Сторінка
4
певних проблемах, не розуміючи їх історичну сутність і не володіючи
напрацьованим за минулі часи досвідом.
Наприкінці 18 століття Петро І прийняв рішення заснувати такий вид управляючої державної установи як колегія. Створюючи колегії, Петро І перш за все прагнув виділити крупні групи справ та доручити кожну з них особливій вищій установі. Центральною ідеєю функціонування колегії було колегіальне прийняття як управлінських рішень, так і рішень за результатами обговорення будь-якої справи. Серед усіх колегій особлива увага приділялася камер-колегії, берг-колегії, комерц-колегії, мануфактур-колегії та штатс-конторі. Коло їх завдань було окреслене вирішенням найбільш важливих питань того часу, а саме управлінням фінансами, справами, пов'язаними з розвитком промисловості, торгівлі та взагалі народного господарства.
Зосередимо свою увагу на камер-колегії. Вона повинна була збирати доходи, а також шукати додаткові джерела надходження грошових коштів в казну держави. Витрачанням державних коштів займалась штатс-контора. Першим президентом камер-колегії був призначений князь Дмитро Голіцин. Це відбулося 15 грудня 1717 року.
За часів правління Катерини II відбулися деякі зміни в діяльності камер-колегії. До зобов'язань, які були раніше додалися інші, а саме :
- збір доходів як в повному обсязі, так і у визначений час;
- доставка зібраних доходів до необхідних місць;
- забезпечення збереженості зібраних доходів;
- складання щорічних реєстрів про доходи кожного уєзду губернії, при цьому наведена інформація повинна бути точною;
- доведення усіх відомостей про доходи та витрати губернії до відома державного казначея.
За часів правління імператора Павла була заснована посада державного казначея. Таким чином, фінансове управління в країні як і раніше здійснювалося казенними палатами, але тільки тепер під наглядом державного казначея.
У 1821 році 2 лютого був виданий імператорський указ про заснування
департаменту державного казначейства, головним завданням якого були:
- контроль за рухом коштів по надходженням та витратам усіх
казначейства;
- здійснення головного рахівництва усіх надходжень та витрат держави.
Можна сказати, що саме з цього періоду і почалося становлення Державного казначейства, яке протягом часу приймало все більш розвинені форми та державну значимість.
Казначейство як спеціальний фінансовий орган, що відав касовим виконанням державного бюджету, в Росії був заснований після 1863 року як департамент державного казначейства у складі Міністерства фінансів. Усі зібрані казначейською системою прибутки надходили на єдиний рахунок у Державному банку. Казначейство організовувало стягування податків, зборів, мита, вело облік прибутків держави і відпускало кошти на витрати, передбачені державним бюджетом.
Повний бюджет України був складений при гетьмані Павлові Скоропадському. Загальну суму його прибутків обраховано на 3.249.730.000 крб., видатків - 5.346.735.000. Дефіцит у 2.097.005.000 крб. мав бути покритий випуском серії білетів державної скарбниці на суму 1.004.650.000 крб. та іншими кредитними операціями на суму 1.092.355.000 крб. Можна вважати, що з Маніфесту Олександра І «Про затвердження міністерств» від 8.10.1802р. серед перших міністерств було і Міністерство фінансів. В його завдання входило управління державним майном, яке давало необхідні доходи, і фінансування державних потреб.
Україна, як відомо, була провінцією Росії. Між нею та іншими провінціями щодо бюджету нічого відмінного не було. Спроби побудувати бюджет України на базі власної державності здійснювалися у 1917-1920 роках. Центральна Рада наприкінці 1917 року намагалася зробити незалежними фінанси України від фінансів Росії. [12, с.15-1]
За часів Радянського Союзу касове виконання Державного бюджету
здійснював Державний банк СРСР. Система виконання Державного бюджету, що функціонувала в колишньому СРСР, була досить ефективною і в цілому відповідала потребам централізованої планової економіки, її функціонування забезпечувала органічна взаємодія, з одного боку, державних банків, з другого - Міністерства фінансів, його місцевих органів та галузевих міністерств і відомств.
Із здобуттям незалежності в Україні виникла природна необхідність створення прийнятої в усьому світі фінансової структури для контролю за виконанням бюджету.
Зміни в 1993 році функцій Національного банку України, закріплення його незалежності від уряду України ускладнили процес касового виконання Державного бюджету через банківську систему, призвели до некерованості бюджетним процесом, розпорошення бюджетних коштів на рахунках, відкритих в установах комерційних банків. В багатьох випадках безпідставно затримувалося перерахування коштів через банківську систему, внаслідок чого до державного бюджету України кошти надходили із запізненням або зовсім не надходили. Питання видаткової частини державного бюджету також були не регульовані. Практично контроль зі сторони держави за виконанням державного бюджету та управління наявними коштами не здійснювалися. З іншого боку, реалізація принципу самостійності бюджетів усіх рівнів призвела до неможливості виконання державного бюджету фінансовими органами. Таким чином, виникли об'єктивні передумови для створення у державі окремого органу виконавчої влади, який би забезпечив прозорість бюджетного процесу на стадії його виконання, створення системи ефективного управління бюджетними коштами, здійснення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів, надання користувачам достовірної інформації про виконання Державного бюджету України. [14, с.18]
Завантажити реферат