Сторінка
2

Соціальна політика та проблеми забезпечення фінансової безпеки людини. Філософія соціальної безпеки

Разом з тим варто зазначити, що проблеми, а тим паче фінансові аспекти соціальної безпеки людини та сім’ї як цілісної системи вітчизняною наукою вивчалися недостатньо. Тому міждисциплінарний підхід до проблем фінансової безпеки особистості та домогосподарства, інтеграція демогра­фічних, соціо­ло­гіч­них і економічних даних про їх розвиток сприятимуть гло­баль­ному дослідженню соціальних проблем в умовах перехідного періоду, виробленню та реалізації політики щодо захисту економічних інтересів громадян і їх сімей та забезпечення фінансової безпеки як на мікро-, так і на макрорівні.

Важливою умовою забезпечення економічної і фінансової безпеки осо­бис­тос­ті й суспільства в цілому, його соціальної стабільності є соціальні гарантії. Без перебільшення можна стверджувати, що вищий рівень соціальних гарантій – основа суспільного добробуту й кінцева мета фінан­сової політики держави. Цю ідею дещо наївним постулатом сформулював на початку ХІХ століття англійський філософ Ієремія Бентам, який писав: „Найбільше щастя найбільшій кількості членів суспільства – ось єдина мета, до якої повинен прагнути уряд”. В сучасному суспільстві розвиток соціального забезпечення, види і форми соціаль­них гарантій в державі визначаються двома основними факторами – рівнем еко­но­міч­ного розвитку та станом розвитку демократичних засад.

Світовий досвід свідчить, що держава повинна гарантувати кожному гро­мадянину соціальні гарантії, що повинні здійснюватися за такими напрям­ка­ми.

Соціально-економічні гарантії є методом забезпечення з боку держави різноманітних потреб громадян на рівні соціально визнаних норм і свого роду гарантією фінансової безпеки кожної людини і громадянина. Гарантії держави полягають в тому, що вони, по-перше, створюють умови для самозабезпечення життєво необхідними благами для задоволення власних потреб; по-друге, вилучаючи у громадян частину створеного ними доходу, держава повертає їм (поза зв’язком із вилученою частиною) блага й послуги у формі освіти, дошкільного виховання, охорони здоров’я, культурного обслуговування, соціаль­но­го страхування та забезпечення; по-третє, за рахунок вилучення у деяких гро­ма­дян частини їхнього доходу держава надає певну кількість благ і послуг тим громадянам, які за станом фізичного здоров’я не спроможні самі забезпечити себе всім необхідним (пенсії інвалідам з дитинства, утримання будинків для інвалідів і людей похилого віку, надання різних видів допомоги).

В умовах незалежної держави створення національної системи соціальних гарантій має першочергове значення для забезпечення фінансової безпеки кожного громадянина, його сім’ї, добробуту суспільства. Основні принципи такої системи закладені в Конституції України, де записано, що громадяни України мають право:

ü на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст. 48);

ü на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42);

ü на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них причин, а також у старості та в інших випадках, перед­ба­че­них законодавством. Пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, що є ос­нов­ним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового, встановленого законодавством (ст. 46);

ü на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Дер­жа­ва створює умови для ефективного й доступного усім громадянам медичного об­слу­говування. У державах і комунальних закладах охорони здоров’я медична до­по­мога надається безкоштовно; наявна мережа таких закладів не може бути змен­шена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності (ст. 49);

ü на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою. Держава за­без­пе­чує доступність і безплатність дошкільної, повної загальної середньої, про­фе­сій­но-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі (ст. 53).

Згідно Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” (2000р.) державні соціальні гарантії – це встановлені за­ко­на­ми мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені зако­на­ми та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму (ст. 1). Статтею 17 цього ж Закону визна­че­но, що до числа основних державних соціальних гарантій включаються: міні­маль­ний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподат­ко­вуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Гарантувати фінансову безпеку кожної людини і громадянина, сім'ї і суспільства в цілому – це значить підтримувати соціальну стабільність, соціаль­ний баланс в суспільстві. Балансування може бути досягнуте шляхом моні­то­рин­гу основних індикаторів, регулювання факторів, своєчасного виявлення, поперед­жен­ня та нейтралізації загроз соціальній безпеці.

Література

Барановський О.І. Фінансова безпека: монографія. Інститут еко­но­міч­но­го прогнозування. – К.: Фенікс, 1999. – 338с.