Сторінка
1

Суть і структура грошового ринку. Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути. Зміст дискреційної фіскальної бюджетної політики

1.Суть і структура грошового ринку.

ГРОШОВИЙ РИНОК - це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються (розподіляються та перерозподіляються) під впливом попиту і пропозиції з боку різних суб'єктів економіки.

Грошовий ринок складається з багатьох потоків, за якими грошові кошти переміщуються від власників заощаджень до позичальників та інвесторів.

В умовах ринкової економіки виникає дві протилежні си­туації:

1. Домашні господарства, як правило, витрачають щорічно менше, ніж отримують доходів, тобто у них з'являються за­ощадження.

Заощадження - це частина доходів домашніх госпо­дарств, яка не використовується на купівлю товарів і послуг, сплату податків та інших боргових зобов'язань.

2. Як правило, протилежна ситуація виникає з боку фірм. Вони позичають гроші, що пов'язано з необхідністю здійснен­ня прямих інвестицій.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та ін­ших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Канали фінансового ринку, якими грошові кошти рухають­ся від власників заощаджень до позичальників, поділяються на дві основні групи:

1. Канали прямого фінансування.

2. Канали непрямого фінансування.

Канали прямого фінансування - це канали, якими грошові кошти рухаються безпосередньо від власників до позичальників.

Канали непрямого фінансування - це канали, якими грошові кошти рухаються від власників заощаджень до пози­чальників через фінансових посередників.

Структура грошового ринку. Грошовий ринок має скла­дний механізм функціонування. На ньому застосовуються різно­манітні інструменти та методи управління грошовими потоками.

За видами інструментів грошовий ринок складається з двох взаємопов'язаних і доповнюючих один одного, але окре­мо функціонуючих ринків:

1. Ринок позикових капіталів.

2. Ринок цінних паперів.

1. Ринок позикових капіталів охоплює відносини, що виникають з приводу акумуляції кредитними установами грошових коштів фізичних і юридичних осіб та їх надання у вигляді позик на умовах зворотності, строковості та платнос­ті. Отже, об'єктом оперування є не власне гроші, а лише право на тимчасове користування грошовими коштами.

2. Ринок цінних паперів охоплює як кредитні відноси­ни, так і відносини співволодіння, які оформлюються спеці­альними документами (цінними паперами), що можуть продаватися, купуватися, погашатися.

Залежно від призначення та ліквідності фінансових акти­вів, що обертаються на грошовому ринку, можна виділити два основних його сегменти: ринок грошей і ринок ка­піталів На першому з них продаються і купуються грошо­ві кошти у вигляді короткострокових позик та фінансових активів (боргові зобов'язання до 1-го року), на другому - грошові кошти у вигляді середньо- і довгострокових кредитів та фінансових активів (боргові зобов'язання строком більше 1-го року) та акції.

Ринок грошей (монетарний ринок) - мережа спеціальних інститутів, що забезпечує взаємодію попиту й пропозиції на гроші як специфічний товар.

Слід підкреслити, що гроші не "продаються" і не "купуються" v тому ж розумінні, як продаються і купуються звичайні товари за відповідними цінами. Тут закладено, інший сенс - гроші обмінюються на інші ліквідні активи за альтернативною вартістю, яка вимірюється через норму позикового процента. Тому ринок грошей є складовою частиною, відповідним сегментом фінансового ринку, де здійснюються короткострокові депозитно-позикові операції (на строк до одного року).

Економічні агенти купують гроші як капітал, тобто беруть у борг з виплатою процента. Отже, ціною "товару", що продається і купується на ринку, є позиковий процент.

За функціональними ознаками грошовий ринок складаєть­ся з двох секторів:

міжбанківський ринок;

відкритий ринок.

Міжбанківський ринок стихійно виникає у кожній краї­ні для забезпечення проведення банківських операцій та надання кредитів для вирівнювання міжбанківського платіжного обороту. Міжбанківський ринок обслуговує угоди з приводу короткострокових (незабезпечених) кредитів, за допомогою яких комерційні банки можуть балансувати поточну ліквід­ність.

Відкритий ринок. На відкритому ринку відбувається ку­півля та продаж цінних паперів (короткострокових зобов'я­зань держави) центральним банком.

Центральний банк може продати частину свого портфеля цінних паперів безпосередньо комерційним банкам чи посере­дникам ринку, а через них - населенню та фірмам. В обох випадках у комерційних банків зменшуються їх вільні резерви та кредитний потенціал.

2. Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути

Спеціалізовані кредитно-фінансові Інститути (СКФІ) складають ту частину парабанківських установ, які обслуговують певні групи клієнтів, що вважаються ризиковими для комерційних банків. Зокрема, споживачів кредитних ресурсів із сфер сільського господарства, будівництва, малого підприємництва та ін. Особливий різновид спеціалізованих кредитно-фінансових Інститутів становлять поштово-ощадні банки, які традиційно акумулюють дрібні заощадження і здійснюють кредитнорозрахункове обслуговування населення, надають кредитні послуги іншим кредитно-фінансовим установам і державі.

Небанківські установи не тільки орієнтуються на задоволення потреб певних типів клієнтів. Вони нерідко надають кредитно-фінансові послуги на пільгових засадах, а свою фінансову діяльність здійснюють, не випускаючи власних боргових зобоз'язань.

Вивчення функцій спеціалізованих кредитно-фінансових установ небанківського типу передбачає набуття спеціальних знань та з'ясування особливостей технічних прийомів проведений операцій в межах кредитної системи, які з різних причин не обслуговуються комерційними банками.