Сторінка
1

Тлумач

Тлумач —місто районного підпорядкування (з 1939 p.), районний центр. Розташований на березі річки Тлумачику, за 25 км від обласного центру та залізничної станції Івано-Франківськ. Через місто проходить автомагістраль Івано-Франківськ—Городенка. Населення — 5085 чоловік.

На території району — 59 населених пунктів. Вони входять до складу 23 сіль­ських, міської та селищної Рад депутатів трудящих. Населення — 61,6 тис. чоловік, з нього — 8,8 тис. міського.

Район багатий на поклади будівельних матеріалів.

У районі працює 45 загальноосвітніх шкіл. Є 37 клубів, 14 будинків культури, 64 бібліотеки, 7 лікарень.

Під час розкопок, що проводились на околиці міста в 30-х роках XX ст., вияв­лено поховання доби ранньої та пізньої бронзи.

Виникнення міста Тлумач належить до XII ст. За князювання Ярослава Осмомисла недалеко від Дністра, поблизу важливих торгових шляхів, що йшли з Га­лича на схід, було засновано поселенця товмачів. Тут жили князівські люди, які несли митну службу. Вони оформляли торговельні справи князівського двору, були перекладачами під час переговорів з представниками іноземних держав. Саме цим і пояснюється назва поселення Товмач (польською мовою —Тлумач)1. Він зга­дується в Іпатіївському літопису під 1213 роком.

В 1370 році Тлумачем володіють рідні великого феодала Миколи Коритка, а в 1396 році всі землі його околиць король передає шляхтичу Владиславу Опольському. Кожний новий власник використовував тимча­сове право володіння містом для посилення експлуатації селян та ремісників.

В кінці XIV-XV ст. ст. у Тлумачі розвивалися ремесла. Серед жителів з'являють я ковалі, сідлярі, цирульники, муляри. Міщани займалися також землеробством. У 1448 році Тлумач дістав магдебурзьке право, а 1511 року король дарує йому право щорічного й щотижневого ярмарку.

Наприкінці XVI ст. становище міщан ще більше погіршується в зв'язку з напа­дами іноземних загарбників — татар і турків. У 1594 році Тлумач спалили татари. Не встигла місто відбудувати, як у 1617-1618 роках знову воно було спалене під час нового татарського набігу. Люстрація 1621 року свідчить про занепад економіч­ного життя й значне зменшення населення міста.

В період визвольної війни українського народу, восени 1648 року, повстали міщани Тлумача, які об'єдналися з селянами навколишніх сіл. Полковником обрали міщанина Ярему Поповича. Місто опинилося в руках повстанців і було перетворене на їх опорний пункт. Загін захоплює панський маєток і замки у селах Палагичах, Живачеві, замок і костьол у Тлумачі, двір шляхтича Яблоповського.

В ході визвольної війни місто кілька разів переходило з рук у руки. Тлумач був зовсім зруйнований. Протягом другої половини XVII ст. місто поступово відбу­довується. Помітно розвивається Тлумач у XVIII ст., зростає його населення: 1775 року в місті було вже 860 жителів, а 1786 року — 1014 жителів.

З першої половини XVIII ст. Тлумачем володіли магнати Потоцькі. Вони мали тут два фільварки, сади й парки, їм належало 1223 морги землі. А тим часом у роз­порядженні 504 дворів міщан було 1397 моргів орної землі, 1035 моргів сіножатей, 287 моргів лісу. Але господарства міщан не були рівноцінними: поруч із замож­ними існували й такі, що мали тільки городи до морга, або 250-300 кв. сажнів під будинком та садом, 14 проц. були зовсім безземельними3. Бідніші верстви населення відчували основний тягар всіляких податків, платили феодалам безліч чиншів. В 1789 році населення міста заплатило 1258 флоринів 59 крейцарів податків.

На кінець XVIII ст. Тлумач мав вигляд типового феодального містечка з окре­мими вулицями: Тисменицькою, Палагицькою, Войтівською та кількома меншими вуличками. Працювали дві школи, будинок убогих (так називалась лікарня). В 1810 році Тлумацьке староство (Тлумач, села Падорожна, Долина, Озеряни, Грушка, Бортники тощо) передасться графам Дзедушицьким, які й володіли ним до 50-х років XIX століття.

На поміщицьких полях вирощувалася картопля, її збирання вимагало одно­часно великої кількості робочих рук, а тому ставала необхідною праця за вільним наймом. У 3-х фільварках Тлумацького ключа, при яких було всього 477 господарств, в 1833 році на збиранні картоплі працювало 1016 найманих робітників.

Великі землевласники активно включаються у торгово-підприємницьку діяль­ність. З річного доходу Тлумацького ключа за 1807 рік, який становив 108,5 тис. злотих, 88,9 тис. злотих давали продукти панщинної праці кріпаків. Поміщик про­давав зерно, худобу, продукти тваринництва, лісові матеріали та інше.

У 1838 році граф Дзедушицышй у Тлумачі будує цукровий завод. Уже в 1843 році тут була парова машина, столярно-теслярські майстерні, цегельні і т. н. В сезон цукроваріння на заводі працювало до 800 чоловік, а річний оборот під­приємства сягав 2,5 млн. злотих. 1844 року в усій Галичині перероблялося 550 тис. цнт цукрових буряків, з них 510 тис. цнт — у Тлумачі. Але вихід цукру на той час становив лише 5 проц. Тому в одному з найкращих років-1844 - завод виробляв лише 30 тис. цнт цукру. В 50-х роках створюється акціонерне об'єднання цукрови­ків, яке здійснило реконструкцію підприємства, завдяки чому зросла його потуж­ність до 43-70 тис. цнт рафінованого цукру на рік. В тон період завод досяг най­більшої продуктивності і став одним з найпотужніших цукрових підприємств у Європі. Він проіснував до 1882 року і через нерентабельність був закритий.