Сторінка
7
Особливості фінансування сільського господарства обумовлені його галузевими відмінностями, до яких належать: сезонність виробництва та велика тривалість виробничого циклу, родючість ґрунтів, кліматичні умови і природнокліматичні фактори, організаційно-економічні особливості тощо.
В Україні комунальний сектор економіки включає різні галузі: промисловість, сільське господарство, транспорт та зв'язок, будівництво, торгівлю та громадське харчування, постачання і збут, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення та ін.
1.3. Сутність касового обслуговування розпорядників та одержувачів коштів з місцевих бюджетів
Місцеві бюджети – важливий і складний елемент бюджетної системи держави. В умовах переходу до ринку зростає значення місцевих бюджетів у проведенні економічної і регіональної політики, розв’язанні соціальних проблем, підтримці малозабезпечених і незахищених верств населення. Шлях ринкових реформ в Україні привів до необхідності переходу на казначейське обслуговування місцевих бюджетів, в тому числі і за видатками. Відповідно до положень Бюджетного кодексу, повноваження органів Державного казначейства в частині обслуговування операцій місцевих бюджетів за видатками зосереджуються на посиленні контролю за рухом коштів місцевих бюджетів, своєчасному запобіганні їх нецільового використання та впровадженні нових засад управління бюджетними зобов’язаннями.
Здійснення фінансових операцій за видатками місцевих бюджетів при казначейському обслуговуванні має такі особливості:
- усі кошти місцевих бюджетів накопичуються на рахунках, що відкриваються в територіальних відділеннях Державного казначейства на ім’я розпорядників коштів місцевих бюджетів;
- розпорядники бюджетних коштів позбавлені можливості отримувати бюджетне фінансування на банківські рахунки і самостійно вирішувати питання доцільності та обсягу використання наявних державних коштів;
- оплату видатків виконують органи Державного казначейства після одержання від розпорядників коштів розрахункових документів;
- органи Державного казначейства здійснюють контроль за відповідністю касових видатків розпорядників коштів напрямам та обсягу встановлених бюджетних призначень, виділеним асигнуванням та прийнятим зобов’язанням;
- органи Державного казначейства здійснюють платіж на користі
суб’єктів господарської діяльності, які виконали роботи або надали
послуги бюджетним установам.
Основне завдання органів Державного казначейства України при казначейському обслуговуванні місцевих бюджетів полягає в сприянні виконанню бюджетної політики місцевого самоврядування та здійсненні ефективного управління коштами місцевих бюджетів. При цьому основним завданням цієї діяльності повинно бути створення оптимальної системи оперативного управління місцевими фінансами і забезпечення своєчасних розрахунків за зобов’язаннями місцевих органів влади та розв’язання проблеми короткострокової незбалансованості місцевих бюджетів (покриття касових розривів).
Функціонування казначейської системи за видатками місцевих бюджетів полягає в забезпеченні того, щоб усі трансакції з бюджетними коштами були незалежно санкціоновані, задокументовані, зареєстровані в інформаційній системі і, головне, не перевищували обсягів встановлених бюджетних призначень та відповідали їм.
Проблема тимчасової нестачі грошових коштів, яка виникає перед місцевими бюджетами, та покладення на органи Державного казначейства покриття касових розривів у процесі управління грошовими потоками місцевих бюджетів є ключовою при ухваленні рішення про переведення коштів місцевих бюджетів на казначейське обслуговування. При цьому такі операції мають здійснюватися шляхом використання тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на рахунках Державного казначейства замість залучення кредитів на банківському ринку, як це прийнято в усьому світі. Саме функція процесу управління грошовими потоками повинна забезпечувати оптимізацію здійснення платежів з видатків у межах асигнувань, передбачених місцевими бюджетами. Роль казначейства полягає не у виконанні окремих видаткових повноважень, а, радше, в комплексному обслуговуванні всіх учасників бюджетного процесу.
В органах Державного казначейства з 1 січня 2001 р. запроваджено
облік зобов’язань розпорядників коштів державного бюджету. Облік
зобов’язань розпорядників коштів та контроль за їх дотриманням здійснюється органами Державного казначейства згідно з вимогами „Порядку обліку зобов’язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного казначейства”.
Зобов’язання – це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, стосовно яких необхідно виконати платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому [3, п.8]. зобов’язання розпорядників поділяються на:
- договори, угоди, контракти тощо, прийняті розпорядниками на
межах бюджетних асигнувань, передбачених їм у відповідному
бюджеті на поточний бюджетний рік;
- фінансові зобов’язання, а саме: рахунки-фактури, платіжні вимоги,
акти виконаних робіт тощо, тобто документи, які отримує
розпорядник на виконання зареєстрованих зобов’язань (договорів,
угод, контрактів тощо).
Головні розпорядники коштів розподіляють бюджетні асигнування і доводять їх своїм підвідомчим установам, що слугує основою для складання кошторису. Кошторис - основний плановий документ установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, тобто взяття зобов'язань на відповідний бюджетний період. Органи Державного казначейства здійснюють облік зобов'язань розпорядників коштів державного бюджету на рахунках позабалансового обліку Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України №119. Відповідно до вимог Порядку обліку зобов'язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного казначейства, розпорядники коштів державного бюджету мають право брати зобов'язання щодо видатків державного бюджету в межах кошторисних призначень, виходячи з потреби у забезпеченні виконання пріоритетних заходів та з урахуванням здійснення платежів для погашення зобов'язань за минулі періоди. У разі скорочення бюджетних асигнувань розпорядники повинні вжити заходів щодо ліквідації або скорочення обсягу взятих зобов'язань, які перевищують уточнені плани асигнувань.