Сторінка
4

Формування показників праці та заробітної плати і методика їх аналізу на підприємстві

— заробітна плата формується на межі відносин сфери безпосереднього ви­робництва і відносин обміну робочої сили;

— заробітна плата має забезпечувати об'єктивно необхідний для відтворен­ня робочої сили й ефективного функціонування виробництва обсяг життєвих благ, які працівник має отримати в обмін на свою працю;

— заробітна плата є водночас і макро-, і мікроекономічною категорією; — заробітна плата — це важливий складник виробництва, її рівень пов'яза­ний як із потребами працівника, так і з процесом виробництва, його результа­том, оскільки джерела коштів на відтворення робочої сили створюються у сфе­рі виробництва і їх формування не виходить за межі конкретного підприємства.[21 с.102].

По-перше, заробітна плата — це економічна категорія, що відображає від носини між власником підприємства (або його представником) і найманим пра­цівником щодо розподілу новоствореної вартості (доходу).

По-друге, заробітна плата — це винагорода, обрахована, як правило, у гро­шовому вираженні, яку згідно з трудовою угодою власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану роботу. Відтак заробітна плата за­лежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства в ці­лому. Джерелом коштів на оплату праці є власні кошти — дохід підприємства.

По-третє, у сучасному товарному виробництві, що базується на найманій робочій силі, заробітна плата — це елемент ринку праці, котрий виступає як ці­на, за якою найманий працівник продає свою робочу силу. З огляду на це заро­бітна плата виражає ринкову вартість використання найманої робочої сили.

По-четверте, для найманого працівника заробітна плата — це його трудо­вий дохід, який він отримує унаслідок реалізації здатності до праці і який має забезпечити об'єктивно необхідне відтворення робочої сили.

По-п'яте, для підприємства заробітна плата — це елемент витрат на вироб­ництво, що входять до собівартості продукції, робіт (послуг), і водночас стимул для матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих ре­зультатів праці.

Ринок праці регулюється державними законами і колективними договора­ми (угодами). Обмеження свободи дії законів попиту і пропозиції впливає на рі­вень рівноважної ціни праці, тобто впливає на розмір заробітної плати.

Робоча сила як товар має мінімальну ціну, яка визначається прожитковим мінімумом, що характеризується рівнем доходів, необхідних для придбання людьми продуктів харчування на нижній межі фізіологічних норм, а також для задоволення бодай мінімальних потреб в одязі, оплаті житла і транспортних пос­луг, у предметах санітарії та гігієни. Для визначення розміру прожиткового мі­німуму потрібні насамперед дані щодо кількості норм харчування для існуван­ня людини. Спеціалісти розраховують норми споживання для різних країн, регіонів, вікових груп, статей, родів занять. Складніше точно визначитися зда­ними про необхідний мінімум непродовольчих товарів і послуг. Одержані нату­ральні норми споживання множаться на чинні ціни, і в такий спосіб визнача­ють розмір прожиткового мінімуму.

На ринку праці прожитковий мінімум реально є лише нижньою межею за­робітної плати, чітко виписаної в законодавствах багатьох країн, де визначаєть­ся мінімальний розмір оплати праці та його обов'язковість для всіх роботодав­ців. І якщо підприємство не в змозі платити мінімальної заробітної плати, воно оголошується банкрутом."[21с. 102]

Завданями організації обліку праці та її оплати є:

- організація контролю за якістю та кількістю затраченої праці, за виконанням завдань щодо зростання продуктивності праці, за використанням фонду заробітної плати та іншими грошовими коштами, які виділяються для оплати праці працівників підприємства: - своєчасне і правильне віднесення сум нарахованої заробітної плати і відрахувань органам соціального страхування на собівартість продукції, виконаних робіт, послуг, а також на інші витрати;

- здійснення у встановлені строки всіх розрахунків з працівниками і службовцями по заробітній платі та інших виплатах;

- збір інформації та групування показників з оплати праці, необхідних для поточного і наступного планування, контролю, аналізу та оперативного управління виробництвом, для складання фінансової і статистичної звітності.

Виконання цих завдань забезпечується правильно організованим:

- обліком особового складу підприємства;

-обліком робочого часу;

- обліком виробітку продукції та нарахуванням заробітної плати;

- суворим дотриманням законодавства про працю;

- точністю та своєчасністю розрахунків.[44 с.233]

Для правильної організації обліку праці та її оплати на будь-якому підприємстві бухгалтер керується документами з даного питання, до яких належать законодавчі та нормативні акти. Чинними офіційними документами для нарахування заробітньої плати є;

1. Кодекс законів про працю України №2/2000 Київ 2000.

2. Постанова Кабінету Міністрів України ’’ Про порядок обчислення середньої заробітньої плати’’ №100 від 08.02.95 р.

3. Закон України ’’Про оплату праці’’ №108 /95-ВР від 24.03.95

4. Постанова Кабінету Міністрів України про’’Правила обчислення зага- льного трудового стажу для призначення працівникам допомоги з тимчасової непрацездатності’’№ 1658 від 19.10.98 р.

5. Закон України ‘’ Про відпустки’’ № 504/96- ВР від 15.11.96р.

6. Закон України ‘’ Про охорону праці’’ від 14.10.92 . №2694-XII.

7 Закон України’’ Про колективні договори і угоди’’ 010793р № 33565 –XII.

8 Постанова КМУ ‘’ Про нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності ‘’ 270498р. № 571.

9 Наказ Міністерства статистики України ‘’Про затвердження типових форм первинного обліку ‘’ 091095р.

Трудові правовідносини з працівниками регулюються Кодексом Законів про працю (КЗпП) України. На підставі КЗпП України на підприємстві повинен бути встановлений єдиний порядок оформлення приймання, звільнення і переведення співробітників.

Згідно Закону України "Про оплату праці" система оплати праці повинна прийматися на підприємстві в складі колективного договору між власником (або адміністрацією) і профспілкою (або самим колективом) підприємства. Колективні договори підлягають реєстрації в місцевих органах самоврядування.