Сторінка
8

Бюджетний федералізм

Згідно з конституцією перед німецькою державою стоїть важливе завдання забезпечення усіх громадян (незалежно від місця проживання) однаковими життєвими умовами виходячи з обсягів надання локальних суспільних благ. У реалізації цього завдання на практиці велике значення відіграє система фінансового вирівнювання. Німеччина — одна з країн, де діє досить своєрідна і по-своєму унікальна система фінансового вирівнювання — вертикального і горизонтального.

Інструментами вертикального фінансового вирівнювання є гранти, дотації, субсидії, різні фонди і компенсаційні виплати тощо. Федерація в особі федерального уряду має право «надавати окремим землям фінансову допомогу для особливо важливих інвестицій, необхідних для недопущення порушення загальної ринкової рівноваги, а також для вирівнювання економічного розвитку регіонів і сприяння економічному зростанню». У 1991 р. у зв'язку з об'єднанням Німеччини був заснований досить великий фонд «Німецька єдність» (Веиізспе ЕіпЬеіІ) для фінансової допомоги новим землям. Федеральний уряд надає фінансову підтримку для будівництва студентських гуртожитків, сприяє житловому будівництву. Він також здійснює компенсаційні виплати за фінансові витрати земель на військові бази та військову діяльність.

У зв'язку з великими витратами на політичне управління старі та нові землі отримують додатково дотації залежно від потреб у розмірі 0,9 млрд євро щорічно. Фінансове слабким старим землям, які особливо обтяжені їх участю у фінансовому вирівнюванні нових земель, надаються з 1995 р. федеральні дотації (в середньому від 0,3 до 0,9 млрд євро). Вони сплановані на 10 років. З 1994 р. особливі дотації як санаційна допомога у розмірі 1,7 млрд євро щорічно виплачуються землям Бремен (0,9 млрд євро) та Саарланд (0,8 млрд євро). Ці дотації будуть виплачуватися до 2004 р., але їх розмір поступово зменшується (у 2004 р. — 0,6 млрд євро).

Крім цього, федерація фінансує в нових землях різні програми економічного і соціального розвитку. Зокрема, згідно з Законом про сприяння інвестиціям у рамках відродження нових земель федерація щорічно інвестує 3,4 млрд євро. Федеральний уряд надав за 1995— 2004 рр. новим землям згідно з так званим першим «Солідарним пактом» 7,2 млрд євро; згідно з другим «Солідарним пактом» вони повинні отримати протягом 15 років (2005—2020 рр.) 105,3 млрд євро.

Вимога рівності життєвих умов вимагає доповнення системи вертикальних трансфертів (вертикальне фінансове вирівнювання) горизонтальним фінансовим вирівнюванням між окремими землями. Землі з міцним фінансовим потенціалом і значними доходами (Баварія, Баден-Вюртемберг, Північний Рейн-Вестфалія) надають частину своїх фінансових ресурсів менш розвинутим землям (Саксонія, Шлезвіг-Гольштейн та ін.).

Вагомим інструментом^ фінансового вирівнювання є податок на додану вартість (рис. 41). Його надходження розподіляються між бюджетами земель не за місцем сплати (принцип походження), а в розрахунку на душу населення. 25 % його надходжень у землях з високим податковим потенціалом резервуються у фонді для субсидування відносно «бідних» земель з низькими податковими доходами.

Рис. 41. Розподіл податку на додану вартість між різними рівнями влади в Німеччині* , %

Розрахунок фінансового потенціалу федеральної землі досить складний. Він базується на сумі податків, внесених у бюджет землі, плюс 50 % усереднених податкових доходів усіх общин даної землі. Потім податкові потенціали окремих земель нівелюються шляхом міжбюджетних трансфертів за критерієм потреби в коштах, розрахованої за даними величини сукупних податкових надходжень на душу населення (паушальної суми податків), яка множиться на кількість населення.

У результаті визначається бюджетне навантаження землі. Останній показник зіставляється з величиною її податкового потенціалу. За рахунок земель, фіскальні потенціали яких вищі середнього рівня, через механізм міжбюджетних трансфертів потенціали «бідних» земель піднімаються до 95% середньофедерального рівня. Решта компенсується субсидіями зі спеціального фонду, створюваного за рахунок цільових відрахувань 2% податку на додану вартість у федеральний бюджет. Землі разом з федеральним урядом надають місцевим органам влади різноманітну фінансову допомогу, передусім у формі цільових інвестиційних грантів.

Нині у ФРН відбувається довгострокова (2000—2005 рр.) реформа існуючої податкової системи і фінансового вирівнювання, в ході якої планується вдосконалити механізми вертикальних трансфертів і горизонтального перерозподілу фінансових ресурсів, зміцнити дохідну базу общин, посилити стимулюючий вплив податків на економічне зростання і загальний добробут.

Отже, ФРН властивий комбінований (кооперативний) бюджетний федералізм, сутність якого полягає в застосуванні регулюючих і закріплених податків, доповнених системою субсидій. Загалом німецький федералізм, особливо після об'єднання країни, характеризують дві ключові риси — субсидіарність і солідарність. Тому німецька модель має назву кооперативного федералізму.

Специфічних метаморфоз зазнав бюджетний федералізм у Канаді. Між Першою і Другою світовими війнами, особливо в епоху Великої депресії, практикувався так званий екстраординарний федералізм, що стало можливим в умовах максимального розширення повноважень федерального уряду за рахунок провінцій. Саме в той час були проведені реформи особистого прибуткового і корпораційного податків, запроваджений контроль за цінами та здійснені інші заходи соціально-економічного регулювання. У 40—50-ті роки такий стан фактично унітарної держави набув форми патерналістського федералізму. У цей період кейн-сіанські рецепти розвитку вимагали централізованого керівництва економікою. Завдяки зосередженню в федеральному бюджеті 75 % податкових надходжень та фінансуванню економічних і соціальних програм по всій країні Канада, як вважають західні економісти, перетворилась у державу загального добробуту.