Сторінка
1

Спільні підприємства як спосіб залучення інвестицій

На сучасному етапі розвитку наша країна внаслідок трансформаційних процесів у минулому переживає період нестабільності та встановлення економічної, правової та соціальних структур. Будь які зміни подібного характеру не проходять без значних затрат ресурсів, а зміни в масштабі цілої країни потребують залучення капіталів колосального масштабу. Нажаль, внутрішні інвестиції гальмуються нерозвинутістю вітчизняного фондового ринку, а також станом банківської системи України. В результаті цього, питання залучення інвестиційних ресурсів з-за кордону є досить актуальним вже протягом довготривалого періоду часу. Зараз ситуація, з точки зору експертів, повертається на краще. Україна вступила в інвестиційний період, про що свідчить рівень прямих іноземних інвестицій, який у 1993-1996 роках був близько 219,4 млн. доларів США, а вже у 1999 році їх рівень зріс до 464,1 млн., в 2001р. - 613,4 млн., в 2002 - 726,3 млн., в 2004- 959, 2 млн., а протягом 2006 року їх рівень зріс до позначки у 1,7 млрд Як бачимо, об'єм припливу іноземних капіталів значно зріс, але досягти більшої ефективності можна за допомогою проведення процесу інвестування у вже сформовані організаційно-економічні структури, наприклад у спільні підприємства.

Створення сприятливого інвестиційного клімату в державі, галузі, регіоні або в окремій фірмі зв'язане з чітким регулюванням інвестиційної діяльності. Підвищення інвестиційної активності нині має стати ключовою проблемою інвестиційної політики як окремої фірми так і держави вцілому. Таке підвищення потре­бує створення певних передумов: зниження рівня (темпів) інфляції; стабілізації національної валюти; вдосконалення системи оподаткування; стабільності основних законодавчо-нормативних актів, що регулюють різні аспекти інвестиційної діяльності. Зараз правова система України складається з низки законів та інших нормативних актів, котрі мають регулювати весь комплекс питань інвестиційної діяльності фірм. З них варто назвати закони "Про інвестиційну діяльність", "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні", "Про цінні папери і фондову біржу", Декрет Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування". Одним із пунктів з метою стимулювання розвитку спільного інвестування у законі України "Про інвестиційну діяльність" є дозвіл здійснювати інвестиційну діяльність у формі спільного інвестування коштів і цінностей громадянами і юридичними особами України та іноземних держав. Підприємством з іноземними інвестиціями вважається таке, у статутному фонді якого не менше 10 % вкладень припадає на долю іноземного інвестора [1,с.35].

Іноземні інвестиції можуть надходити у слідуючих формах: іноземна валюта, що визнається конвертованою НБУ; валюта України при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до чинного законодавства України; будь-яке рухоме та нерухоме майно та пов'язані з ним майнові права; акції, облігації, інші види цінних паперів, а також корпоративні права; будь-які права інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами країн-інвесторів та експертною оцінкою в Україні; права на здійснення господарської діяльності, включаючи право на використання надр і природних ресурсів [2].

Прийняття законів та інших нормативних актів, що регулюють ін­вестиційну діяльність, належить до найважливіших умов інвестицій­ної політики. Законодавчі акти цієї політики регулюють інвестиційну діяльність суб'єктів підприємництва в таких організаційно-економічних формах як: регулювання об'єктів і сфер інвестування; податкове регулювання інвестиційної діяльності (для фірм з іноземними інвестиціями встановлені додаткові пільги щодо оподаткування збільшенням п'ятирічного періоду звільнення від податку на прибуток залежно від розміру іноземної інвестиції: на один рік для інвестицій від 500 тисяч до 5 мільйонів; на три роки - від 5 до 50 мільйонів; на п'ять років - понад 50 мільйонів доларів США.); регулювання інвестиційної діяльності здійсненням відповід­ної амортизаційної політики; регулювання участі інвесторів у приватизації; регулювання фінансових інвестицій; експертиза інвестиційних проектів; регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави; забезпечення захисту інвестицій [2]. Проблема пільгового режиму, також відіграє не останню роль. Пільговий режим дещо звужується чітко визначеним часом, тобто чере певний період, встановлений законодавством, частина пільг перестає діяти, так як вважається, що за цей час СП вже може працювати в нормальному режимі. Як показує досвід, деякі МСП припиняють діяти, як тільки закінчується пільговий термін. Хоча існує багато прикладів створення СП. Наприклад, в Росії станом на 2006р. діяло більше 5000 СП з участю фірм з більш ніж 90 країн. У Венгрії - 17тис., У Польщі - 11 тис. В Україні в сільське господарство значні інвестиції вкладає Німеччина, у Полтавській області її вклад становив 83.4 тис.дол.; в Маріуполі українсько-австрійське СП "Марінеко"; Концерн "Сталь-Труби-Газ" [3].

Отже, можна зробити висновок, що ефективність функціонування економіки починається з ефективності у діяльності підприємств. Хоча, звісно як і у кожній справі, при створенні СП виникають певні негативні моменти, як розбіжності цілей інвесторів з пріоритетами держави, розвиток монополізму в галузях тощо, але вони наближають Україну до міжнародного процесу інтеграції, а це досить приваблива річ, щоб за неї боротися.

Література:

1. Ильенкова Н.Д. Инновационный менеджмент. - М. "Финансы и статистика", 2005. - 385с

2. Закони України "Про цінні папери і фондову біржу", "Про інвестиційну діяльність", "Про режим іноземного інвестування".

3. Носова О. Прямые иностранные инвестиции в трансформационной экономике Украины // Экономика Украины. -2006.-№5.-С.68-72.