Сторінка
4

Сучасна бухгалтерія та сучасний бухгалтер в Україні

Розгляд бухгалтерського обліку крізь призму інтересів різних суб'єктів економічних відносин вперше зустрічається у працях представників французької школи Е. Леоте і А. Гільбо. Така зміна розуміння обліку була пов'язана з ускладненням економічної організації суспільства, необхідністю визначення прибутку підприємств для впорядкування взаємовідносин з акціонерами з приводу дивідендів, а також з державою - з приводу сплати податків на прибуток і на доходи. Саме ці вчені проголосили незалежність облікових ідей від вузьких практичних завдань.

Французькі вчені висунули доктрину трьох функцій обліку: 1) рахівничої, пов'язаної з розробкою спеціальної логіки, класифікацією об'єктів, рахунків тощо; 2) соціальної, що порівнює інтереси різних суб'єктів суспільних відносин; 3) економічної, що дозволяє за допомогою облікової інформації здійснити управління господарськими процесами.

Суттєвий внесок до розвитку теорії бухгалтерського обліку зробила американська школа рахівництва. В силу обмеженого характеру участі - держави в регулюванні економіки (в порівнянні з Європою) і специфіки англо-американської системи права ідеї американської школи обліку значно відрізняються від європейських концепцій.

Традиційно бухгалтерський облік в США був спрямований передусім на задоволення інтересів власників і використовувався, в основному, як інформація для прийняття рішень з управління виробництвом. Завдяки цьому американські спеціалісти приділяли значну увагу розробці різних економічних методик узагальнення та оцінки фактів господарської діяльності, а також їх застосування в залежності від умов функціонування підприємства і цілей власника.

Перша згадка про виникнення управлінського обліку датується 1855 р. і відноситься до системи обліку, що застосовувалась на фабриці "Ліман Міллс" і була спроектована, виходячи з цілей більш ефективного моніторингу виробничого процесу.

У першій половині XIX ст. формується російська бухгалтерська школа, її засновником вважається Карл Арнольд, німець за походженням, який вніс багато нововведень до системи обліку: відкриття рахунків через рахунок капіталу, впровадження синтетичного рахунку товарів тощо. Дана школа розвивалася в руслі ідей методів німецької школи через те, що в Росії велика кількість бухгалтерів були німцями. Однак існували спроби використати й інші доктрини. Ф. Єзерський, видатний вчений, батько потрійної бухгалтерії, намагався дати фінансове трактування обліку, яке виявилося досить близьким до ідей французької школи.

Аналіз облікової літератури до початку XX ст. свідчить про існування трьох напрямків в російській, а, отже, й українській бухгалтерській науці:

1) висвітлення в літературі рекомендацій з дотримання правил ведення бухгалтерського обліку на підставі вже існуючих шкіл;

2) науковий пошук та виникнення реформаторських течій;

3) початок наукової розробки з питань обліку і контролю.

Серед видатних вчених української школи, яка зародилася всередині російської в XIX ст. і продовжує розвиватись сьогодні як незалежний інститут, можна назвати: М.Т. Білуху, О.С. Бородкіна, Ф.Ф. Бутинця, Б.І. Валуєва, Ю.А. Веригу, М.Г. Гайдая, A.M. Герасимовича, В.Г. Горєлкіна, З.В. Гуцайлюка, М.Я. Дем'яненка, М.Х. Жебрака, І.П. Житну, В.П. Завгороднього, Г.Г. Кірейцева, М.В. Кужельного, Л.П. Кулаковську, Б.М. Литвина, Ю.Я. Литвина, В.Г. Лінника, І.В. Малишева, Є.В. Мниха, П.П. Німчинова, В.О. Озерана, В.М. Олійника, Ю.І. Осадчого, В.М. Пархоменка, B.C. Рудницького, П.Т. Саблука, В.В. Сопка, Л.К. Сука, Ю.Д. Чацкіса, М.Г. Чумаченка, Л.С. Шатковську, В.Г. Швеця, В.О. Шевчука, С.І. Шкарабана та багато інших.

З тих пір, як Лука Пачолі написав свою книгу пройшло 500 років, а бухгалтерський облік, по суті, залишився незмінним. Мабуть, Лука Пачолі почував би себе комфортно при існуючих облікових системах. Йому було б нескладно зрозуміти і нові фінансові інструменти, які спочатку, можливо, завдали йому клопоту.

Програмісти ретельно відображають ці середньовічні ідеї на екрані • комп'ютера. Бухгалтерському обліку ще доведеться адаптувати нові винаходи, які трансформують фінансову звітність.

На заміну бухгалтерським регістрам прийдуть бази даних, частиною яких стане фінансова інформація. Для менеджерів буде забезпечено безпосередній доступ до цих даних. Скорочена версія баз даних буде передаватися по телефону на лазерні компакт-диски користувачів, і вони самі зможуть визначати тип фінансового звіту, який їх цікавить. Компанії вже не будуть обирати єдиний спосіб визначення прибутку, а зможуть використовувати весь спектр методів для поглиблення і розширення аналізу'. Використання структурованих гіпертекстів дозволить користувачу одержувати інформацію будь-якого рівня деталізації, яка може йому знадобитись для аналізу. З усією цією інформацією “на кінчиках пальців” інвесторів і здійсниться реальна революція в бухгалтерському обліку. Все, що для цього необхідно, - запровадити нову інформаційну технологію.

Досліджуючи історію розвитку бухгалтерського обліку, необхідно пам'ятати і про інші науки, які так чи інакше пов'язані з обліком. Думка, що кожна з наук, як об'єкт дослідження, повинна обмежити своє власне поле діяльності і займатися виключно ним, збіднює проблематику і не має майбутнього. Для розвитку науки необхідно встановлювати контакти і сприяти взаємодії між окремими галузями наук в минулому, теперішньому та майбутньому. Необхідно використовувати так званий корпоративний (селективний, об'єднуючий) підхід, суть якого полягає в тому, що знання, отримані з різних дисциплін, так чи інакше пов'язаних з бухгалтерським обліком, служать вихідним матеріалом, який може бути використаний при побудові нових методологічних конструкцій обліку.

Національні системи бухгалтерського обліку і звітності

Система - це така сукупність об'єктів, яка в результаті їх об'єднання набуває певних властивостей, відмінних від властивостей кожного з окремих суб'єктів (емерджентність).

Складні динамічні системи, до яких належить і система бухгалтерського обліку, визначаються наявністю великої кількості різних показників, що характеризують стан окремих її елементів, входів та виходів та вимірюються кількісно у вигляді конкретних чисел. Такими показниками є дані про постачання, виробництво та збут, використання ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових), стан розрахунків з постачальниками, покупцями, банком, бюджетом, фінансовий результат та його використання тощо.