Сторінка
1

Механізм фінансово-бюджетого регулювання

Зміст

Вступ

1. Фінанси та бюджетна система

2. Доходи Державного бюджету

3. Видатки Державного бюджету

4. Збалансованість Державного бюджету

5. Етапи бюджетного процесу

Висновок

Список літератури

Вступ

Фінансово-бюджетне регулювання – це система використання механізмів оподаткування та управління державними видатками з метою забезпечення рівноваги на ринках. Загальне управління фінансовою системою здійснюють органи державної влади та управління, а саме Верховна Рада України і Кабінет міністрів.

Правовою основою фінансово-бюджетного регулювання є законодавство з питань податків бюджетної і фінансової системи.

Суб”єктами фінансово-бюджетного регулювання виступають міністерство Фінансів, Економіки, головне КРУ, державна податкова, казначейство, митна служба України.

Фінансова система України складається з: державного бюджету, позабюджетних фондів, з фінансів підприємств, з місцевих фінансів. В основі стоять державні фінанси і позабюджетні фонди, через які і відбувається перерозподіл частки внутрішнього валового продукту України.

Фінанси та бюджетна система

Фінанси в загальному їх трактуванні означають застосування різноманітних способів розподілу ВВП на централізовані та децент­ралізовані фонди грошових ресурсів. Через розподільчу й конт­рольну функції фінанси активно впливають на процес суспільно­го відтворення, опосередковуючи, по-перше, створення фондів нагромадження та споживання, і, по-друге, додержання пропор­цій обігу натуральних і грошових ресурсів та їх раціональне ви­користання.

Фінансова система кожної країни має свою специфіку. В Україні фінансову систему утворюють: державний і місцеві бю­джети, або так званий консолідований бюджет; фінанси підпри­ємств усіх форм власності; централізовані державні та інші фон­ди; фондовий ринок.

Основною ланкою фінансової системи і найважливішим ком­плексом засобів державного регулювання економіки є державні фінанси. Через державні фінанси перерозподіляється значна част­ка ВВП: в Японії та Росії — близько 1/3, у Франції та Нідерлан­дах — приблизно 1/2, у Швеції — понад 2/3. В Україні через державний бюджет перерозподіляється близько 30% ВВП.

Правовою основою бюджетного регулювання в Україні є Кон­ституція України, закон «Про бюджетну систему України» та ін­ші нормативно-правові акти.

Інформаційною базою для прийняття управлінських рішень з пи­тань ефективного використання фінансових ресурсів є зведений ба­ланс фінансових ресурсів держави. В Україні цей баланс входить до складу ДПЕСР України і його вміщено в розділі «Основні баланси національної економіки». Метою розробки балансу є визначення об­сягів фінансових ресурсів держави на прогнозний період, можливос­тей їх використання для фінансування економічних і соціальних про­грам розвитку, а також встановлення оптимальних напрямів їх розподілу та використання. У зведеному балансі фінансових ресурсів доходи та видатки бю­джетів (перша стаття ресурсної та видаткової частин балансу) включають сумарні показники доходів і видатків державного та мі­сцевих бюджетів. Ресурси підприємств і організацій складаються з прибутку (після сплати податку), амортизаційних та інших відраху­вань (наприклад на шляхові роботи) державних підприємств уста­нов та організацій. Доходи та витрати державних позабюджетних фондів включають сумарні показники доходів та витрат Фонду приватизації, Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування.

Основна частка державних доходів і витрат здійснюється че­рез бюджетну систему. В Україні бюджетна система складаєть­ся з Державного бюджету України, бюджету АР Крим та місце­вих бюджетів. Організація та принципи побудови бюджетної системи, а також взаємозв'язок між її окремими ланками харак­теризуються поняттям «бюджетний устрій». Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою та адмі­ністративно-територіального поділу країни.

У загальному розумінні, бюджет — це план утворення і ви­користання фінансових ресурсів для забезпечення функцій певної організації. Державний бюджет — це річний план державних витрат і джерел їхнього фінансового покриття. Взаємозв'язки бюджету з іншими ланками фінансової системи регулюються чинним законодавством. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи, є зведеним бюджетом України.

Доходи Державного бюджету

Державні доходи — це, по-перше, грошові відносини з приводу розподілу ВВП, по-друге, частка ВВП, що використовується державою для здійснення своїх функцій. Дохо­ди бюджетів утворюються за рахунок надходжень від сплати фі­зичними та юридичними особами податків, зборів та інших обов'язкових платежів (далі — податків), а також надходжень з інших джерел, визначених законодавством. Платежі, утриманііз суб'єктів підприємницької діяльності, перераховуються до бю­джету в першочерговому й безспірному порядку.

Доходи бюджетів України поділяються на доходи Державного та місцевих бюджетів. Розмежування загальнодержавних подат­ків між рівнями бюджетної системи здійснюється відповідно до існуючого законодавства. З Державного бюджету України до бюд­жету АР Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя пе­редається частина доходів у вигляді процентних відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів, які справляються на даній території. Розмір цих відрахувань затверд­жується Верховною Радою в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік за поданням Президента з урахуван­ням економічного, соціального, природного і екологічного стану відповідних територій.

Доходи Державного бюджету України формуються за ра­хунок: податкових надходжень ("частини податку на додану вартість, частини акцизного збору, податку на прибуток під­приємств і організацій усіх форм власності (крім комунальної) та підпорядкування, податку на майно підприємств і організа­цій усіх форм власності та підпорядкування, плати за землю, надходжень від зовнішньоекономічної діяльності); неподатко­вих надходжень і доходів від операцій з капіталом, що перебу­ває в загальнодержавній власності (частини доходів від при­ватизації та реалізації державного майна; орендної плати за оренду майна цілісних майнових комплексів; надходжень від внутрішніх позик; перевищення доходів над витратами Націо­нального банку України; повернених державі позик, процентів за наданими державою позиками та кредитами; дивідендів, одержаних на акції та інші цінні папери, що належать державі в акціонерних господарських товариствах, створених за учас­тю підприємств загальнодержавної власності); доходів держа­вних цільових фондів (Пенсійного фонду України, Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, Державного фонду сприяння зайнятості населення та ін.); інших доходів, установлених законодавством України і віднесених до доходів Державного бюджету.