Сторінка
3

Державний бюджет та проблеми дефіциту

Принцип гласності забезпечує висвітлення в засобах масової інформації показників бюджетів та звітів про їх виконання.

Принцип наочності – це відображення показників бюджетів у взаємозв’язку із загальноекономічними показниками в країні та за її межами, шляхом використання засобів максимальної інформативності, результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного розвитку.

Усі бюджети, що входять до складу бюджетної системи, - самостійні. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних дохідних джерел і правом визначення напрямів їх використання. Але при складанні і виконанні своїх бюджетів відповідні органи влади враховують загальнодержавні інтереси.

Автономність означає, що кожний бюджет, який входить до складу бюджетної системи є відносно окремою і самостійною ланкою. Цей принцип означає автономне управління кожним бюджетом і відсутність прямого перерозподілу коштів між бюджетами, шляхом їх вилучення із бюджетів нижчого рівня і зарахуванням їх до бюджетів вищого рівня.

Для того, щоб бюджет був дійовим засобом впливу, він повинен бути відповідним чином організований. Для цього держава проводить бюджетну політику. Під бюджетною політикою розуміють заяву, яка повідомляє управлінців про те, що бюджетна робота є частиною їх загальної відповідальності і певна частка їх роботи буде оцінена по здатності управляти їх перспективними бюджетами [5, c.67].

Необхідною умовою бюджетної політики є збалансованість бюджету по доходах і видатках. Її головна мета – стабілізація, зміцнення та пристосування існуючого соціально-економічного ладу до умов, що змінюються.

Можна виділити чотири форми регулювання бюджету:

1) централізована – забезпечує вирівнювання можливостей одержання доходів і фінансування видатків усіма місцевими органами держави;

2) децентралізована – її основа є фінансова самостійність місцевих органів;

3) забезпечення джерелами доходів усіх ланок бюджетної системи;

4) забезпечення бюджетним фінансуванням усіх галузей народного господарства.

У процесі докорінного реформування економіки важливим є визнання того, що макроекономічна стабілізація неможлива без значної, глибокої перебудови державних фінансів в цілому і зокрема бюджету, як центральної їх ланки. Бюджет – це не тільки фінансовий план, він одне з основних знарядь макроекономічної стабілізації й економічного зростання [8, c.37]. Це зумовлює необхідність проведення комплексу заходів щодо забезпечення повного і своєчасного надходження до бюджету доходів і здійснення витрат.

Виконання бюджету – це забезпечення повного і своєчасного надходження доходів по кожному джерелу і безперебійне фінансування усіх передбачених бюджетом заходів. Найважливішими факторами виконання бюджету є найбільш повна мобілізація резервів, інвестування виробництва по пріоритетних напрямках для одержання додаткових доходів бюджету, а також жорсткий режим економії матеріальних і фінансових ресурсів.

Результати виконання бюджету дуже часто тією чи іншою мірою різняться від тих цілей і завдань, якими керувалися при його складанні і затвердженні. Це означає, що бюджетна політика, покладена в основу затвердженого бюджету, не проводиться, не має дієвого контролю за її здійсненням. Це може не тільки заважати досягненню стабілізації в економіці. А й призвести до напруження в бюджетній сфері й дефіцитності державного бюджету.

Бюджетний дефіцит виникає в результаті незбалансованості економіки, зниження доходів, різкого зростання видатків викликаних безгосподарністю [9, c.126].

Висвітлення значення бюджету було б не повним, якщо не розкрити питання створення необхідних резервів бюджету.

Бюджетні резерви – це фонди непередбачених витрат, які створюються у відповідних бюджетах для безперебійного фінансування виникаючих у процесі виконання бюджету вкрай необхідних витрат невідкладного характеру [10, c.251]. Розмір бюджетних резервів залежить від співвідношення доходів і видатків бюджетів, які, як правило, не перевищують 3% обсягів бюджетів.

Як надходження доходів бюджету так і проведені видатки або бюджетне фінансування підкоряється необхідності групування за однорідними ознаками, тобто їх класифікація. Відповідно до певної бюджетної класифікації складаються і виконуються бюджети всіх рівнів. Бюджетна класифікація – це єдине систематизоване функціональне згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками [10, c.250].

Бюджетна класифікація – обов’язкове групування доходів і видатків, за властивими тільки їм ознакам, з привласненням відповідним підрозділам бюджету точних назв і статей, тобто порядкових номерів. Вона забезпечує чіткість бюджетного планування і прогнозування, дає можливість об’єднувати як окремі індивідуальні кошториси, так і складати зведені кошториси по відповідних ланках бюджетної системи.

Без бюджетної класифікації практично неможливо складати проекти бюджетів, співставляти видатки по однотипних установах, які фінансуються із бюджету, визначити рівні видатки по них і аналізувати бюджети за ряд років. При виконанні бюджету класифікація сприяє перевірці правильності і цільовому використанні коштів.

Розкриваючи суть бюджету в період побудови нової економічної системи, необхідно зупинитися на таких питаннях, як збереження базових принципів його формування в цих умовах. Вирішувати ці питання слід передусім через збалансування бюджету за рахунок наповнення та ефективного витрачення бюджетних коштів, скорочення мережі бюджетних установ та вдосконалення структури управління. Необхідною умовою тут є зменшення навантаження на доходну частину бюджету за рахунок залучення позабюджетних джерел фінансування.

На виконання як державного так і місцевих бюджетів впливає чимало чинників: зростання ВВП, розширення підприємствами всіх форм власності об’ємів випуску товарів та їх реалізації, об’ємів виробництва і закупок сільськогосподарської продукції, зростання заробітної плати в установах, що фінансуються з бюджету. Тому державі слід вдаватися до жорсткого режиму економії коштів з метою забезпечення вкрай необхідних видатків бюджетів всіх рівнів.

Бюджет став використовуватися для стимулювання довгострокового економічного зростання, забезпечення умов розвитку економіки і підвищення її ефективності та конкурентоспроможності [2, c.364].

Головним завданням радикальних економічних реформ у державі є відновлення фінансової стабілізації економіки, її структурної перебудови, забезпечення економічного зростання та поліпшення на цій основі добробуту людей. В світі часто спостерігається скорочення обсягів фінансування й освоєння капітальних вкладень за рахунок коштів бюджету, незадовільне виконання програми введення в дію важливих виробничих потужностей. Це є наслідком зменшення інвестиційних можливостей, як переважної більшості суб’єктів господарювання, так і бюджетів.