Сторінка
1

Валютний ринок: суть та характеристика складових елементів. Основні види валютних операцій. Необхідність. суть та органи валютного регулювання. Механізм регулювання валютного курсу (девальвація, ревальвація, валютна інтервенція)

Валютні ринки – це офісні центри, де відбувається купівля – продаж іноземних валют на основі попиту та пропозиції. Призначення валютного ринку – забезпечення реальної свободи вибору і дій власника валют (рис. 13.3.1; рис. 13.3.2).

Рис. 13.3.1. Види валютних ринків

Рис. 13.3.2. Суб’єкти та об’єкти валютного ринку

Функції валютних ринків:

- забезпечення своєчасності здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків;

- диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав, регулювання валютних ресурсів;

- отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсів валют;

- регулювання економіки.

Валютні операції – це операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності (рис. 13.3.3).

Рис. 13. 3.3. Види валютних операцій

Операції валютної біржі:

- укладання двосторонніх угод між членами біржі на купівлю – продаж іноземної валюти;

- організація розрахунків у національній та іноземній валютах за біржовими угодами;

- організація операцій ЦБ щодо підтримки курсу національної валюти;

- вираження ринкового курсу іноземної валюти до національної.

Членами валютної біржі можуть бути лише банки, яким видана ліцензія на проведення валютних операцій, або фінансові установи, яким надано законодавством право на проведення валютних операцій.

Валютна позиція банку – зміна співвідношення вимог і зобов’язань банку в іноземній валюті.

Необхідність. суть та органи валютного регулювання. Механізм регулювання валютного курсу (девальвація, ревальвація, валютна інтервенція).

Валютне регулювання – це сукупність заходів, що реалізуються міжнародними організаціями, державою у сфері валютних відносин. Здійснюються на двох рівнях: міждержавному та національному.

Між народні органи валютного регулювання:

- Міжнародний валютний фонд;

- Міжнародний банк реконструкції та розвитку;

- Міжнародні фінансово-кредитні організації.

Функції регулювання міжнародних валютних відносин покладено на МВФ, який керується статутом, ухвалами та домовленостями.

На державному рівні регулювання визначається законодавчими актами кожної країни.

Валютний контроль – це важлива складова валютного регулювання, мета якого – дотримання валютного законодавства при здійснення валютних операцій за участю резидентів і нерезидентів (рис. 13.4.1.).

Рис. 13.4.1. Національні органи здійснення валютного регулювання

Органи валютного контролю:

- державна податкова інспекція (адміністрація) (ДПА) – контроль за повнотою сплати податків;

- державний митний комітет (ДМК) – вивіз ат ввіз золота, валюти;

- міністерство зв’язку (МЗ) – перекази валюти за кордон.

Механізм валютного регулювання в Україні включає сукупність заходів, які проводяться Національним банком, Мінфіном, Державною податковою адміністрацією. Іншими органами валютного контролю у сфері валютних відносин.

Механізм валютного регулювання в основному зводиться до таких форм.

Девальвація – зниження обмінного курсу національної валюти відносно іноземних валют.

Об’єктивна основа: завищення офіційного валютного курсу в порівнянні з реальною купівельною спроможністю грошової одиниці.

Причини:

- нерівномірність інфляційного процесу в різних країнах;

- нестабільність платіжних балансів;

- нестабільність світової економіки.

Наслідки:

- стимулювання експорту;

- стимулювання споживчого попиту на внутрішньому ринку;

- підвищення конкурентноздатності країни на світовому ринку.

Ревальвація – підвищення курсу національної валюти відносно імпортних валют.

Наслідки:

- стимулювання імпорту;

- утримання на внутрішньому ринку споживчого попиту;

- приплив імпортних (іноземних) інвестицій.

Валютна інтервенція – операції щодо купівлі та продажу власної валюти або конкурентної – іншої держави.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К.: Основи, 1996.

2. Савлук М. І. Гроші та кредит: Підручник. — К.: КНЕУ,2001.-602с.

3. Гроші та кредит. / За ред.Б. С. Івасіва.- Тернопіль: Карт-бланш, 2000.-510.

4. Єпіфанов А. О., Міщенко В. І., Гребник Н. І. Грошово-кредитна політика в Україні; тенденції та перспективи. // Фінанси України, -2000.- №9.

5. Синбченко М. І. Кон’юнктурна теорія грошей. М. І. Туган — Барановського.// Фінанси України. — 2000.- №9.

6. Мельничук О. М. Законодавчі основи та найважливіші параметри грошово-кредитної політики.// Фінанси України, 2000, -№7.

7. Жан — Поль Бландіьєр. Валютний курс: його місце і роль у перехідній економіці.// Фінанси України, 2000, - №8.

8. Остапець А. І. Остапець Л. В. Банківська система України: стан і проблеми розвитку.// Фінанси України, 2000 - №8.

9. Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика. — К.: Основи, 1996. — Розд. 1.

10. Деньги / Сост. А. А. Чухно. — К., 1997.

11. ВСТУП до банківської справи / Відп. ред. М. І. Савлук. — К.: Лібра,

12. 1998.—Розд. 2.

13. Жуков Е. Ф. Обшая теория денег и кредита. — М.: Банки и биржи.

14. Деньги, кредит, банки / Авт. колл. под рук. Г. И. Кравцовой. — Минск: Меркаванне,1994.

15. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег. — М.: Прогресе, 1978.

16. Косолапов А. Г. Грошово-кредитна політика — гарант стабілізації економіки України // Фінанси України. — 1997. — № 7.

17. Долан Э, Д. и др. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная полика СПб: Оркестр, 1994.