Сторінка
7

Депозитні операції

Таким чином, він має протягом 30 днів розміщений депозит, покритий притягнутим депозитом, тобто коротку депозитну позицію покриту довгої на однаковий строк. При цьому повністю відсутній процентний ризик, тому що процентні ставки вже зафіксовані.

Розмір прибутку, отриманої банком по цих депозитах становить:

Процентний арбітраж на різних строках депозитів

Якщо розміщені й притягнуті депозити мають різні строки, то прийнято говорити про розбіжність строків або «мисматче» (mismatch of periods), яким відповідає ризик зміни процентних ставок. У цьому випадку процентний арбітраж здійснюється депозитним дилером на основі очікування рівня процентних ставок у майбутньому.

Наприклад, російський банк ААА розміщає 5 червня 1995р. 1 млн. доларів на місячний депозит зі спота (з 7.06 по 7.07) під 10 відсотків річних і покриває коротку позицію, що утворилася, за рахунок залучення також зі спота тижневого депозиту в 1 млн. доларів під 7 відсотків річних з 7.06 по 14.06. На період першого тижня - відкритої позиції ні, але з 14 червня по 7 липня банк має тільки коротку позицію, що йому буде необхідно завчасно закрити (бажано за 2 дні до 14 червня залучити на споте депозит) - тобто в наявності мисматч на 23 дня.

Завчасно (за два дні або день) банк знову залучає тижневий депозит (з 14 по 21 червня) знову під більше низьку, чим для розміщеного депозиту ставку (7%), і «мисматч» скорочується до 16 днів. Далі з 21 по 28 червня й з 28 червня по 5 липня дилери можуть залучити знову тижневі депозити, а 2 дні, що залишилися до 7 липня покрити залученням одноденних депозитів.

Даний вид арбітражу зіштовхується з ризиком зміни процентної ставки, що оцінюється дилерами індивідуально. Наприклад, якби протягом першого тижня після розміщення депозиту процентні ставки на залучення тижневих депозитів виросли до 11 відсотків річних, то банк ААА протягом другого тижня поніс би процентний збиток.

Для процентного арбітражу на міжнародних грошових ринках властива гра не тільки на використанні різних процентних ставок для різних періодів, але також і гра на очікуванні близької зміни загального рівня процентних ставок.

Наприклад, з рейтеровській таблиці доларових процентних ставок DEPO (табл. 4) видно, що вони зростають за абсолютним значенням від періоду о/n до 12 місяців. Це означає, що учасники грошового ринку очікують підвищення процентних ставок по доларах (тобто можливого підвищення дисконтної ставки) Федеральною резервною системою через деякий період. Хоча точно ніхто не може сказати, коли в дійсності трапиться підвищення ставок, однак ринок переконаний (з економічного аналізу, логіки макроекономічних показників - докладніше про це в главі IV), що подібне підвищення неминуче коштує на порядку денному.

Якщо рівень процентних ставок знижується в абсолютному вираженні від коротких періодів до довгого (від «овернайта» до 12 місяців), це означає, що ринок очікує зниження загального рівня процентних ставок.

У випадку зміни дисконтної ставки центральним банком країни загальний рівень процентних ставок на різні періоди також міняється - збільшується або знижується приблизно на таку ж кількість базових пунктів.

7. Міжбанківські й клієнтські депозити

Депозитні операції по характері впливу на баланс комерційного банку можуть ділитися на міжбанківські й клієнтські. Слід зазначити, що клієнтські депозити створюють як би базу для проведення міжбанківських операцій, і основною вимогою підтримки ліквідності банку є збіг активів і пасивів по строках.

Для обслуговування клієнтів банку, що мають у ньому валютні рахунки, у рамках ділінгових відділів створюються спеціальні клієнтські групи (client або customer desk).

Значні залишки коштів на поточних рахунках великих клієнтів є основою для розміщення банком цих грошей у міжбанківські депозити для одержання відсотка. Однак, при цьому банк може зштовхнутися із проблемою ліквідності. Якщо він розмістив валютні кошти в місячний депозит, а через два тижні клієнт попросив здійснити переклад своїх коштів у вигляді платежу, банк може зштовхнутися із ситуацією, коли клієнтські гроші «заморожені» до закінчення депозиту й платити нема чим. У цьому випадку, звичайно, банк може спробувати залучити короткостроковий депозит на ринку, але ризик неліквідності проте залишається. Ризик стає загрозливої, якщо банку не вдається залучити короткі гроші, і він змушений затримати платіж клієнта.

Щоб уникнути подібної ситуації, банк або взагалі не розміщає поточні кошти клієнтів, або пропонує клієнтам розміщати кошти в короткострокові депозити. Практично це є внутрібанківськими бухгалтерськими проводками й виглядає як списання суми депозиту з поточного рахунку клієнта й зарахування його на спеціальний депозитний рахунок (по пасивах).

Це вигідно клієнтам, тому що, розміщаючи кошти на депозиті, вони одержують більше високий відсоток, ніж по поточному рахунку;

це зручно й банку - він одержує можливість безбоязно розміщати клієнтські депозити на міжбанківському ринку. При цьому строки залучення коштів у депозити від клієнтів звичайно відповідають строкам їхнього розміщення в інших банках.

На практиці це виглядає в такий спосіб: клієнт дзвонить дилерові клієнтської групи й погоджує з ним строк, суму й процентну ставку депозиту. Потім ці дані передаються в групу міжбанківських депозитів, що здійснює розміщення цих сум на міжбанківському ринку.

Звичайно клієнти розміщають валютні кошти на депозити на строк від 1 тижня до 1 місяця. Проте, розмістивши гроші на банківський депозит, вони залишають певні кошти на поточних рахунках для здійснення термінових платежів і т.д. Всі ці нерозміщені клієнтами гроші становлять часом значні суми, які також вимагають розміщення з метою одержання банком прибутку. Для того, щоб не потрапити в ліквідну пастку, банк розміщає їх на короткострокові депозити (від 1 дня до максимум 1 тижня).

По балансі комерційного банку залучення клієнтських коштів на депозити відображається у вигляді руху по пасивах (між пасивними рахунками), а розміщення на міжбанківські депозити у вигляді руху між активними рахунками.