Сторінка
2

Державний бюджет та проблеми дефіциту

Перші спроби складання бюджету зафіксовані у Франції за Філіппа Гарного у 1302 р., але згодом, після значної перерви, у Франції мало звертали увагу на необхідність складання бюджету. Повернулись до цього за часів міністра фінансів Франції Сюллі (1599-1611 рр.). інший міністр фінансів Неккер (177701781 рр. і 1788-1790 рр.) продовжив складання кошторисів прибутків і видатків. Саме Неккер створив фінансові основи, на яких пізніше базувалися правила складання бюджету, що існують донині.

Взагалі бюджет – це баланс грошових доходів (надходжень) і витрат (використання), який складається для держави, місцевих органів управління, суб’єктів господарювання або окремих громадян на певний термін [4, c.379].

Під державним бюджетом розуміють річний план державних витрат і джерело їхнього фінансового забезпечення. Державний бюджет – це централізований грошовий фонд, що акумулюється головним чином за рахунок податків і витрачається державою для здійснення її функцій і завдань [2, c.364].

Державний бюджет перебуває в розпорядженні уряду. Звичайно він розраховується на один рік.

Бюджет – детальна, розписана по місяцях програма дій, яка забезпечує досягнення результатів по першому року плану [4, c.8].

Бюджет відображає:

1) вибір уряду у забезпеченні або незабезпеченні певних видів послуг;

2) пріоритети у фінансуванні окремих категорій витрат;

3) відносну пропорцію у виборі рішень, зроблених на користь місцевих або загальних цілей;

4) забезпечує механізм звітності перед громадянами, які бажають знати як уряд витрачає їхні кошти;

5) переваги громадян щодо різних форм оподаткування та різних рівнів оподаткування;

6) на національному рівні бюджет впливає на економіку;

7) відносну силу впливу різних груп на бюджетні наслідки.

Проект бюджету щорічно обговорюється і приймається законодавчим органом – парламентом країни.

Повторення заходів в бюджетному та видатковому процесах називається бюджетним циклом. Він включає в себе чотири основні стадії. Початковою стадією є підготовка бюджету, наступною є його затвердження, потім – виконання бюджету і заключною стадією бюджетного циклу є облік, аналіз і оцінка бюджету.

Після прийняття бюджету, враховують оптимальні та песимістичні шляхи розвитку подій [5, c.7]. Оптимальний план визначає ті результати, які можуть бути досягненні при умові, що все виконується по плану, використані всі переваги і можливості, перешкоди подолані з найменшими витратами. Песимістичний план показує потенційні результати при найгірших умовах.

Добре організований, розроблений бюджет дозволяє досягнути оптимальної мети управління.

В державному бюджеті відображаються виробничі відносини, економічні закони його розвитку, його природа і функції та природа і функції держави в цілому [1, c.20].

Розглядаючи бюджет як економічну категорію можна визначити, що він чітко розкриває об’єктивно існуючі виробничі відносини, які матеріалізуються у ВВП держави та його відтворенні. У бюджеті, який безпосередньо відтворює відносини розподілу і перерозподілу ВВП, відбувається однобічний рух грошової маси як самостійної форми вартості, непов’язаної з рухом товарної маси, тобто відокремленої від неї.

Бюджет є основною складовою частиною фінансів як економічної категорії. Якщо фінанси виступають як економічна категорія, то і бюджет як складова також належить до економічної категорії. Отже, його можна розглядати як наслідок фінансової або економічної діяльності держави, оскільки через нього утворюються і використовуються загальнодержавні фонди грошових коштів і по їх стану можна визначитись щодо виконання основних показників діяльності господарства держави.

Відповідно до цього бюджет можна розглядати як важливий економічний важіль держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва, що, в свою чергу, надає бюджету вагомого значення як економічної категорії, через яку відображаються реальні економічні відносини.

Державний бюджет є центральною ланкою фінансової системи. У ньому об’єднуються основні фінансові інститути – видатки, різні види доходів, державні позики. Ці зовні самостійні елементи при виконанні бюджету отримують єдину цілеспрямованість, обумовленість, що виявляється в державній фінансовій політиці [2, c.364].

Суть бюджету полягає в тому, що органи державної влади і управління, які його затверджують і виконують, мають можливість використати його для керівництва фінансовою діяльністю та контролювати діяльність місцевих органів влади і управління, які складають, затверджують і виконують бюджети адміністративно-територіальних органів, не порушуючи принципи їх самостійності.

У кожній країні державний бюджет має свої національні особливості. І він залежить від характеру адміністративної системи, структурних особливостей економіки та інших факторів.

Державний бюджет країни складається з доходів і видатків. Кожна країна має свою структуру доходів і видатків. Це залежить від багатьох чинників державного устрою, рівня економічного розвитку, втілюваної у конкретних умовах політики (стримування бізнесової активності або її стимулювання, лібералізація економіки або активного соціального захисту населення) [6, c.284].

Доходна база всіх бюджетів формується за рахунок закріплених законами держави джерел доходів по відповідній ланці бюджетної системи. Бюджетна система містить бюджет центрального уряду, а також бюджети всіх рівнів місцевої влади [4, c.379].

Доходи держави надходять і витрачаються на основі відповідних законодавчих і нормативних документів, які самі не є достатнім засобом контролю за діями органів управління, оскільки надходження коштів і їх витрачення, особливо при побудові нової економічної системи, завжди пристосовується до реалій дійсності. Таким чином, завдяки бюджету фінансова діяльність органів управління набуває цілком визначеної, в законодавчому і нормативному плані, основи по залученню і витрачанню грошових коштів [1, c.227].

Визначені такі принципи бюджетного устрою:

- єдності;

- повноти;

- достовірності;

- гласності;

- наочності;

- самостійності;

- автономності [7, c.127].

Принцип єдності означає існування єдиного рахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи, забезпечується єдиною правовою базою, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю форм бюджетного процесу, єдиною грошовою системою, єдиною соціально-економічною політикою, наданням необхідної статистичної та бюджетної інформації.

Принцип повноти полягає у відображенні у бюджеті всіх доходів і видатків.

Принцип достовірності – це формування бюджету на основі реальних показників та відображення тільки тих доходів і видатків, які є результатом кінцевих операцій банків.