Сторінка
6
Облік використання робочого часу здійснюється по кожній зміні в табелі, який відкривається щомісячно на працівників цеху (відділу), ділянки тощо. Облік явок на роботу і використання робочого часу здійснюється в табелі методом суцільної реєстрації, а саме відмітки всіх, хто запізнився тощо, або шляхом реєстрації тільки відхилень (неявок, запізнень і т.д.).[44 с.246].
Форми № П-12 та П-13 застосовуються для обліку робочого часу всіх категорій працівників, для контролю за дотриманням працівниками встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати, а також для складання звітності з праці.
Форма №П-13 'Табель обліку використання робочого часу" застосовується в умовах автоматизованої системи управління підприємством. Типова форма № П-13 пристосована до різних умов організації виробництва, може бути доповнена необхідними даними, враховуючи особливості галузі.
Форма № П-14 використовується тільки для обліку використання робочого часу працівників з твердим місячним окладом або ставкою. Облік часу понаднормових робіт здійснюється на підставі списків осіб, працюючих понаднормово (форма № П-15). Списки з відміткою майстра про кількість фактично відпрацьованого понаднормового часу використовуються для запису до часу простоїв, що здійснюється на підставі листків обліку простоїв (форма № П-16). Листки обліку простоїв з відміткою про час простоїв використовуються для запису до табелю.
Список осіб, які працювали в понадурочний час (форма № П-15), використовується для обліку часу; відпрацьованого понадурочно та оплати роботи в надурочний час. Заповнюється в одному примірнику майстром або іншими посадовими особами, відповідальними за облік простоїв, і передається до бухгалтерії.
На кожний первинний документ складається графік документообігу.
Облік виконання норм виробітку (норм часу), нормативних завдань здійснюється на підставі первинних документів з обліку виробітку продукції та
виконання, робіт за звітний період відповідними особами, на яких це
покладено (наприклад, нормувальниками, економістами та ін.). В цих документах поряд з даними про кількість виготовленої продукції
відображається також час, встановлений за нормою на виконання цього
обсягу роботи; фактичний час, витрачений на його здійснення, за звітний
період, визначається за даними табельного обліку.
Синтетичний облік розрахунків з оплати праці здійснюється на двох субрахунках пасивного рахунку 66’’ Розрахунки з оплати праці’’.
На рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці” ведеться узагальнення інформації про розрахунки з персоналом, який відноситься як до облікового, так і до необлікового складу підприємства, - з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), а також розрахунки за неодержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами).
. За кредитом субрахунку 661 “Розрахунки за заробітною платою ” відображаються нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премій, допомоги тощо, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими документами, вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів в рахунок заробітної плати та інші утримання із сум оплати праці персоналу.
Нараховані, але не одержані персоналом у встановлений строк суми з оплати праці відображаються за дебетом субрахунку 661 “Розрахунки за заробітною платою” та кредитом субрахунку 662 “Розрахунки з депонентами”.
Аналітичний обікрозрахунків з персоналом ведеться за кожним працівником, видам виплат та утримань.[ 10 с. 112]
1.2 Характеристика форм та систем заробітної плати
Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці , яка складається з тарифних сіток, тарифних ставок , схеми посадових окладів і тарифно - кваліфікаційних характеристик (довідників).
Тарифна система оплати праці – це сукупність правил , за допомогою яких забезпечується порівпяльна оцінка праці, залежно від кваліфікації , умов її виконання , відповідальності, галузі та інших факторів, які характеризують якісну сторону праці.[25 с. 180].
Тарифна система виступає основою формування та диференціації заробітної плати.
Тарифна сітка – шкала , яка визначає співвідношення в оплаті різних груп працівників залежно від їхньої кваліфікації. Вона складається з певної кількості тарифних розрядів і відповідних тарифних коефіцієнтів. Тарифні розряди відображають ступінь складності й відповідальності виконуваної роботи.
Як показує практика, підприємства можуть використовувати диференціацію тарифних ставок першого розряду за трьома основними ознаками:
1. за формами оплати праці (тарифні ставки для почасовиків і відрядників);
2. за окремими професійними групами ( для верстатників,працівників, які працюють на конвеєрі, та ін.).
3. за умовами праці (тарифні ставки для робіт із нормальними умовами, з тяжкими і шкідливими , з особливо тяжкими і шкідливими).
Тарифна ставка – норма, яка визначає розмір оплати праці робітника за одиницю часу (годину, день, місяць).
Схеми посадових окладів використовуються для оплати керівників і спеціалістів. Розміри посадових окладів залежить від їхніх посад , кваліфікації, умов праці, масштабів і складності виробництва.[38 с. 98].
Штатний розпис – внутрішній нормативний документ де вказано перелік посад , що є на цьому підприємстві, чисельність працівників за кожною з них і розміри їхніх місячних посадових окладів. Є різновидом схеми посадових окладів, що застосовується на підприємстві.
Тарифний коефіцієнт – показник ,який характеризує співвідношення між різними розрядами і показує, у скільки разів рівень складності та оплата праці даної кваліфікації перевищує рівень складності й відповідальності та оплату роботи ,віднесеної до першого розряду тарифної сітки.