Сторінка
5

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками (на матеріалах Коломийського відділення Державного казначейства)

У 1995 році Указом Президента України "Про Державне казначейство" від 27.04.95р. №335 засноване Державне казначейство України, постановою

Кабінету Міністрів визначені його структура, основні завдання та функції.

Сьогодні новостворене Державне казначейство намагається продовжити те, що започаткували перші українські казначеї.

В своєму розвитку Державне казначейство України пройшло певні етапи, які супроводжувались заснуванням організаційної структури органів казначейства, перерозподілом виконання функцій як між банківською і фінансовою системами, галузевими міністерствами і відомствами, так і між підрозділами центрального апарату Міністерства фінансів України, його місцевими фінансовими органами із запровадженням казначейського виконання бюджетів, шляхом здійснення оплати рахунків розпорядників коштів за надані їм товари та послуги на підставі поданих підтверджувальних документів. При цьому запроваджено процедури контролю, які здійснюються органами Державного казначейства. 1996 рік став роком завершення створення структури органів Державного казначейства, яка налічує на сьогодні близько 13 тисяч працівників. [15, с.19]

Була розпочата передача функцій фінансування від галузевих управлінь Міністерства фінансів України Головному управлінню Державного казначейства. 2001 роки стали для казначейства роками оптимізації процесу управління бюджетними ресурсами шляхом удосконалення функцій по виконанню видаткової частини бюджету. З 1 січня 2004 р. на казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками були переведені місцеві бюджети Івано-Франківської області.

Підводячи підсумки пройдених етапів розвитку казначейської системи необхідно відзначити , що органи Державного казначейства України реалізували функцію обслуговування місцевих бюджетів, при цьому було забезпечено:

- відповідну прозорість бюджетного процесу;

- поточний контроль за цільовим спрямуванням коштів;

- достовірність звітних даних про виконання Державного бюджету

за видатками.

1.2. Видатки місцевих бюджетів та їх види

Використання бюджетних коштів безпосередньо пов'язане з виконанням державою та органами місцевого самоврядування покладених на них завдань, найважливішими з яких є регулювання суспільного відтворення, задоволення потреб населення, управління державою, забезпечення охорони правопорядку, функціонування національної оборони, здійснення міжнародного співробітництва, охорона навколишнього природного середовища тощо. Широке коло державних завдань зумовлює різноманітність напрямів витрачання коштів, які зосереджені в централізованому фонді грошових коштів держави.

Згідно з Бюджетним кодексом України виділяють:

- видатки бюджету –кошти, що спрямовуються на здійснення програм

і заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів

на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених

до бюджету сум;

- витрати бюджету – видатки бюджету та кошти на погашення

основної суми боргу.

Класифікація видатків має такі складові:

1) функціональна класифікація видатків, яка охоплює такі рівні деталізації:

- розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення

відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки

Крим чи місцевого самоврядування;

- підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування

бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави,

Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

2) економічна класифікація видатків, згідно з якою видатки бюджету поділяють на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів

України;

3) відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів;

4) програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

Протягом усього періоду розвитку бюджетної системи України її стан найчастіше характеризується обмеженістю бюджетних коштів.

Обмеженість бюджетних коштів визначається не лише їх І номінальною величиною, передусім двома факторами:

- обсягом прийнятих рішень щодо потреби у видатках;

- ефективністю використання наявних бюджетних ресурсів.

Бюджетне фінансування – це безповоротне, безвідплатне виділення коштів з бюджету, що забезпечує процес розширеного і відтворення, утримання соціальної сфери, обороноздатність та і апарат управління державою з дотриманням режиму економіки за постійного здійснення контролю. Суть бюджетного фінансування полягає в тому, що за допомогою цього механізму налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності та фізичними особами - з іншого, з точки зору спрямування та використання грошових коштів централізованого фонду на розширене відтворення, підвищення рівня життя, задоволення суспільних потреб і забезпечення інших безпосередніх державних заходів. Обсяг, своєчасність і повнота фінансування значною мірою залежать від рівня централізації фінансових ресурсів і мобілізації коштів до бюджету, а це, у свою чергу, залежить від дотримання фінансової дисципліни окремими платниками податків, від рівня виконання доходної частини бюджету.

Система бюджетного фінансування включає принципи, форми та методи надання бюджетних асигнувань суб'єктам господарювання.