Сторінка
3
Особливо відчутно ці відмінності вартості золота у ролі звичайного товару і грошей виявляються в обігу монет. Як відомо, від тривалого обігу монети стираються і вартість золота, що реально залишається в монеті, зменшується. Проте в обігу монети продовжували циркулювати у своїй попередній вартості, яка залишилася лише номінальною. У такій номінальній вартості вони успішно функціонували як міра вартості і засіб обігу, тобто виконували основні функції, котрі й конституюють явище грошей.
Подібна роздвоєність вартості золотої монети на реальну і номінальну може відбуватися і під впливом змін умов і технології видобутку золота. У таких випадках реальна вартість однойменної монети знижувалася за збереження протягом деякого часу в ринкових відносинах її попередньої вартості як номінальної, особливо на ринках, віддалених від місць видобутку золота. Незважаючи на підвищення цін на товари в місцях його видобутку, значна частина інших товарів тривалий час продовжує оцінюватися мірою вартості, що стала ілюзорною, застарілою. Лише згодом поступово вирівнюється номінальна вартість грошей за фактичною вартістю золота як товару. Проте поки відбудеться одне коло вирівнювання, фактична вартість золота може знову змінитись. Отже, номінальна вартість може ніколи її не «наздогнати» або ж зрівнятися з нею лише на короткий строк.
Демонетизація золота. Хоча золото почало виконувати роль грошей ще з XIV ст. до н.е. в Єгипті, Індії, Китаї, а згодом у Греції та інших країнах, проте паралельно з ним тривалий час використовувалися й інші грошові метали, передусім срібло. Лише з другої половини XIX ст. до середини XX ст. золото одноосібне виконувало роль грошей. Таку відносно коротку тривалість золотого монометалізму можна пояснити тим, що ті самі еволюційні процеси, які спричинили закріплення ролі грошей за золотом як за найбільш пристосованим для цього благородним металом, зумовили неспроможність його назавжди чи навіть надовго закріпитися в цій ролі та підготувати передумови для переходу до якісно нових грошей, що дістали назву кредитних [10,с.105].
Ускладнення і розширення товарного виробництва та ринкових відносин, що охопили всі сфери людського суспільства, з одного боку, та поява могутніх неринкових (державно-монополістичних) факторів впливу на економіку, з іншого, поставили перед грошовим товаром в епоху золотого монометалізму ще складніші вимоги.
По-перше, швидко посилювалися вимоги щодо зростання обсягів відтворення грошового товару відповідно до інтенсивно зростаючих масштабів суспільного виробництва й обігу. Реакцією на ці вимоги було широке запровадження в обіг розмінних на золото паперових банківських білетів, оскільки виготовлення золотих грошей було вкрай обмежене малими запасами золота.
По-друге, постали вимоги щодо скорочення витрат на виготовлення грошей для мінімізації суспільних витрат обігу, які постійно зростали в міру розширення масштабів виробництва та обігу і спричиненого цим збільшення маси грошей в обігу. Навіть замінюючи в обігу золоті монети паперовими банкнотами, але зберігаючи розмін їх на золото, держави мусили нагромаджувати великі маси золота, відволікаючи для цього значні обсяги суспільної праці.
По-третє, сама вартість грошей у нових умовах, що вимагали активного втручання держави в економічне життя суспільства, повинна була стати гнучкішою, податливішою до державних регулятивних заходів.
Зазначеним вимогам не міг відповідати жодний товар - продукт людської праці, навіть найблагородніший із металів - золото. Будучи відносно м'яким і маючи високу питому вартість, золото помітно зношувалося в процесі обігу, що призводило до великих втрат уречевленої суспільної праці. Через незначне поширення золота у природі його видобуток не міг встигати за зростанням місткості ринку та його потреб у грошовій масі. Вартість золота найменше піддається будь-яким змінам, оскільки на неї впливають не тільки фактори, що визначають поточне виробництво, а й вартість віками нагромаджених золотих запасів. Сама матеріальна форма золота, фізичні властивості якої зробили його найпридатнішим для виконання ролі грошей у попередні віки, в умовах XX ст. виявилася нездоланною перепоною для виконання ним цієї ролі. Відбувся процес демонетизації золота: спочатку з обігу були вилучені золоті монети, замість них сферу обігу стали обслуговувати неповноцінні гроші, а згодом повністю припинився обмін неповноцінних грошей на золото в будь-якій формі.
Еволюційні процеси в економіці, які спричинили демонетизацію золота, підготували підґрунтя для запровадження нематеріальних носіїв грошової суті - так званих кредитних грошей. Як зазначалося вище, золото виконувало грошову роль не стільки у своїй реальній вартості, скільки в номінальній. Поступово воно набуло особливої споживної вартості як загальний еквівалент, яка заслонила собою його природну споживну вартість. Відтак світова практика використання золотих грошей підготувала суспільство до сприйняття нематеріальних грошей, не пов'язаних із золотом, як більш ефективної грошової форми. На цій підставі економічна думка остаточно дійшла висновку, що гроші не адекватні золоту, що вони - щось інше, складніше явище суспільного характеру, який не може бути виражений навіть благородними металами.
Завантажити реферат