Сторінка
1

Кредит: принципи, функції, форми, значення, кредитування в Україні

План

Вступ

І. Основні принципи та базові функції кредиту.

II. Форми кредиту і його класифікація.

III. Значення кредиту у функціонування сучасного виробництва.

IV. Кредитування в Україні.

Висновок

Використана література

Вступ

Кредит виступає опорою сучасної економіки, невід'ємним елементом економічного розвитку. Його використовують як великі підприємства і об'єднання, так і малі виробничі, сільськогосподарські і торгові структури; як держави, уряду, так і окремі громадяни.

Кредитори, що володіють вільними ресурсами, тільки завдяки їх передачі позичальнику, мають можливість отримати від нього додаткові грошові кошти. Кредит, одо надається в грошовій формі, являє собою нові платіжні кошти.

На поверхні економічних явищ кредит виступає як тимчасове позичення речі або грошових коштів. За допомогою кредиту придбаються товарно-матеріальні цінності, різного роду машини, механізми, купуються населенням товари з розстрочкою платежу. Об'єктом придбання за рахунок кредиту виступають різноманітні цінності (речі, товари). Однак «речове» тлумачення кредиту виходить за рамки політико-економічного аналізу. Кредит як економічну категорію потрібно розглядати як певний вигляд суспільних відносин. Однак кредит - не всяке суспільне відношення, а лише таке, яке відображає економічні зв'язки, рушення вартості. Кредит дозволяє суперечність між необхідністю вільного переходу капіталу з одних галузей виробництва в інші і закріпленістю виробничого капіталу в певній натуральній формі. Він дозволяє також долати обмеженість індивідуального капіталу.

У той же час кредит необхідний для підтримання безперервності кругообігу фондів діючих підприємств, обслуговування процесу реалізації виробничих товарів, що особливо важливо в умовах становлення ринкових відносин.

Кредит здатний надавати активний вплив на об'єм і структуру грошової маси, платіжного обороту, швидкість обігу грошей. Кредит стимулює розвиток продуктивних сил, прискорює формування джерел капіталу для розширення відтворювання на основі досягнень науково-технічного прогресу.

Без кредитної підтримки неможливо забезпечити швидке і цивілізоване становлення фермерських господарств, підприємств малого бізнесу, впровадження інших видів підприємницької діяльності на Внутрішньодержавному і зовнішньому економічному просторі.

Кредит - надання грошей або товарів в борг, як правило, з сплатою процентів; вартісна економічна категорія, невід'ємний елемент товарно-грошових відносин. Виникнення кредиту пов'язане безпосередньо зі сферою обміну, де власники товарів протистоять один одному як власники, готові вступити у економічні відносини.

І. Основні принципи кредиту

Поворотність кредиту - цей принцип виражає необхідність своєчасного повернення отриманих від кредитора фінансових ресурсів після завершення їх використання позичальником. Він знаходить своє практичне вираження в погашенні конкретної позики шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на рахунок її кредитної організації (або іншого кредитора), що надала, що забезпечує відновлюваність кредитних ресурсів банку як необхідної умови продовження його статутної діяльності, У вітчизняній практиці кредитування в умовах централізованої планової економіки існувало неофіційне поняття "безповоротна позика". Ця форма кредитування мала досить широке поширення, особливо в аграрному секторі, і виражалася в наданні державними кредитними установами позик, повернення яких спочатку не планувалося через кризове фінансове становище позичальника. По своїй економічній суті безповоротні позики були швидше додатковою формою бюджетних субсидій, здійснюваних через посередництво державного банку, що традиційно ускладнило кредитне планування і вело до постійної фальсифікації витратної частини бюджету. У умовах ринкової економіки поняття безповоротної позики так же недопустиме.

Платність кредиту - цей принцип виражає необхідність не тільки прямого повернення позичальником отриманих від банку кредитних ресурсів, але і оплати права на їх використання. Економічна суть плати за кредит відбивається в фактичному розподілі додатково отриманої за рахунок його використання прибутку між позичальником і кредитором. Практичне вираження принцип, що розглядається знаходить в процесі встановлення величини банківського процента, що виконує три основні функції:

- перерозподіл частки прибутку юридичних і прибутку фізичних осіб;

- регулювання виробництва і звертання шляхом розподілу позикових капіталів на галузевому, міжгалузевому і міжнародному рівнях;

- на кризових етапах розвитку економіки антиінфляційний захист грошових накопичень клієнтів банку.

Ставка (або норма) позиковогопроцента, що визначається, як відношення суми річного прибутку, отриманого на позиковий капітал, до суми наданого кредиту виступає як ціна кредитних ресурсів.

Підтверджуючи роль кредиту як одного з товарів, що пропонуються на спеціалізованому ринку, платність кредиту стимулює позичальника до його найбільш продуктивного використання. Саме ця стимулююча функція не в повній мірі використовувалася в умовах планової економіки, коли значна частина кредитних ресурсів надавалася державними банківськими установами за мінімальну плату або на безпроцентній основі.

Принципово відрізняючись від традиційного механізму ціноутворення на інші види товарів, визначальним елементом якого виступають суспільно необхідні витрати труда на їх виробництво, ціна кредиту відображає загальне співвідношення попиту і пропозиції на ринку позикових капіталів і залежить від цілого ряду чинників, в тому числі чисто кон'юнктурного характеру:

- циклічності розвитку ринкової економіки (на стадії спаду позиковий процент, як правило, збільшується, на стадії швидкого підйому знижується);

- темпів інфляційного процесу (які на практиці навіть дещо відстають від темпів підвищення позикового процента):

- ефективність державного кредитного регулювання, здійснюваного через облікову політику центрального банку в процесі кредитування ним комерційних банків;

- ситуації на міжнародному кредитному ринку (наприклад, що проводилася США в 80-х рр. політика дорожчання кредиту обумовила залучення зарубіжного капіталу в американські банки, що відбилося на стані відповідних національних ринків);