Сторінка
1

Грошові кошти і організація розрахунків на підприємствах

Зміст

1. Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень.

2. Розрахунки чеками.

3. Розрахунки акредитивами.

4. Розрахунки із застосуванням векселів.

5. Інші форми безготівкових розрахунків.

6. Розрахунки пластиковими картками.

7. Санкції за порушення розрахунково-платіжної і касової дисципліни.

8. Список використаної літератури.

Розрахункам із застосуванням платіжних доручень належить основне місце в безготівковому платіжному обороті.

Платіжне доручення — це розрахунковий документ, яким власник рахунка в письмовій формі дає доручення обслуговуючому його банку на перерахування (переведення) певної суми коштів з його рахунка на рахунок іншого клієнта — одержувача коштів.

У безготівковому обороті платіжні доручення використовуються переважно в місцевих розрахунках для здійснення практично всіх видів товарних і нетоварних платежів: оплати матеріальних цінностей та послуг, відпущених постачальником або отриманих покупцем; внесків податків та платежів у бюджет, Пенсійний фонд, фонд соціального страхування та інші централізовані фонди та ланки фінансової системи; погашення кредиторської заборгованості; перерахування пені, штрафів, недоутримок, а також сум за рішенням суду та господарського суду; погашення позик банку та відсотків за ними, перерахування попередньої оплати за товари, послуги, авансових платежів з податків та ін.

Оформлене платіжне доручення здається в обслуговуючий банк не пізніше як за 10 днів з дня його виписки. Банк приймає доручення до оплати (в оплату за товари, послуги, на перерахування податків, платежів, боргів та ін.) лише в тому разі, якщо у платника є на рахунку необхідна сума вільних коштів.

Оплата — це перерахування банком коштів з рахунку платника в сумі, вказаній у платіжному дорученні, та зарахування їх на рахунок одержувача.

Оплачені платіжні доручення (крім першого примірника) додаються до виписок банку за рахунками платника та одержувача коштів на підтвердження здійснених за ними операцій.

У договорі про розрахунково-касове обслуговування банк і платник можуть передбачати можливість подання платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити всі реквізити платіжного доручення типової форми та вказівки платника щодо порядку оплати банком цього документа.

Платіжні доручення в довільній формі складаються не менше як у двох примірниках. Вони застосовуються при розрахунках у разі періодичного перерахування платником фінансованих сум одним і тим самим одержувачам коштів, перерахування підприємством заробітної плати, пенсії тощо на особисті рахунки одержувачів, а також в інших випадках відповідно до чинного законодавства та/або укладених договорів.

Оформляючи платіжне доручення в довільній формі, в ньому заповнюють всі реквізити і вказують призначення платежу. Доручення здається в банк для оплати у загальновстановленому порядку.

Якщо одержувач коштів не має відповідних рахунків у банках, платник на його ім'я може перерахувати кошти платіжним дорученням встановленої форми через підприємства поштового зв'язку. У цьому разі відносини між підприємством зв'язку, платниками та одержувачами грошей регулюються відповідними нормативно-правовими актами підприємства "Укрпошта", тобто отримані кошти підприємство зв'язку видає одержувачам відповідно до поданих документів (реєстрів) до платіжного доручення.

Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень

У безготівковому платіжному обороті України значне місце посідають розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень.

Платіжна вимога-доручення — це розрахунковий документ, в якому, з одного боку, передбачається вимога постачальника (одержувача коштів) до покупця (платника) оплатити вартість поставленої йому продукції, наданих послуг відповідно до договору, а з іншого — дається доручення платника своєму банку про перерахування з його рахунка вказаної у вимозі "суми до оплати" коштів.

Отже, платіжна вимога-доручення складається з двох частин — верхньої та нижньої. Верхня частина, яка є "вимогою", заповнюється постачальником — одержувачем коштів. У ній він вимагає від платника сплатити йому відповідну суму коштів за поставлені товари, надані послуги. Нижня частина цього документа містить доручення платника своєму банку про оплату вказаної ним суми постачальнику — одержувачу коштів.

Платіжна вимога-доручення виписується постачальником — одержувачем коштів на бланку типової форми у двох екземплярах. При цьому заповнюється тільки його верхня частина — "вимога". Перший примірник виписаного документа засвідчується підписами та печаткою одержувача коштів. Оформлена в такий спосіб платіжна вимога-доручення разом із супровідними та іншими документами, передбаченими договором, надсилається платнику безпосередньо постачальником або через установу банку.

Платник, отримавши платіжну вимогу-доручення, вирішує питання про згоду на його оплату. При погодженні оплатити цю вимогу платник оформляє її нижню частину: зазначає цифрами та словами суму, яку він повинен оплатити, підписує та ставить свою печатку. Оформлена платіжна вимога-доручення здається в банк платника, який вирішує питання про його оплату.

Виписана платіжна вимога-доручення діє протягом 20 днів.

Розрахунки чеками

Нині в системі безготівкових розрахунків за отримані товари, виконані роботи та надані послуги дістали поширення розрахунки за допомогою чеків.

Розрахунковий чек — це розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунка обслуговуючому банку про перерахування зазначеної в ньому суми коштів з його рахунка на рахунок пред'явника (чековласника) цього чека.

Чекодавець — це юридична або фізична особа, яка підписує чек та видає його постачальнику для оплати отриманих від нього товарів та наданих послуг.

Чекоутримувач — це підприємство або фізична особа, що отримали чек та мають право на стягнення грошових коштів з рахунка чекодавця для оплати відпущених йому товарів та наданих послуг.

Розрахункові чеки мають встановлену форму з написом "Розрахунковий чек". Отримання готівки за ними не допускається. Виготовляються розрахункові чеки Національним банком України на

спеціальному папері та брошуруються по 10, 20 та 25 аркушів (чеків).

Для отримання лімітованої чекової книжки клієнт подає до обслуговуючої установи банку заяву встановленої форми в одному примірнику, заповнивши в ній всі реквізити, а також зазначивши прізвище, ім'я та по батькові особи, якій доручається отримання чекової книжки. Виписана заява засвідчується підписами та печаткою підприємства-одержувача чекової книжки.