Сторінка
1

Соціальна політика та проблеми забезпечення фінансової безпеки людини. Філософія соціальної безпеки

Сучасний світ переживає період трансформації та глобалізації еко­но­міч­них, соціальних, екологічних та ін. процесів. Ця тенденція відчутно зро­сла протягом останніх десятиліть. Усе вагомішу роль відіграють тран­сна­ці­о­нальні зв’язки в науково-технічній, інформаційній, торговельній, культурній та ін. сферах. Але одночасно зросли регіональні соціально-економічні диспропорції як всередині окремих країн, так і в більш великих масштабах.

Сучасні трансформації та глобальні процеси примушують пере­ос­мис­ли­ти багато понять, які вже встановилися, по-новому поставити ряд запитань. Мова іде, перш за все, про те, що фінансова глобалізація, транснаціо­на­лі­за­ція фірм провокують загострення соціальних проблем, особливо в сфері зай­ня­тос­ті, посилюють їх дестабілізуючий вплив на ринок праці. Тому в умовах трансформації та глобалізації економіки виникає необхідність не тільки переосмислити деякі поняття, але й поставити нові завдання в соціальній сфері, які враховували б інтереси різних соціальних верств, перш за все людей праці та людей похилого віку. Для створення стабільної ситуації все­ре­дині будь-якої країни дуже важливим є досягнення більш збалансованого та справедливого співвідношення між ринком і потребами соціальної солі­дар­ності, вирішення завдань, пов’язаних із забезпеченням миру і прав лю­ди­ни у всій їхній сукупності.

У даному контексті важливе значення мала серія конференцій на найвищому рівні під егідою ООН, які проходили в 90-ті роки ХХ століття. На міжнародній конференції з народонаселення та розвитку в Каїрі (вересень 1994 року), Всесвітній зустрічі на найвищому рівні в інтересах соціального розвитку в Копенгагені (березень 1995 року), 35-ій сесії Комісії соціального розвитку ООН в Нью-Йорку (лютий-березень 1997 року) йшлося про соціальні проблеми, пріоритети та дії в умовах нових міжнародних відносин. В основних документах прийнятих на цих форумах, було зроблено наголос на тому, що „потреби людини мають стояти в центрі розвитку та міжна­род­ного співробітництва”, основну увагу акцентовано на „взаємозв’язок між соціальними функціями держави і відповідями ринку на соціальні вимоги та імперативи сталого розвитку”.

В умовах трансформації соціальних процесів важливе значення в сучасному світі має соціальна безпека. Як наголосила ще в 1996 році консультант ЮНЕСКО, доктор Анна Баєр, сьогодні „змінилося саме поняття безпеки. Воно набуло нових вимірів. Головна загроза безпеці нині йде з середини у вигляді безробіття, злиднів, деградації довкілля та соціальної ізоляції. Люди почали сподіватися на таку безпеку, яка б гарантувалася тривалим людським розвитком і ґрунтувалась на толерантності й солідарності, а не на рівновазі страху”.

В умовах глобалізації особливої актуальності набувають проблеми соціального розвитку, а питання соціальної безпеки, як складової націо­наль­ної безпеки, висуваються на перший план. Окремі елементи соціального за­хис­ту, які виникли ще в минулому сторіччі, переросли на кінець ХХ століття у розгалужені системи соціального забезпечення і захисту людей у роз­ви­ну­тих країнах, перетворюються в універсальну глобальну систему соціального прогресу і безпеки, в рамках якої надається новий імпульс удосконаленню аналогічних внутрідержавних і регіональних систем. Соціальна безпека стає пріоритетною серед інших видів національної безпеки.

Проблеми соціальної безпеки до недавнього часу були предметом вив­чен­ня переважно для західних спеціалістів. В Україні дослідники звернулися до них лише кілька років тому, враховуючи їхню важливість і актуальність.

Соціальна безпека стає на захист людей як найвищої цінності будь-якої країни. Відтак, головною пріоритетною ціллю соціальної безпеки є захист життя, здоров’я, добробуту, прав і свобод людини. Це складає сутність соціальної системи регулювання відносин між людьми, їхнього життєза­без­пе­чен­ня і соціалізації.

Об’єктами соціальної безпеки є люди, їхні спільноти і відносини, соціальні потреби і соціальні інфраструктури (освіта, виховання, культура, торгівля, охорона здоров’я, спосіб життя).

Таким чином, соціальна безпека – це надійна захищеність життєво важливих інтересів соціальних суб’єктів на макро- та мікрорівні, збере­жен­ня і розвиток людського потенціалу, підтримка ефективного стимулювання діяльності людей, систем їхнього життєзабезпечення, суспільних цінностей і моральності.

Американський дослідник С.Дойл зазначає, що держава знаходиться в соціальній безпеці, якщо вона має можливість „здійснювати заходи розвитку соціальної сфери, освіти та економіки без зовнішнього впливу, забезпечити своїх громадян житлом, продуктами харчування, роботою, захищати їхні громадянські права та особисті свободи”.

Соціальна безпека, так само як і економічна, значною мірою залежить як від внутрішньої ситуації в країні, так і від зовнішніх факторів. Саме внутрішні процеси і фактори мають пріоритетне значення для забезпечення соціальної безпеки держави. Безпека є, перш за все, результатом активної внутрішньої соціальної і політичної стабільності, ефективного економічного розвитку. Соціальна безпека характеризується сталим розвитком, „імуніте­том” до впливу таких внутрішніх і зовнішніх факторів, що порушують фун­кці­онування процесу суспільного розвитку, підривають досягнутий рівень життя населення і тим самим викликають підвищення соціальної напру­же­нос­ті в суспільстві, а також становлять загрозу самому існуванню держави.

Соціальна безпека, так само як і економічна безпека, нерозривно пов’язана із категоріями національних потреб і національних інтересів. Однак базою для макроекономічних досліджень у сфері соціальної безпеки є мікроекономічні характеристики населення: стан розвитку сім’ї та окремої людини. Природно й те, що метою конкретної людини є досягнення осо­бис­то­го матеріального благополуччя, а потреба в безпеці (в тому числі фінан­со­вій), згідно з теорією американського вченого Абдрахмана Маслоу, посідає друге місце після простих фізіологічних потреб. Саме тому фінансова без­пе­ка особистості – це важлива складова частина соціальної і фінансової безпеки держави, центром якої є людина та її потреби, якість задоволення яких впливає на соціально-економічний розвиток держави та її соціальну безпеку.