Сторінка
6

Функції грошей, гроші як економічна категорія

На макроекономічному рівні за допомогою рахункових грошей визначаються такі важливі показники розвитку економіки, як обсяг валового національного продукту, національного доходу, інвестицій, фінансових і кредитних ресурсів тощо, без яких неможливе свідоме регулювання економічного життя суспільства.

Засіб обігу - це функція грошей, в якій вони виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Функція грошей «засіб обігу» завжди поєднується із попередньою функцією міри вартості. Тільки в єдності вони дають абстрактну визначеність категорії грошей. Це зумовлено тим, що мінова вартість Товару набуває загального визнання (товарні ціни реалізуються) тільки в результаті обміну товару на гроші. Передумовою товарного обміну є ціна. Але якщо цінова оцінка вартості товару визначається на основі функції міри вартості ще ідо обміну товарів, то ціна товару безпосередньо реалізується у сфері обміну.

Процес товарного обміну виражається формулою:

Т - Г - Т

Товаровиробник обмінює свій товар спочатку на гроші, а потім гроші - на інший необхідний йому товар. Отже, у кругообігу (Т-Г-Т) функціонування грошей як засобу обігу являє собою ланцюг безперервних актів: Т - Г і Г - Т, тобто продаж здійснюється заради купівлі. Тут відбувається одночасне переміщення грошей і товарів у протилежних напрямках: гроші передаються продавцю, товари - покупцеві. Грошовий обіг тут є похідним від товарного обміну. Участь грошей у товарному обміні надає йому нову якість порівняно з бартером. Завдяки функції грошей «засіб обігу» товарообмін став набагато зручнішим і ефективнішим.

Гроші - ідеальний засіб товарного обміну. Це означає, що за гроші завжди можна придбати будь-який із усього набору товарів, що надходять на ринок. Наприклад, якщо ви працюєте, то обмінюєте результати вашої праці на гроші. Якщо купуєте товари, то обмінюєте свої гроші на товари. Безпосереднє споживання грошей немає сенсу. Особливість споживної вартості грошей - це їхня здатність обмінюватися на будь-який товар. Якщо ми бажаємо мати гроші, то тільки для того, щоб задовольнити свої потреби, тобто придбати певні товари або послуги.

Для того щоб бути засобом обігу, гроші мають користуватися загальним визнанням суб'єктів ринку. Йдеться про суспільне визнання здатності грошей виконувати функцію посередника обміну товарів. Зауважимо, що суспільне визнання можливе лише за умови, коли гроші здатні виражати вартість, а точніше - виконувати функцію збереження вартості. Гроші успішно виконують цю функцію Доти, доки їхня вартість (купівельна спроможність) залишається відносно стабільною. Суб'єкти ринку беруть гроші в обмін на товари чи послуги, оскільки переконані, що вони в будь-який момент зможуть обміняти їх на еквівалентні матеріальні блага. І навпаки, знецінення грошей викликає у суб'єктів ринку недовіру до їхньої купівельної спроможності та бажання швидше обміняти їх на товари, що стимулює ажіотажний попит. Водночас учасники бізнесу вважають доцільнішим вдатися до бартерного обміну, ніж продати свої товари за гроші, які мають тенденцію до різкого знецінення.

У функції засобу обігу гроші є реальним втіленням мінової вартості: продавець віддає свій товар покупцеві і замість нього одержує гроші. У цій функції гроші у кінцевому підсумку реалізують ціну товарів; їхня внутрішня субстанція вже не має реального значення, важливою є лише їхня кількість. При цьому байдуже, в якій формі вони виступають (металеві чи паперові). Важливо лише те, що гроші як засіб обігу забезпечують переміщення товарів від виробника до споживача, після чого товари покидають сферу обігу і переходять у сферу споживання. Проте самі гроші залишаються в обігу, переходячи від одного суб'єкта до іншого. Ця особливість визначає характер зв'язку обігу грошей і товарів. Так, в обігу завжди перебуває відповідна маса грошей, що протистоїть товарній масі, яка підлягає реалізації. У цій функції гроші протистоять товарній масі як реальний образ їхньої вартості. Вони завжди безпосередньо пов'язані з товарами, а тому не втрачають своєї якості.

Кількість грошей, необхідних для обігу, змінюється прямо пропорційно сумі цін товарів та послуг, що реалізуються, й обернено пропорційно швидкості обороту грошей. Це - загальний закон грошового обігу.

Попит на гроші як засіб обігу залежить не тільки від обсягу покупок товарів та послуг, а й від вартості грошей, періодичності виплати заробітної плати, від доступності позичок, тобто від ступеня розвитку грошово-кредитної системи.

Важливою ознакою функції грошей «засіб обігу» є те, що завдяки грошам товарний обмін розпадається на два самостійні Іти - продаж (Т - Г) / купівля (Г - Т), які можуть відокремлюватися у просторі і в часі. А це вносить суттєві зміни у ринкові відносини:

- по-перше, як засіб обігу гроші дають змогу суспільству уникнути незручностей бартерного обміну. Вони значно спрощують товарний обмін, економлять ресурси і час обміну товару на товар, а відтак сприяють економії витрат обігу;

- по-друге, розриваються вузькі межі бартерного обміну. Власник грошей за проданий товар може перенести купівлю іншого товару на майбутнє чи на інший ринок, або взагалі використати їх за іншим призначенням. Все це стимулює розвиток підприємницької діяльності та спеціалізації виробництва;

- по-третє, на відміну від бартерного обміну, де єдино можливою метою є обмін споживних вартостей, товарний обіг відкриває можливість для нагромадження грошей як вартості в її абстрактній формі, що сприяє процесу розширеного відтворення.

Водночас у схемі (Т - Г - Т) акт продажу (Т - Г) не означає досягнення мети обміну жодним із власників товарів, що обмінюються. Більше того, продавець одного товару може взагалі не купувати іншого товару, і тоді повний товарний обмін не відбудеться. У даному разі гроші на певний період часу випадають із обігу. Це може призвести до порушення безперервного процесу товарного обігу, в чому приховується абстрактна можливість кризи збуту і неплатежів. У нашій країні інфляційні процеси, що набули широкого розмаху в період переходу до ринкової системи господарювання, спричинили звуження сфери функціонування грошей як засобу обігу, стихійне поширення натурального товарообміну (бартеру), нелегальне проникнення у сферу обігу іноземної валюти, переважно американського долара. Внаслідок Цього порушилася система товарно-грошових відносин.