Сторінка
1

Сучасна бухгалтерія та сучасний бухгалтер в Україні

План

Вступ

Розвиток наукової облікової думки

Національні системи бухгалтерського обліку і звітності

Бухгалтерська професія та її майбутнє

Висновок

ВСТУП

З року в рік у нашій країні ринок праці поповнюють десятки тисяч молодих спеціалістів-бухгалтерів. А чи користується попитом бухгалтер на ринку праці, чи в кожного спеціаліста буде можливість працевлаштування? Чи довговічна професія бухгалтера?

Здійснивши короткий екскурс в історію ми впевнились, що професія бухгалтера одна з найдавніших. Вона пройшла крізь століття та війни і я впевнена, що доки на землі будуть існувати економічні відносини, доти буде існувати потреба в такому спеціалісті, як бухгалтер.

В Україні до.90-х років праця бухгалтера не оцінювалась належним чином: це була малопрестижна і невисокооплачувана робота. Облікова професія не приваблювала молодь. Але за останні роки спостерігається зовсім інша картина, тому що будь-якій країні з перехідною економікою необхідно в короткі строки забезпечити наявність бухгалтерів, які зможуть забезпечувати ринкову економіку, бухгалтерів, здатних приймати вагомі рішення на підставі глибокого розуміння основних економічних принципів.

РОЗВИТОК НАУКОВОЇ ОБЛІКОВОЇ ДУМКИ

Знання історії обліку важливе для розуміння його сучасного стану і оцінки можливих напрямків розвитку. Історична еволюція бухгалтерського обліку розглядається не заради її самої, а для полегшення розуміння сучасного і оцінки майбутнього.

В літературі виділяють чотири основні періоди розвитку бухгалтерського обліку: 1-й - з моменту виникнення товарно-грошових відносин до кінця XVIII ст.; 2-й - з кінця XVIII ст. до кінця XIX ст.; 3-й кінець XIX і початок XX ст.; 4-й - з початку XX ст. і до наших днів.

Перший період характеризується виникненням різних способів реєстрації фактів в облікових регістрах (журналах, відомостях та ін.) у вигляді систематичних і хронологічних записів. Вершиною періоду становлення бухгалтерського обліку було широке розповсюдження методу подвійного запису.

Другий період припадає на час революційних перетворень в галузі - виробництва, розвитку різних форм товарних відносин та збільшення обсягів торговельних, фінансових та інших операцій не тільки в окремих країнах, але й в усьому світі. Протягом цього періоду видається досить велика кількість праць з обліку, виникають різні теорії: юридична - у Франції матеріалістична (економічна) - в Італії, камеральна - в Німеччині тощо. Історичне значення цього періоду полягає в тому, що саме тоді було визначено основні напрямки науки "рахівництво", за якими відбувся подальший розвиток.

Третій період - становлення бухгалтерського обліку (рахівництва) як галузі наукових знань. Протягом цього періоду зусилля більшості авторів були направлені виключно на те, щоб встановити теоретичні основи бухгалтерського обліку, визначити область тих явищ, вивчення яких складає

об'єкт даної науки. Було сформульовано ряд визначень бухгалтерського обліку і його цілей.

Четвертий період поділяють на дві основні стадії.

Перша стадія охоплює період до середини XX ст. і характеризується розробкою базових принципів об'єктивної оцінки майново-правового стану самостійно господарюючого суб'єкта, галузеві, напрямком у побудові системи бухгалтерського обліку, розширенням державної регламентації національних систем бухгалтерського обліку та звітності.

Друга стадія - розпочалась з середини XX ст. і триває, до наших днів -характеризується розробкою принципів оцінки майново-правового стану господарюючих суб'єктів в умовах зовнішнього ринкового середовища і у зв'язку з прийняттям ефективних господарських рішень для отримання майбутньої економічної вигоди.

Історичні пам'ятки залишили нам відомості, які дозволяють говорити про наявність та характер господарського обліку в різних країнах Стародавнього світу. Розвиток товарно-грошових відносин породжує подвійний запис як відображення вибуття одного продукту і появу іншого.

Облік Стародавнього світу — облік фактів — в цілому був статичним. В його основу було покладено інвентаризацію і пряму реєстрацію майна. Пряма реєстрація означала вказівки на певний об'єкт. Непряма реєстрація з'явилась пізніше і полягала в тому, що обліковий працівник замість певного облікового об'єкту фіксував дані з так званих первинних документів. З цього часу облікові відомості та фактичний стан справ перестають бути адекватними.

Характерною рисою обліку елліністичного періоду було прагнення все обліковувати і нічого не пропускати. Це стало передумовою суворої регламентації обліку. В Греції вперше з'явились такі поняття, як матеріальна відповідальність та інвентаризація. Виникли перші принципи класифікації рахунків: матеріальні, особові та фінансові.

У Давньому Римі завершився розвиток стародавнього бухгалтерського обліку. Римська облікова система опосередковано увібрала в себе практично все найкраще, всі переваги та позитивні риси грецької і східної бухгалтерії, до того ж зробила це розумно, відповідно до власних умов господарювання і власних інтересів. З'явились такі регістри, як прибутково-видаткова книга і книга рахунків клієнта. Обидві книги вела бухгалтерія банку. Прибуткововидаткова книга була універсальною. Вона застосовувалась як в торгівлі, так і в домашньому господарстві.

Виникнення книг, термінів, які застосовуються в сучасному бухгалтерському обліку (депозит, акцепт, сума, конкуренція, дебітор, кредитор тощо) - це те, що отримала сучасна бухгалтерія завдяки цій країні.

Нікому невідомо, хто був винахідником бухгалтерського обліку. Можна лише стверджувати, що система подвійного запису поступово почала з'являтись в 13-14 ст. в деяких торгових центрах Північної Італії.