Сторінка
4

Функції грошей, гроші як економічна категорія

Як же формується вартість кредитних грошей, що не мають внутрішньої субстанціональної вартості? її формування і функціонування відбуваються під впливом тих самих факторів, котрі в умовах золотомонетного стандарту спричинювали відхилення номінальної вартості золотих грошей від реальної. У міру заміщення в обігу золота його знаками цей розрив посилювався і навіть розмінні на золото гроші дедалі більше виступали в їхній номінальній, а не реальній вартості. З припиненням розміну банкнот на золото гроші залишилися в обігу тільки у своїй номінальній вартості. По суті, вона стала ірраціональною величиною, яка визначається не втіленою в грошовому товарі суспільною працею, а тим середовищем, у якому гроші функціонують.

Маса грошових знаків, що вступає у сферу обміну в кожному наступному циклі відтворення, - величина не випадкова. Вона зумовлена насамперед сукупною міновою вартістю товарів, які реалізовані в попередньому циклі і вийшли у сферу споживання. Грошові знаки, залишаючись в обігу, продовжують представляти цю сукупну товарну вартість, будучи її відбитком. Це виявляється в тому, що кожний власник грошей, використовуючи їх у черговому циклі обміну, розглядає гроші як конкретну реальну вартість і готовий платити за потрібний товар не будь-яку їх суму, а лише ту, яка забезпечить йому привласнення еквівалентної вартості.

Якщо в черговому циклі обміну виявиться товарів менше, ніж було в попередньому, або в обігу є зайва маса грошових знаків за тієї самої маси товарів, то між грошовою і товарною масами складається нове співвідношення, в якому попит перевищуватиме пропозицію. Покупці будуть готові платити, а продавці вимагати більшу суму грошей, ніж у попередньому циклі. Грошова маса знеціниться порівняно з товарною, і ціни на товари зростатимуть. Складеться новий, знижений рівень мінової вартості грошей, з якою вони перейдуть у наступний цикл відтворення. Якщо в обмін надійде більша маса товарів або частина грошей якимось способом буде вилучена з обігу, то товарна пропозиція перевищить попит, не всі товари можуть бути реалізовані і продавці муситимуть знижувати ціни. У грошей сформується нова (підвищена) мінова вартість, з якою вони ввійдуть у наступний цикл обміну.

Отже, мінову вартість грошові знаки одержують у самому обігу і завдяки своєму функціонуванню підтримують її на певному рівні, який визначається станом економіки взагалі і кон'юнктури ринку зокрема. Тут доречно нагадати, що К. Маркс, хоч і був прихильником представницької концепції вартості нерозмінних грошових знаків, допускав можливість формування їхньої мінової вартості безпосередньо в обігу, вказуючи, що золото обертається тому, що має цінність, паперові гроші мають цінність тому, що обертаються. Така можливість згодом набула широкого визнання, і на її основі сформувався цілий напрям у вченні про гроші, який дістав назву функціональної теорії вартості грошей [3,с.113].

2. ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ

Суть грошей як економічної категорії проявляється в їхніх функціях (табл. 1.).

Таблиця 1.

Функції грошей та їх призначення

Сукупність усіх функцій дає загальне уявлення про гроші, їхню роль у суспільному відтворенні. Важливою умовою пізнання функцій грошей є забезпечення діалектичного підходу до їх аналізу. У процесі розвитку товарно-грошових відносин не лише ускладнюються функції грошей, а й з'являються нові та відмирають старі форми та ознаки грошей. У цьому і виявляється діалектика розвитку грошей як процесу, що динамічно розвивається, вдосконалюється.

Міра вартості - це функція грошей, в якій вони забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни.

Зміст цієї функції полягає в тому, що гроші виступають самостійною формою мінової вартості, призначеною вимірювати вартість товарів. Подібно до того, як ми вимірюємо відстань у милях або кілометрах, аналогічно вимірюємо вартість товарів у грошовому виразі. На основі цієї функції вартість виявляє себе в ціні товару: поза зазначеною функцією вартість існує абстрактно. Отже, функціональне призначення грошей як міри вартості нероздільно пов'язане з категорією - «ціна», що є грошовим виразом вартості товару.

Функція міри вартості виражає відношення товару до грошей як до загального еквівалента. Отже, гроші реалізують функцію міри вартості ідеально, тобто на основі мисленого прирівнювання товару, що продається, до уявної кількості грошей. Однак для визначення ціни товарів цього недостатньо. Потрібний масштаб (стандарт вартості) для їх порівняння або одиниця виміру матеріальної субстанції загального еквівалента. Виміряти величину вартості товарів у грошах, дати її кількісну оцінку можна саме з допомогою масштабу цін, який забезпечує якісну єдність об'єкта (товари) і засобу виміру (гроші). Це обумовлює ще одну принципову особливість функції міри вартості: вона реалізується лише в органічному поєднанні з масштабом цін. При цьому наголосимо: якщо міра вартості - економічна функція грошей, що не залежить від волі держави, то масштаб цін - суто технічна функція грошей. Він має юридичний (декретний) характер, залежить від волі держави і слугує для вираження не вартості, а ціни товару. Через масштаб цін ідеальна, уявна ціна товару як показник величини вартості перетворюється у прейскурантну, або ринкову, ціну, виражену в національних грошових одиницях. Грошова одиниця - встановлений у законодавчому порядку Грошовий знак, який слугує для вимірювання та відбиття цін усіх товарів. Уряд кожної країни встановлює свою власну міру вартості. Наприклад, у США грошовою одиницею є долар, у Німеччині - марка, в Мексиці - песо, в Україні - гривня.