Сторінка
3

Сучасна бухгалтерія та сучасний бухгалтер в Україні

Саме життя висувало вимоги до бухгалтерії. Винаходи та відкриття створювали нові форми промисловості і торгівлі; розгалужувалась мережа залізниць; постійно удосконалювалась галузь пароплавства; розширювались торгові центри; розвивались пошта і телеграф; почали видаватись бюлетені, газети, циркуляри, які сприяли підвищенню попиту та пропозиції різних товарів; були введені в обіг векселі та чеки; зазнали перетворень мінова та кредитна системи; збільшувався обсяг біржових операцій і торговий оборот різних корпоративних підприємств; підвищувався рівень загальної та спеціальної освіти населення, - все це сприяло усвідомленню необхідної і раціональної, ефективної звітності, яка неможлива без бухгалтерії.

Середина XIX ст. - це рубіж, який характеризувався значним розвитком наукової думки в різних країнах світу. В цей час в науковій літературі з'являються твердження про необхідність відтворення бухгалтерії, її розвитку і застосування на різних торговельних та промислових підприємствах. Такі ідеї були провідними у Німеччині та Австрії, де відкривались комерційні школи з ґрунтовним та ретельним викладанням бухгалтерії. В загальноосвітніх училищах теж вводився курс бухгалтерії, організовувались публічні лекції та читання з питань рахівництва в прикажчицьких товариствах та ферейнах, проводились диспути на конференціях бухгалтерів. З часом почали з'являтися нові докладні праці з бухгалтерії, все частіше на користь обліку почали виступати діячі науки, закипіла робота, і бухгалтерія почала перетворюватись з мистецтва на науку яка набувала все більшого значення в економічному житті.

Поступово науковці дійшли висновку, що рахівництво також є наукою. Воно має свій предмет і досліджує його так, як не вивчає жодна інша наука. Рахівництво має свою загальну теорію знання, свій особливий метод дослідження і, як утилітарна наука, своє прикладне знання, як практичний додаток до загальної теорії та методу.

В період з 1870 року і до початку XX ст. наукова робота в галузі рахівництва стала ще більш інтенсивною, з'явилось багато змістовних праць з його теорії і практики. Незважаючи на окремі розбіжності, всі праці провідних вчених цього періоду в історії рахівництва по суті розвивали основні напрямки теорії рахівництва, які були сформульовані раніше (юридичний та економічний), тому історичний розвиток рахівництва збігався з розвитком основних напрямків облікової науки.

Одночасно з вченнями в галузі подвійної бухгалтерії з'являлись, як і раніше, вчення про потрійну та інші системи, і це ще більше посилило те завзяття, з яким науковці на підставі досвіду і знань продовжували дослідження.

Спробу синтезувати юридичні та економічні цілі обліку вперше зробив видатний італійський теоретик, юрист за освітою, Франческо Вілла. Саме з його діяльністю сучасна історія обліку пов'язує виникнення бухгалтерського обліку як теоретичної дисципліни. Ф. Вілла вважав, що всі його попередники говорили про бухгалтерію лише як про мистецтво ведення рахунків та книг. На його думку, для того, щоб бухгалтерія піднялася до рівня науки, вона повинна досліджувати свої принципи та категорії.

Послідовником ідей Ф. Вілли в юридичному напрямку виступив Джузеппе Чербоні - творець вчення, що отримало назву логісмографія і логічний запис фактів господарського життя). Згідно з цим вченням об'єктом обліку виступали не цінності, а права і відповідальність осіб, зайнятих в господарській діяльності. Всі особи, що мали відношення до господарства, поділялись на чотири групи: власники, адміністратори, агенти і кореспонденти (дебітори і кредитори). Цей поділ передбачав відповідну класифікацію рахунків. Слід відмітити, що положення викладеної теорії, хоча й обмежені, але протягом тривалого часу застосовувались на практиці для ведення обліку на державних підприємствах Італії та інших країн.

На відміну від Дж. Чербоні, представник економічного напрямку Фабіо Беста вважав, що предметом обліку є не люди та їх відносини, а цінності. Облік він розумів як науку про економічний контроль, що призводить до руху цінностей окремого підприємства. Він вважав, що бухгалтерський облік - політична економія підприємства, а контроль - попередній, поточний, наступний, - є його функцією. При цьому контролюється не стільки рух цінностей (актив і кредиторська заборгованість), скільки власні засоби, що є фондами підприємства. Фонд, згідно Ф. Беста, - це загальний обсяг вартості, вкладеної в підприємство.

Інший послідовник Ф. Вілли - Д. Масса - вважав, що рахівництво є галуззю науки про управління. Мета рахівництва полягає в тому, щоб відмічати всі господарські операції і класифікувати їх за тими чи іншими ознаками, давати керуючому органу господарства всі відомості, необхідні для управління. До завдань обліку, на думку Д. Масси, входить виявлення результатів господарської діяльності та контроль всієї роботи господарства.

Відомий представник німецької школи бухгалтерського обліку І. Шротт зазначав, що рахівництво є наукою про систематичні записи господарських операцій та їх контроль, іншими словами, бухгалтерський облік встановлює, з одного боку, порядок виявлення майна господарства, змін цього майна та їх результатів; з іншої боку, до його завдань входить встановлення принципів і порядку ведення облікових робіт, спрямованих на те, щоб відкрити і з'ясувати шкідливі для господарства наслідки діяльності керуючих органів.

Суттєвий внесок до розвитку облікової науки зробив видатний швейцарський вчений І.Ф. Шер. Він стверджував, що бухгалтерія - це історіографія (історія) господарського життя, викладена за законами систематизації. Предметом бухгалтерії він вважав здійснені внутрішні і зовнішні господарські та правові факти. Підхід І. Шера до бухгалтерського обліку як відображення економічного життя підприємства - історіографії -залишається актуальним і зараз. І хоча І. Шер ще був далекий від розгляду бухгалтерії з точки зору майнових інтересів різних суб'єктів економічних відносин, він зробив важливі відкриття, пов'язані з визначенням співвідношення між майновими інтересами підприємства і глибиною відображення господарського життя. Саме він сформулював економічні межі рахівництва, які, на його думку, "проходять там, де завтра на теоретично ранній організації, на підприємстві стає більше тієї приватногосподарської вигоди, яку може використати з нього підприємець". З того моменту, як тільки витрати на ведення обліку, на отримання будь-яких додаткових даних перевищать можливе отримання господарського ефекту, відбувається порушення цієї межі.