Сторінка
6
Цей феномен увійшов у фінансову науку під назвою «ефект липучки», що в дослівному перекладі означає «ефект липучого паперу для мух». Едвард Грамліх, автор даного терміна, який увійшов у підручники державних фінансів, не без сарказму зауважив, що субсидовані грошові кошти «прилипають» до рук бюрократів і витрачаються на їх розсуд. Вважається аксіомою, що бюрократи завжди прагнуть максимізувати підконтрольні їм бюджетні ресурси. Тому вони заінтересовані в приховуванні оптимальної потреби в коштах і, вводячи в оману виборців, добиваються схвалення їх голосами завищеного обсягу місцевого бюджету в розрахунку на надходження грантів. У результаті «ефект липучки» дестимулює бюджетні обмеження, посилюючи тенденцію до фінансування програм штатного і/або локального значення радше за рахунок міжбюджєтних трансфертів, аніж коштів оподаткування приватних доходів чи запозичень на відповідних територіях.
У даному контексті важливо нагадати про положення, зафіксоване в першій статті конституції Сполучених Штатів Америки, згідно з яким у конгрес не можуть бути обрані представники неоподатковуваних індіанських племен . Без будь-яких сантиментів на тему дискримінації засновники США запровадили податковий ценз, котрий у принципі означає, що до розподілу ресурсів на державному рівні не можна допускати фіскальне недієздатних людей, які не вносять своєї частки в бюджет. Загалом своєрідність американської схеми бюджетного федералізму полягає в існуванні практично автономних бюджетів трьох рівнів на основі чіткого розмежування урядових функцій і податкових надходжень.
Свої особливості і специфічні риси має бюджетний федералізм у Німеччині, де існують федерація, землі й общини. Згідно з основним законом усі рівні влади мають чітко визначені завдання і права, обумовлені сферою їхньої діяльності і компетенції, відповідне бюджетне господарство. Принципи незалежного ведення бюджетного господарства діють з урахуванням необхідності узгодження загальнодержавних Інтересів й інтересів земель та общин під час вирішення конкретних завдань і забезпечення фінансування.
Найскладніші завдання і найважчий тягар фінансування припадає на федерацію. Фактично на федерацію покладені обов'язки, що стосуються гарантування безпеки існування держави в цілому. До федеральних функцій належать: закордонні справи, оборона, внутрішня безпека, монетарна система, важливі шляхи сполучення тощо. Федерація несе відповідальність за економічний розвиток країни в цілому, виплату військових компенсацій, соціальне забезпечення, охорону здоров'я, комплексні наукові дослідження, житлове будівництво і мостобудування тощо.
Найважливіші завдання земель стосуються культури, освіти, науки тощо. До сфери їх відповідальності належать також правосуддя, поліція, громадська охорона здоров'я. Слід мати на увазі, що в цілому землям дозволено виконання усіх державних завдань, якщо воно допускається конституцією.
Згідно з положенням про спільні завдання, федеральному урядові дозволяється брати участь у виконанні землями своїх обов'язків, коли «вони є важливими для суспільства в цілому і федеральна участь необхідна для поліпшення життєвих умов». До такої спільної діяльності належать: створення та розширення вищих навчальних закладів, у тому числі університетських клінік; поліпшення економічної структури регіонів; укріплення узбережжя; удосконалення аграрної структури тощо. У фінансуванні перших двох позицій половину всіх витрат у кожній землі несе федеральний уряд. Що ж стосується останніх двох позицій, то реальний внесок федерального уряду в удосконалення аграрної структури регіонів становить 60 %, а в укріплення берегів — 70 %.
Найнижчою ланкою урядування є общини. У широкому спектрі їх інтересів фактично перебуває все, що безпосередньо стосується громади й окремих членів общини. Вони вільні добровільно «брати на себе будь-які завдання і пропонувати різні послуги чи виконувати різні функції у межах закону та такі, що не регулюються на загальнодержавному рівні». Конкретно вони несуть відповідальність щодо забезпечення водою, газом, електроенергією, очищення території, вилучення відходів тощо; активно підтримують заклади шкільної освіти і культури. Наведемо дані по окремих країнах, які характеризують роль різних рівнів влади у фінансуванні освіти, охорони здоров'я і соціального забезпечення (табл. 67).
Частка рівнів влади у фінансуванні окремих суспільних послуг у різних країнах, %
Країна | Освіта | Охорона здоров'я | Соціальне забезпечення | ||||||
Федерація | Землі | Комуни | Федерація | Землі | Комуни | Федерація | Землі | Комуни | |
Австрія | 34,7 | 65,1 | 0,2 | 51,0 | 48,2 | 0,8 | 90,3 | 8,2 | 1,5 |
Німеччина | 4,2 | 68,4 | 27,4 | 72,4 | 12,5 | 15,1 | 78,6 | 10,9 | 10,5 |
Канада | 8,0 | 53,5 | 38,5 | 14,8 | 83,9 | 1,3 | 64,5 | 31,6 | 4,0 |
Швейцарія | 9,5 | 56,2 | 35,3 | 56,2 | 24,8 | 19,0 | 78,7 | 13,4 | 7,9 |
США | 5,0 | 43,0 | 52,0 | 57,1 | 31,9 | 11,0 | 70,2 | 21,8 | 8,0 |
Франція | 62,8 | — | 37,2 | 97,8 | — | 2,2 | 91,2 | — | 8,8 |
Велика Британія | 33,0 | — | 67,0 | 100,0 | — | — | 79,9 | — | 20,1 |
Інші реферати на тему «Фінанси»:
Небанківське кредитування підприємств
Удосконалення біржового обігу як ключовий елемент ефективної інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції
Завдання і напрями контрольно-ревізійної роботи з бюджету
Місце державного казначейства України у фінансовій системі держави: становлення, проблеми та перспективи
Доходи державного бюджету України їх склад і структура