Сторінка
4

Державний бюджет та проблеми дефіциту

Бюджет повинен бути контрольованим і не мати ніяких негативних проявів для економіки країни.

Отже, бюджет є вирішальною і провідною ланкою фінансової системи, через яку провадиться перерозподіл більшої частини національного доходу. Він об’єктивно необхідний для забезпечення існування держави, розвитку економіки і культури. Утворення централізованого державного фонду коштів потрібен не тільки для задоволення фінансових потреб держави, воно викликане передусім економічними потребами.

Розвиток економічних відносин в умовах переходу до ринку, їх зміцнення і вдосконалення потребує підвищення ролі бюджету як системи економічних відносин розподілу і перерозподілу національного доходу через державні фінанси [9, c.125]. При цьому не можна забувати, що бюджет не лише виконує розподільчі функції, а й бере активну участь у створенні фінансових ресурсів держави.

Держава через бюджет фінансує народне господарство та увесь соціально-культурний розвиток, керує цими процесами, керує додержанням суворої економії коштів і зростання їх надходжень.

Розділ 2. Механізм формування і використання

Держбюджету

2.1. Доходи бюджету

Державний бюджет країни складається з доходів (надходжень) і видатків (витрат). Кожна країна має свою структуру доходів і видатків. Структура видатків і доходів бюджету кожної держави визначається економічним ладом суспільства, природою і функціями держави [9, c.126].

Попри всю різноманітність державних підходів до формування і використання бюджету у них є спільні риси. Доходна частина складається в основному з податкових надходжень, менша частина – це неподаткові надходження.

Державні доходи – це грошові відносини з приводу розподілу вартості ВВП, це частина ВВП, що використовується державою для здійснення своїх функцій. Вони об’єднуються у централізовані фінансові ресурси і зосереджуються у державному бюджеті.

Доходи бюджету утворюються за рахунок сплати фізичними і юридичними особами податків, зборів та інших обов’язкових платежів, надходжень з інших джерел, встановлених законодавством.

Доходна база всіх бюджетів формується за рахунок закріплених законами держави джерел доходів по відповідній ланці бюджетної системи. Доходи держави надходять і витрачаються на основі відповідних законодавчих і нормативних документів.

Доходи бюджету формуються за рахунок наступних основних джерел:

1) податки;

2) плата за послуги;

3) позики;

4) продаж активів.

Для забезпечення виконання своїх функцій уряд використовує ці джерела доходів.

Такий вид доходу, як плата за послуги характеризується принципом плати у відповідності з одержаним доходом особи. Особи, які не хочуть купляти певний вид послуг не будуть платити за них. Цей вид державних доходів оплачується відповідно спожитій величині.

Деякі послуги тільки частково оплачуються користувачами, а решта видатків субсидуються з інших джерел. Причинами субсидування є:

1) не кожен споживач може дозволити собі платити повну вартість послуг;

2) одержання кожним прямої і непрямої вигоди від користування даним видом послуги. Прикладом прямої і непрямої вигоди може бути – пряму вигоду отримують громадяни, які користуються громадським транспортом і потрапляють на потрібне місце, непряму – інші особи від зменшення скупченості на тротуарах та вулицях.

Використовується велика кількість позичкових інструментів для підтримання інших джерел доходів.

Позики є засобом управління економічними циклами та поточними потребами, які не можуть бути забезпечені іншими джерелами доходів [5, c.16].

Раніше позики виступали надзвичайним джерелом доходів, коли уряди змушені були покривати ними дефіцит при виконанні бюджету. Тепер вони стали надзвичайним джерелом доходів. У багатьох країнах бюджетні дефіцити стали враховуватися під час складання бюджету, а розмір позик, як і податків, установлюється до початку виконання бюджету. У зв’язку зі збільшенням бюджетних дефіцитів, розриву між податковими надходженнями і бюджетними видатками, частка позик зростає і сягає іноді 10% і більше.

Особливо важливу роль відіграють позики у період війни, стихій, економічних криз, коли податки не здатні швидко мобілізувати великі фінансові ресурси [2, c.362].

Розрізняють такі типи позик:

1) загальні облігації – цей тип довгострокових позик призначений фінансувати в основному довгострокові капітальні вкладення – водопостачання, будівництво доріг;

2) негарантовані позики – ризик по цій групі цінних паперів більший, тому по ним виплачуються вищі відсотки.

Уряд використовує ще й таке джерело доходів як продаж активів. Велика кількість природних ресурсів знаходить під управлінням державних агенцій.

Уряд може збільшити доходи шляхом продажу прав на розробку, наприклад, нафтових чи інших родовищ, приватним фірмам.

Продаж ресурсів забезпечує надходження необхідних коштів та може пожвавити економічний розвиток.

Головним засобом надходження до державного бюджету є податок. Податки займають центральне місце в системі доходів. В доходах бюджету податки становлять від 80 до 90%.

Податкова система – це певний порядок стягування податків та сукупність органів, які цей порядок забезпечують [6, c.278]. Податками називають обов’язкові платежі, які держава стягує з окремих осіб, установ, організацій у центральний і місцевий бюджети.

Суб’єктами оподаткування можуть бути:

а) власники доходів – фізичні та юридичні;

б) власники майна (землі та нерухомості);

в) споживачі товарів та послуг.

Об’єктами оподаткування можуть бути: заробітна плата, дохід на індивідуальні капіталовкладення, дохід з майна, виручка від реалізації.