Сторінка
8

Кредит: принципи, функції, форми, значення, кредитування в Україні

Кредитоспроможність позичальника, на відміну від його пла­тоспроможності, не фіксує неплатежів за поточний період чи станом на будь-яку дату, а прогнозує платоспроможність на най­ближчу перспективу. Оцінюється кредитоспроможність на ос­нові системи показників, що відображають розміщення та дже­рела оборотних коштів і результати господарсько-фінансової діяльності позичальника. Вибір показників залежить від особ­ливостей побудови балансу та інших форм звітності клієнтів, їхніх галузевих особливостей, форми власності.

Банк визначає кредитоспроможність позичальника, застосо­вуючи комплексну якісну оцінку, яку виробляють у ході аналізу всіх елементів кредитоспроможності позичальника. Мета аналі­зу — одержання інформації для ухвалення рішення про мож­ливість і умови надання кредиту.

Глибина аналізу кредитоспроможності залежить від наявності або відсутності в минулому кредитних відносин банку з кон­кретним позичальником, від результатів його господарсько-фінан­сової діяльності, розмірів і термінів надання позичок.

Критерієм фінансового стану клієнта є його платоспро­можність і ліквідність балансу. Банк прогнозує ризик неповер­нення кредиту і приймає рішення про надання чи відмову в на­данні кредиту. Основними критеріями оцінки кредитоспромож­ності позичальника можуть бути:

— забезпеченість власними коштами;

— репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівни­цтва, дотримання платіжної, договірної дисципліни);

— оцінка продукції, що випускається, наявність заявки на її реалізацію, характер послуг, що надаються на внутрішньому й зовнішньому ринках, попит на продукцію, послуги, обсяги екс­порту;

— економічна кон'юнктура (перспективи розвитку позичаль­ника, наявність джерел коштів для капіталовкладень).

Надаючи кредити юридичним і фізичним особам, банк вима­гає не тільки своєчасного повернення наданого кредиту у вста­новлений термін, а й сплати відсотків за користування ним. По­зичковий відсоток є основною ланкою позикової операції, оскіль­ки позикова операція — це комерційний продаж коштів на пев­ний термін. Розмір відсоткової ставки за користування кредит­ними коштами встановлюється банком самостійно залежно від розміру дисконтної ставки НБУ (її зміна, як правило, спричиняє і зміну рівня ставки кредитування), попиту та пропозиції на кредитному ринку, ступеня кредитного ризику, наданого забез­печення, терміну використання кредиту та інших факторів.

Рішення про надання кредиту позичальнику, незалежно від його розміру, приймається кредитним комітетом, створеним у банку згідно з постановою правління комерційного банку при наявності документів. Мал 5.книжка ст.99.

Мал. Перелік документів для отримання кредиту

Розвиток кредитної системи в Україні.

Необхідно підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України Закон про кредитні інститути і кредитування, який визначає правові, юридичні та економічні джерела функціонування кредитно-банківської системи. Було б доцільно передбачити в цьому законі, щоб контроль за діяльністю кредитних установ здійснювався спеціальним контролюючимкомітетом, незалежним від Нацбанку України і підзвітним Верховній Раді України (наприклад. Національним контрольним відомством по кредитуванню). Такому комітету треба передати деякі функції НБУ, які у світовій практиці не властиві Центральним банкам (реєстрація та заборона на ведення банківської справи, контроль за дотриманням всіх законодавчих документів, нагляд за ліквідністю банків і т.д.).

Відсутність законодавчої бази по управлінню нерухомим майном вимагає негайної розробки законів про іпотечний банк. Це дозволить відродити в Україні прогресивну форму кредитних установ для надання довгострокових кредитів під заставу і в той же час забезпечить зниження ризику банків та їх клієнтів від можливих банкрутств.

Відродження в Україні кредитних союзів та товариств взаємного кредиту як "народних банків", діючих за принципом самодопомоги і самоконтролю, дозволяє населенню вигідно зберігати власні заощадження, користуватися пільговими кредитами та іншими послугами. Кредитні товариства акумулюють порівняно невеликі внески громадян, що дає можливість використовувати їх при фінансуванні проектів з прибутком для членів товариства, заохочують громадян в активну економічну діяльність законодавчою основою кредитних товариств повинен бути Закон про товариства малого кредиту. Спеціальний законодавчий акт про функції і діяльність НБУ (а не розділ в Законі про банки) повинен визначити основні напрями його діяльності. Нацбанк України повинен забезпечувати стабільність національної валюти, визначати і регулювати грошово-кредитну політики шляхом впливу на об'єм грошової і кредитної маси, що знаходиться в обігу, встановлення валютних курсів, а також процентних ставок, виконання обов'язків головної банківської інстанції перед іноземними та українськими суб'єктами господарської діяльності, регулювання діяльності комерційних банків через політику фінансування.

При діючій жорсткій політиці регулювання діяльності комерційних банків зі сторони Нацбанку неможливий розвиток цивілізованої кредитно-грошовоїсистеми незалежної України. Тому потрібно розробити новий економічний і правовий механізм: регулювання відносин суб'єктів банківської діяльності. Адміністративно-нормативний метод регулювання потрібно замінити спеціальним інструментом банківського обігу.

Висновок

У процесі написання курсової роботи були розглянуті такі розділи, як "Основні принципи та базові функції кредиту", "Форми кредиту і його класифікація", "Значення кредиту в функціонуванні сучасного виробництва" та “Особливості кредитування в Україні”. Підводячи підсумки, можна сказати, що кредит грає специфічну роль в економіці: він не тільки забезпечує безперервність виробництва, але і. прискорює його. Кредит сприяє економії витрат звертання. Це досягається за рахунок:

а) скорочення витрат але виготовленню, випуску, обліку і зберіганню грошових знаків, бо значить, частина готівки виявляється непотрібною;