Сторінка
2

Негрошові чинники інфляційних процесів: передумови та наслідки

F 2 – темпи зростання інвестицій в основний капітал (капітальні вкладення) до відповідного періоду попереднього року (у порівняних цінах), %;

F 3 – рівень безробіття (на кінець періоду), %;

F 4 – темпи зростання експорту товарів та послуг до відповідного періоду попереднього ро­ку, %;

F 5 – темпи зростання імпорту товарів та послуг до відповідного періоду попереднього ро­ку, %;

F 6 – доходи зведеного бюджету (у % до ВВП);

F 7 – видатки зведеного бюджету (у % до ВВП);

F 8 – дефіцит зведеного бюджету (у % до ВВП);

F 9* – коефіцієнт обслуговування довгострокового зовнішнього боргу (витрати на об­слу­говування зовнішнього боргу за графіком, відносно обсягів експорту товарів та послуг), %.

Скористаємось методом кореляційного аналізу [7] та встановимо рівень зв’язків між інфляцією та факторами економічного розвитку України, розглянутими в табл.1. Побудуємо матрицю парних кореляцій між розглянутими показниками з метою встановлення існування або відсутності між ними певних зв’язків.

Таблиця 2

Матриця парних кореляцій між зазначеними вище показниками, 1991–2001рр.

Якщо проаналізувати рядок коефіцієнтів кореляції між рівнем інфляції та темпами росту ек­спорту та імпорту товарів і послуг, бюджетних показників і коефіцієнтами обслуговування зо­внішнього боргу, то перш за все необхідно зазначити, що безпосереднього кореляційного зв’я­зку між ними практично не існує. Але це ще не означає, що такий зв’язок, а саме опо­се­ре­дкований, не існує взагалі.

Справа в тім, що деякі економічні показники, у даному випадку в першу чергу це стосується бю­джетного дефіциту, безпосередньо на рівень інфляції дійсно не впливають, а лише створюють для цього сприятливі умови.

Так, для покриття бюджетного дефіциту найзручнішим засобом є грошова емісія, яка, у свою чергу, перебуваючи у досить високому прямопропорційному кореляційному зв’язку, без­посередньо впливає на рівень інфляції, особливо коли темпи росту агрегатів грошової ма­си перевищують реальні обсяги, яких потребує економіка країни [8].

Саме це стало передумовою в межах ЄС виділення та відокремлення банківської системи від інших економічних і фінансових інститутів та покладанню на Європейський Центральний Ба­нк відповідальності за темпи росту цін з метою утримування їх на рівні 2 –2,5 % річних, що є основною метою його діяльності.

Тоді у контексті розглядання проблеми обмеження бюджетного дефіциту необхідно зве­р­ну­ти увагу на темпи росту реального ВВП та на економічні фактори, які на нього впливають. Дій­сно, зростання темпів росту реального ВВП (F1) сприяє зменшенню обсягів бюджетного де­фіциту (F8), про що свідчить отриманий досить суттєвий коефіцієнт кореляції:

r (F1, F8)1991–2001 = – 0,7142 (р = 0,020).

Встановлена тенденція зберігається і навіть посилюється, враховуючи наступні два роки:

r (F 1, F 8)1991–2003 = – 0,9136 (р = 0,000).

Тобто, обернено пропорційний зв’язок, високий рівень тісноти зв’язку та практично ну­льо­ва імовірність помилки в отриманих розрахунках підтверджують теоретичну концепцію зме­ншення обсягів бюджетного дефіциту за рахунок зростання темпів росту реального ВВП.

Очевидним є той факт, що цей процес у свою чергу повинен відбуватися через збільшення до­хідної частини зведеного бюджету.

Але у той же час маємо зовсім несподіваний результат:

r (F 1, F 6)1991–2001 = – 0,7500 (р = 0,012).

Виходить, що протягом 1991–2001 років в Україні зростання реального ВВП (F1) су­про­вод­жу­валось суттєвим зменшенням обсягів дохідної частини зведеного бюджету (F6), про що свід­чить високий рівень обернено пропорційного зв’язку, тим більше за умов практично ну­­льо­вої імовірності помилки в отриманих розрахунках.

Наступні два роки навіть за умов покращання соціально-економічного стану в Україні (при­наймні відповідно до офіційних статистичних даних) не тільки не виправили означену си­туацію, а й ще більше її поглибили:

r (F 1, F 6)1991–2003 = – 0,8808 (р = 0,000).

Не поспішатимемо з висновками і знову звинувачуватимемо у таких результатах тіньову еко­номіку. Припустимо, що у зв’язку з гіперінфляцією 1993 року в Україні дійсно в період 1991–2001 років могла мати місце досить значна розбіжність між реальними та фактичними по­казниками, у даному випадку це стосується ВВП.

Тоді розглянемо зв’язок між дохідною частиною зведеного бюджету (F6) та темпами росту фак­тичного ВВП (F1.1):

r (F 1,1, F 6)1991–2001 = 0,0902 (р = 0,804).

Цей результат вражає ще більше. Виходить, що навіть у фактичному виразі темпи росту ВВП не сприяли зростанню дохідної частини бюджету, бо зв’язок практично взагалі відсутній. То­ді дійсно не зрозуміло, куди надходили кошти, принаймні, в межах фактичних показників.

Відповідно до отриманих даних (коефіцієнт коеляції в абсолютному виразі наб-лижується до 1) збільшення обсягів реального ВВП (F1) не супроводжувалось збільшен-ням витрат зве­де­ного бюджету (F7):

r (F 1, F 7)1991–2001 = – 0,9225 (р = 0,000).

Не змінили ситуацію і наступні два роки:

r (F 1, F 7)1991–2003 = – 0,9256 (р = 0,000).

Розглянемо у графічному виразі, як змінювалися обсяги реального ВВП (F1), дохідна (F 6) і витратна (F 7) частини зведеного бюджету.

Як видно з графіка, починаючи з 1994 року в Україні з кожним роком все більше по­си­лю­єть­ся розбіжність між постійно зростаючими обсягами реального ВВП та обсягами дохідної та витратної частин зведеного бюджету України, що постійно зме­н­шу­ю­ться. Що ж стосується ос­­танніх двох років, то привертає увагу той факт, що темпи росту дохідної частини бюджету зна­­чно відстають від темпів росту ВВП.

У даному випадку мимоволі напрошується висновок, що така ситуація є досить вагомим до­­казом розширення сфери та збільшення обсягів тіньової економіки. Такий стан економіки – це поле діяльності не економістів, а представників влади та права. Будь-які теоретичні, практичні і навіть математичні дослідження за таких умов безсилі і потребують допомоги з боку від­по­ві­д­них владних структур.

Графік 1. Темпи росту реального ВВП, дохідна і витратна частини Зведеного бюджету Ук­раїни, 1991–2003 рр.

Не призводить, як виявилося, до збільшення реальних обсягів ВВП і до зростання коефіцієнта обслуговування зовнішнього боргу:

r (F 1, F 9)1991–2001 = 0,5584 (р = 0,150).

Прямо пропорційна залежність за умов такої значної імовірності помилки не є показовою.

І тільки обернено-пропорційна залежність між темпами росту реального ВВП (F 1) та тем­пами росту імпорту (F5) в Україну, навіть за умов досить високої імовірності помилки в от­риманих розрахунках, свідчить про досить позитивну тенденцію: