Сторінка
1
Наука та інновації в ХХІ столітті значною мірою визначають процес економічного розвитку держави. Створення та успішне застосування різноманітних нововведень дозволяє істотно змінити обсяги та якість виробництва і споживання, різко підвищити продуктивність праці, знизити сукупні витрати на виробництво, випускати конкурентоспроможну продукцію. Перехід на інноваційну модель розвитку економіки не може здійснюватися винятково через ринкові інструменти. З ними повинні органічно поєднуватися адміністративні методи і механізми [1]. Стимулювання науково-технологічного розвитку, реалізації завдань структурно-інноваційної перебудови економіки повинно стати одним із визначальних завдань інноваційної політики уряду.
Інноваційна політика реалізується в часовому і просторовому аспектах. Часовий аспект визначає дії держави з інноваційної діяльності на поточний момент і на тривалу перспективу. Просторовий аспект інноваційної політики визначає дії держави по основних напрямах впливу на економіку країни в територіальному вимірі. Цілі і напрями інноваційної політики держави визначаються перш за все характерною особливістю тієї чи іншої галузі, її виробничо-економічним потенціалом і рівнем конкурентоспроможності основної продукції.
Питання інноваційної політики досліджувалися рядом учених, серед яких необхідно назвати: Антонюка Л.Л., Гальчинського А.С., Геєця В.М., Жаліло А.Я., Поручника А.М., Савчука В.С., Шумпетера Й. та ін. У їх працях знайшли відображення основні положення інноваційної політики держави. Але в Україні навіть не створено міцного підґрунтя для запровадження основ інноваційного розвитку. Йдеться не про доцільність чи можливість створення системи підтримки технологічних змін, а про концептуальні основи, критерії, інструменти й механізми економічної політики, яка в межах нинішніх фінансових, структурних та інституційних обмежень була б спроможною забезпечити реальне, а не декларативне зростання інвестицій у технологічні зміни та належну мотивацію інноваційного підприємництва.
Метою роботи є дослідження інноваційної політики України в напрямі її фінансування і державного управління.
За даними Державного комітету статистики України, протягом 1995–2003 рр. фінансування наукових і науково-технічних робіт в Україні здійснювалося в основному за рахунок таких джерел: державного бюджету (27,5–39,9 %); власних коштів (1,9–8,6 %); коштів вітчизняних замовників (34,0–39,2 %); іноземних держав (15,6–26,1 %) та інших джерел (5,2–8,8 %).
Обсяг фінансування на зазначені цілі щорічно зростає. У 1995 р. всього виділено 652,0 млн грн., у тому числі за рахунок коштів державного бюджету – 244,9 млн грн. і власних коштів підприємств – 14,6 млн гривень (табл. 1). У 2003р. обсяг фінансування збільшився до 3597,4 млн грн., в тому числі за рахунок коштів державного бюджету – 1070,7 млн грн. і власних коштів підприємств – 228,5 млн гривень.
Аналіз структури джерел фінансування науково-технічних робіт показує наявність тенденції зростання частки іноземного інвестування та зменшення частки бюджетних асигнувань. Так, якщо в 1996 р. за рахунок коштів державного бюджету було профінансовано 39,9 % науково-технічних робіт, коштів вітчизняних замовників – 34,5 %, а 17,0 % – за рахунок коштів іноземних держав, то в 2003 р. зазначені показники відповідно становили 29,8 %, 37,3 %, 24,3 %.
Таблиця 1
Розподіл обсягу фінансування наукових і науково-технічних робіт за джерелами фінансування (у фактичних цінах; млн. грн.)
1995 |
1996 |
1997 |
1998 |
1999 |
2000 |
2001 |
2002 |
2003 | |
Всього |
652,0 |
943,6 |
1318,6 |
1260,9 |
1554,1 |
2046,3 |
2432,5 |
2611,7 |
3597,4 |
У тому числі: | |||||||||
за рахунок держбюджету |
244,9 |
376,4 |
466,9 |
363,0 |
428,2 |
614,5 |
751,6 |
733,3 |
1070,7 |
Частка в загальному обсязі фінансування, % |
37,6 |
39,9 |
35,4 |
28,8 |
27,5 |
30,0 |
30,9 |
28,1 |
29,8 |
власних коштів |
14,6 |
18,3 |
33,2 |
39,2 |
62,0 |
61,3 |
210,4 |
146,7 |
228,5 |
Частка в загальному обсязі фінансування, % |
2,2 |
1,9 |
2,5 |
3,1 |
4,0 |
3,0 |
8,6 |
5,6 |
6,4 |
Коштів замовників: | |||||||||
вітчизняних |
233,4 |
325,6 |
448,5 |
494,1 |
597,6 |
785,8 |
789,5 |
933,6 |
1342,8 |
Частка в загальному обсязі фінансування, % |
35,8 |
34,5 |
34,0 |
39,2 |
38,4 |
38,4 |
32,4 |
35,7 |
37,3 |
іноземних держав |
101,9 |
160,4 |
273,8 |
291,1 |
359,7 |
477,1 |
555,3 |
683,1 |
875,1 |
Частка в загальному обсязі фінансування, % |
15,6 |
17,0 |
20,8 |
23,1 |
23,1 |
23,3 |
22,8 |
26,1 |
24,3 |
Інших джерел |
57,2 |
62,9 |
96,2 |
73,5 |
106,6 |
107,6 |
125,7 |
115,0 |
80,3 |
Частка в загальному обсязі фінансування, % |
8,8 |
6,7 |
7,3 |
5,8 |
6,8 |
5,3 |
5,2 |
4,4 |
2,2 |