справою. У грамоті 1322 року надання сіл соборній церкві в Луцьку, Климентія було названо владикою луцьким і острозьким, а “богоспасаемый город Острог” князь Любарт вважає своїм володінням. У середині 14-го століття Острог отримав племінник короля Данила Романовича, князь Данило, зачинатель славетного роду князів Острозьких. Його син Федір отримав 1396 року підтвердну грамоту на ці володіння від князя Вітовта. Острозькі вже в 14-ому столітті збудували в місті замок, Богоявленську церкву. Перша згадка про замок датована1386 роком. Близько 1430 року навколо Острога спорудили потужні укріплення-мури з вежами, оточені ровом і валом.

Поблизу Острога знаходились оборонні городища: Кураж, Милятин, Могиляки, Бродів, Монастирьок, Межиріч, Новомалин, Будераж. То була перша оборонна лінія, яка проходила вздовж річок Вілії і Горині. Друга оборонна лінія проходила по городищах Дорогобуж, Тайкури, Дермань. Третя оборонна лінія проходила по городищах Хотин, Грабів, Шпанів, Басів Кут, Новомлинськ і Стубло. Розташування цих городищ вказує на певний сенс орієнтування волинян на небезпеку, що загрожувала їм зі сходу. Це була так звана Погорина лінія оборони.

У 1450 році на місці деревинної церкви звели кам’яний собор, ще раз перебудований князем Острозьким у 1521 році. Завдяки фортифікації місто не раз відбивало напади татар, а 1508 року під Острогом князь Костянтин розбив велика татарське військо і захопив багато полонених, яких оселив на передмісті. У 16-ому столітті Острог став значним осередком ремесел і торгівлі, важливим центром православ’я в Україні, вогнищем освіти і культури. Костянтин Острозький 1576 року заснував тут славну Острозьку академію, зібрав у ній видатних науковців і педагогів того часу—Г.Смотрицький, Й.Борецький, Д.Наливайко та багато інших. В академії навчалися гетьман П.Сагайдачний, вчений і письменник М.Смотрицький та багато інших.

В Острозі сходились торгові шляхи з Польщі, Молдавії, країн Західної Європи, Балкан, Білорусії, Криму, Литви, Росії та ін. Жваві економічні зв’язки сприяли економічному зростанні Острога. Порівняно з 14ст. у 16 ст. його територія збільшилась в 10 разів. Острог став п’ятим за величиною містом на Україні, поступаючись тільки Києву, Львову, Луцьку і Кам’янцю.

У 1585 році місто отримало самоврядування за магдебурзьким правом. У другій половині 16 століття магнатові К.Острозькому належала третина усієї Волині; він мав великі маєтності в Київському, Переяславському, Канівському та Черкаському староствах. На підвладних йому землях було 80 міст та містечок, 2760 сіл, два мільйони моргів землі (морг—близько 0,7 гектара). Однак після смерті К.Острозького роль міста в культурному житті України зменшилась.

Після укладення Люблінської унії 1569 року Острог опинився в складі Речі Посполитої. На цих землях посилився соціальний і національний гніт; католицька церква і шляхетський уряд усіляко прагнули окатоличити й ополячити українців. Цьому насильству трудове населення чинило впертий опір. Підносилася хвиля визвольної боротьби українського народу. Жителі Острога взяли активну участь у селянсько-козацьких повстаннях під проводом К.Косинського, Северина Наливайка.

Острозька ординація в 17 столітті перейшла до Заславських, потім до Вишневецьких, а в1700 році—до Сангушків.

Після кількаразового зруйнування Острога в роки Хмельниччини й пізніших воєн місто занепало, тому сейм підтвердив усі попередні привілеї Острога. У18 столітті місто не раз знищували пожежі, зокрема 1737, 1756 й 1775 року. Після захоплення Волині Російською імперією 1793 року Острог став повітовим містом Волинської губернії.

В Острозі також працював Іван Федоров, який видавав свої відомі книги, такі, як “Буквар”, “Новий завіт з Псалтирем”, Острозька “Біблія” та ін.