Сторінка
1

Негрошові чинники інфляційних процесів: передумови та наслідки

Політика переходу економіки України до фази ринкових реформ сприяла загостренню багатьох проблем, які існували як відкрито, так і у прихованій формі.

Однією з форм недосконалості української економіки стала проблема неплатежів, яка за сво­­єю природою за певних умов дуже легко може перейти до стадії платіжної кризи. Так, у най­більш кризовому стані опинилась економіка України у 1992–1993 роках, роках відкритої де­централізації економіки та виходу вітчизняного ринку на принципово новий рівень розвитку. Са­ме платіжна криза стала головною перешкодою на шляху подолання економічної кризи в Ук­раїні, що у свою чергу вимагає наукового дослідження всіх чинників, які негативно впли­ва­ють на макроекономічну ситуацію у країні.

Питання щодо визначення особливостей розвитку інфляції в Україні та можливих шляхів її по­долання, особливо в аспекті впливу на неї з боку негрошових чинників, підіймалося в на­­укових працях багатьох відомих українських вчених: Гальчинського А. [1], Гейця В.М. [2], Ко­рабліна С. [3], Найдьонова В.С. [4], а також у публікаціях багатьох відомих і ще тільки по­чи­на­ючих економістів і науковців.

Як економічне явище, політична криза – це такий стан економіки, коли перш за все має мі­сце дисбаланс у напрямах руху виробничого, торговельного та фінансового капіталів. Інші не­гативні явища, такі як: загальний спад виробництва, дефіцит державного бюджету, підвищення рі­вня безробіття на фоні високого рівня інфляції, погіршення соціального стану населення, не­виправдане різке коливання грошової маси, що перебуває в обігу, зростання дебіторської та кредиторської заборгованості підприємств, інтенсивне падіння рівня купівельної спро­мо­ж­ності населення, тобто попиту, запровадження занадто високих ставок за кредит, експансія іно­земних валют на внутрішньому ринку, падіння загальних обсягів інвестицій у країну та ще ба­гато інших негативних явищ – все це є лише зовнішніми проявами глибинних протиріч між ф­о­рмами суспільного капіталу.

Але головним деструктивним і дестабілізуючим фактором виникнення та існування про­ти­річ між трьома формами суспільного капіталу, а саме виробничим, торговельним та фі­нансовим капіталами, фактором, який водночас є як причиною, так і наслідком кризового ста­ну економіки країни, є інфляція. Саме інфляція є найпершим симптомом та найчутливішим фак­тором загальної економічної хвороби у країні. Саме інфляція потребує детального нау­кового дослідження засобів і напрямів стримування темпів її зростання.

Історично обумовлена неможливість повного подолання інфляційних процесів не тільки не повинна стати перешкодою на шляху її стримування, а навпаки, повинна стимулювати по­шук нових форм і напрямів пристосування до неї за рахунок оптимального її рівня, який не ті­льки не заважатиме економічному прогресу, а, можливо, ще й сприятиме подальшому роз­витку економіки взагалі.

Головним серед функцій, які виконує держава, є регулювання розподілу та пе­ре­ро­з­по­ді­лу валового внутрішнього продукту між підрозділами виробництва, галузями еко­номіки, ад­міністративно-територіальними формуваннями та різними верствами населення.

У зв’язку з тим що рух валового внутрішнього продукту від створення до споживання від­бувається за допомогою грошових фондів, особливої уваги заслуговує процес мобілізації та використання бюджетних коштів та їх вплив на формування фондів споживання та на­гро­мад­ження. Саме це призводить до необхідності постійного удосконалення системи мобілізації до­ходів бюджету та їх раціонального використання, досягнення оптимального співвідношення між різними ланками бюджетної системи, а також забезпечення економічного та соціального роз­витку держави.

Запроваджені реформи в реальному секторі економіки України дозволили вже у 2000 ро­ці подолати негативну тенденцію щодо спаду реальних обсягів ВВП і досягти їх 6-від­соткового зро­стання. Це було наслідком підвищення внутрішнього попиту на продукцію вла­сного ви­ро­­бництва, зростання темпів експорту товарів та послуг, стримання темпів ін­фля­ції, збільшення об­сягів інвестицій в основний капітал та інших дій.

У 2000 році [5] обсяги промислового виробництва зросли на 12,9 % проти 4,3 % у 1999 році і склали 144,4 млрд грн. Високі темпи приросту мали місце в основних експортно-орієнтованих га­­лу­зях: чорна (20,7 %) та кольорова (18,8 %) металургія, хімічна та нафтохімічна про­мисловість (5 %).

Зростання обсягів інвестицій забезпечило приріст виробництва в галузях, які задовольняють ін­вестиційний попит, а саме машинобудування та металообробки – на 16,8 %. Збільшення ви­пуску продукції спостерігалось в автомобільній (на 61,4 %), авіаційній (на 51,9 %) та су­до­бу­дівельній (на 42 %) промисловості.

Позитивну роль в економічному розвитку відіграло також скорочення частки бартеру та збі­льшення грошових надходжень за відвантажену продукцію, яка спостерігалась в усіх ос­но­в­них галузях промисловості.

Ці результати позитивно вплинули також на фінансовий стан держави. Тільки за січень–ли­­­стопад 2000 року доходи зведеного бюджету становили 42,6 млрд грн. (27,7 % до ВВП), що скла­­ло 100,6 % від річних призначень. Це дозволило витратити на підтримку галузей економіки 5,8 млрд грн., або 14,4 % загального обсягу видатків.

Видатки на обслуговування державного боргу становили 4 млрд грн. (2,6 % до ВВП), або 9,9 % від суми видатків. На обслуговування зовнішнього державного боргу було витрачено 2,5 млрд грн. (1,6 % до ВВП), або 6,3 % від суми видатків.

Державний бюджет по доходах було виконано у сумі 31,4 млрд грн. (92,5 % річних при­з­на­че­нь), або 20,4 % до ВВП. На 56,4 % дохідну частину державного бюджету було сформовано за рахунок податкових надходжень, з яких тільки податок на додану вартість склав 48,1 % (8,5 млрд грн.). Державний бюджет України було зведено з профіцитом у 1,7 млрд грн. (1,2 % ВВП).

Саме детальний аналіз економічного розвитку України дозволяє дослідити вплив деяких не­грошових факторів, які безпосередньо впливають на рівень інфляції.

Розглянемо деякі економічні показники України протягом 1991–2001 років.

Таблиця 1

Деякі показники економічного розвитку України, 1991–2003 рр. [ 5, 6]

IСЦ – рівень інфляції (індекс цін споживчого ринку) / грудень до грудня попереднього ро­ку, %;

F 1 – темпи зростання ВВП до відповідного періоду попереднього року (у порівняних ці­­нах), %;

F 1.1 – темпи зростання ВВП до відповідного періоду попереднього року (у фактичних ці­нах), %;