Сторінка
1

Міжнародні економічні організації як суб'єкти міжнародних фінансів. Економічні організації системи ООН

Діяльність міжнародних організацій пов'язана з виконанням певних функцій, що визначаються їхніми статутами. Фінансове за­безпечення таких функцій здійснюється через фонди, створювані цими організаціями. Це можуть бути узагальнені фонди, наприклад бю­джет Організації Об'єднаних Націй, і цільові — під конкретні захо­ди і програми. Тому суб'єктами міжнародних фінансів на наднаціо­нальному рівні виступають, з одного боку, міжнародні економічні організації, з іншого, — міжнародні фінансові інституції.

Міжнародні економічні організації вступають у взаємовідноси­ни з урядами окремих країн з приводу формування власного бюдже­ту чи інших фондів. Отримані кошти використовуються на фінансу­вання централізованих заходів, проектів і програм цих організацій, на утримання їхнього апарату та на фінансову допомогу окремим країнам. Таким чином, кожна країна може отримувати кошти від міжнародних організацій як у вигляді прямого фінансування (як правило, тільки в окремих випадках), так і в опосередкованій формі через різні централізовані заходи, проекти і програми, що стосують­ся її чи поширюються на неї.

Міжнародні фінансові інститути можуть мати взаємовідноси­ни як з урядами, так і з суб'єктами господарювання окремих країн. Взаємовідносини з урядами складаються за двома напрямами. Пер­ший відображає процес формування статутного капіталу за рахунок внесків окремих країн. Другий характеризує кредитні взаємовідно­сини — надання кредитів урядам та їх погашення і сплату про­центів. Взаємовідносини з підприємствами мають двосторонній кре­дитний характер. Міжнародні фінансові інститути фінансове забез­печують певні проекти, надають кредити окремим підприємствам, як правило, на конкурсній основі.

Отже, як міжнародні економічні організації, так і фінансові інсти­тути забезпечують централізацію певної частини міжнародних фінан­сових ресурсів для забезпечення потреб світового господарства. Вони фінансують окремі проекти і програми, керуючись інтересами саме світового господарства в цілому, а не окремих країн, якими б важли­вими ті інтереси для цих країн не були. При цьому інтереси окре­мих країн на стадії розгляду та затвердження таких проектів і про­грам обов'язково присутні.

Наростання процесів інтеграції, інтернаціоналізації та глобалі­зації господарського життя зумовлює як посилення ролі діючих орга­нізацій та інститутів, так і створення нових, що, у свою чергу, веде до підвищення рівня централізації фінансових ресурсів, збільшення як їхньої маси, так і обсягів міжнародних фінансових потоків.

Враховуючи ту особливість, що міжнародні фінансові інститути виконують певні специфічні функції наднаціонального характеру з координації та регулювання міжнародних фінансів, у підручнику їх діяльність саме під цим кутом зору розглянуто в наступному розділі. Цей розділ присвячено аналізу діяльності найважливіших міжнародних економічних організацій як суб'єктів міжнародних фінансів.

Економічні організації системи ООН

Міжнародні організації — це створені на основі міжнародного договору і статуту для виконання певних функцій об'єднання суве­ренних держав, які мають систему постійно діючих органів, володі­ють міжнародною правосуб'єктністю і засновані відповідно до міжна­родного права.

Найвідомішою такою організацією є Організація Об'єднаних Націй (ООН), яка функціонує понад півстоліття. Аналіз практики діяльності цієї організації показує, що поряд із всестороннім зрос­танням ролі світових політичних проблем, все більше місця в її діяль­ності відводиться вирішенню економічних і фінансових питань роз­витку сучасного світу.

З плином часу предметом вивчення, аналізу, пошуку шляхів і засобів вирішення, вироблення відповідних рекомендацій ООН ста­ють новітні сфери світового господарства, міжнародних економіч­них і фінансових відносин. Паралельно з цими процесами змінюєть­ся структура самої ООН, збільшується кількість економічних уста­нов і країн, які беруть в них участь, розширюється поле діяльності цих установ, їх контакти з іншими міжнародними, а також націо­нальними організаціями та інститутами.

Значення економічної діяльності ООН зростає у зв'язку з усклад­ненням процесів, які відбуваються у всесвітніх економічних взаємовідносинах і міжнародному поділі праці, різноманітністю проблем, що виникають у світовій економіці, динамізмом міжнародного гос­подарського життя. Усе це викликає необхідність прийняття вчас­них і ефективних рішень.

І все ж слід зазначити, що здійснюючи економічну діяльність, ООН залишається перш за все політичною організацією.

Економічна діяльність ООН включає в себе чотири головні на­прями:

• вирішення загальних для всіх країн глобальних економічних проблем;

• сприяння економічному співробітництву держав із різними рівнями соціально-економічного розвитку;

• сприяння господарському розвитку країн, що розвиваються;

• вирішення проблем регіонального економічного розвитку.

Основними структурними підрозділами системи органів економіч­ного і фінансового співробітництва в рамках ООН є три із шести головних органів, вказаних у Статуті: Генеральна Асамблея, Еконо­мічна і Соціальна Рада та Секретаріат.