Сторінка
1
В Україні на сьогодні розгортається підготовча робота щодо задоволення потреб учасників ринку у рейтингових послугах, зокрема в частині запровадження практики рейтингування як постійного фінансового сервісу. У той же час подальшого розвитку потребує регулювання діяльності інститутів ринку рейтингових послуг.
Під фінансовими інститутами ринку рейтингових послуг України розуміються організації, що утворюють контур економічних взаємовідносин у тріаді „позичальник (емітент) – рейтингове агентство – інвестор” під час управління кредитним ризиком з використанням відповідних рейтингових оцінок платоспроможності. Зауважимо, що характеристика інститутів ринку рейтингових послуг серед вітчизняних досліджень не є усталеною, і попри розширення складу його дійсних учасників зберігається потреба в їх класифікації з урахуванням міжнародної та вітчизняної практики рейтингування. Саме цим обумовлюється актуальність даної статті та її акцентована цілеспрямованість порівняно з іншими публікаціями з цієї проблеми.
Ринок рейтингових послуг України розвивається надзвичайно активно. Для забезпечення широкого вивчення пропозицій рейтингової оцінки як фінансових інструментів (цінних паперів) та їх емітентів на вітчизняному ринку рейтингових послуг необхідна присутність інститутів, здатних забезпечити надання і споживання спектру різних рейтингових послуг. На нашу думку, перелік фінансових інститутів (суб’єктів) ринку рейтингових послуг в Україні повинен включати такі структури:
– міжнародні рейтингові агентства;
– вітчизняні рейтингові агентства;
– вітчизняні кредитні бюро;
– рейтингові консультанти;
– споживачі рейтингової інформації.
Дамо характеристику їх ринкових позицій – на основі як наявних, так і очікуваних результатів роботи.
Внаслідок того, що українські економічні суб’єкти зацікавлені в міжнародних інвесторах, а міжнародні рейтингові агентства в основному зосереджуються на великих емітентах і присвоєнні рейтингів за міжнародною шкалою, на нашу думку, повинна забезпечуватися достатня лібералізація доступу міжнародних рейтингових агентств на вітчизняний фінансовий ринок. Попри згадуваний вище факт початку безпосередньої діяльності в Україні міжнародного агентства „Standard&Poor’s”, цей фінансовий сервіс значною мірою залишається монополізований – уповноваженою структурою від імені держави є поки що єдина вітчизняна компанія “Кредит-рейтинг”. До того ж, керівництво „Standard&Poor’s” у коментарях до цієї події застерігає, що “ . тільки вивчає доцільність отримання . статусу уповноваженого рейтингового агентства”. Інформація щодо намірів надання аналогічних послуг в Україні іншими міжнародними рейтинговими агентствами на момент підготовки статті відсутня.
Основним суб’єктом українського ринку рейтингових послуг повинне стати рейтингове агентство, що має загальнонаціональний статус (отриманий ринковими, а не адміністративними методами) та орієнтується на присвоєння корпоративного, регіонального і муніципального рейтингів. Але такий статус повинен бути наданий на конкурсній основі з урахуванням результатів діяльності кількох конкуруючих агентств. У зв’язку з цим автор вносить пропозицію щодо необхідності введення організованого інституту сертифікованих вітчизняних рейтингових агентств із відповідним ліцензуванням у державному регулятивному органі. Потрібно внести в чинний перелік семи видів професійної діяльності на фондовому ринку України нового восьмого виду – “рейтингування” з фіксацією надання послуг щодо присвоєння рейтингів як виключного виду діяльності.
На сьогодні стан розвитку рейтингового бізнесу в Україні можна охарактеризувати як „очікування”. Багато українських компаній ще не до кінця розуміють, навіщо їм „відкриватися” для створення кредитних рейтингів та ще й платити за це чималі гроші. Для того щоб рейтинговому агентству повірили і захотіли заплатити за його послуги, воно повинно мати бездоганну репутацію та об’єктивність своїх оцінок, підтверджену протягом років.
Cлід зауважити, що недостатній попит в Україні на послуги рейтингування за національною шкалою обумовлюється рядом причин.
По-перше, в Україні поки що не створено реального конкурентного середовища ринку серед рейтингових агентств, які пропонують послуги присвоєння рейтингів за національною шкалою. В умовах відсутності конкуренції порівняти якість пропонованих послуг немає можливості.
По-друге, наявність навіть кількох національних рейтингових агентств не гарантує зростання довіри до них. Рейтинги міжнародних рейтингових агентств ґрунтуються не тільки на професійній оцінці, а й на статистичних даних. Зокрема, зарубіжні компанії, які мають найвищі рейтинги на міжнародних ринках, не стикалися з проблемами дефолту. І навпаки, спостерігається чітка закономірність: чим нижчий рейтинг, тим більша ймовірність настання дефолту у компаній з низьким рейтингом. З іншого боку, вітчизняна компанія „Кредит Рейтинг” найближчим часом внаслідок багатьох причин не зможе підтверджувати достовірність своїх рейтингових оцінок такими статистичними даними.
По-третє, проблемою розвитку національних рейтингових агентств є також і кадрове забезпечення їх діяльності.
По-четверте, існують також обставини інституційного характеру, що стримують розвиток вітчизняної практики рейтингування надійності фондових активів та їх емітентів. Серед них насамперед вирізняється той факт, що український фінансовий ринок розвивається переважно за відомою „німецькою” моделлю, коли основні потоки кредитних ресурсів перерозподіляються через банківські кредити, а боргові цінні папери виконують другорядну підпорядковану роль у фінансуванні. Тому існує взаємозалежність між розвитком рейтингової інфраструктури вітчизняного ринку та стимулюванням емісій фондових інструментів з фіксованою дохідністю. Додатковим аргументом щодо необхідності активізації емісій облігацій для „підживлення” процесу рейтингування є поширення послуг небанківських структур (установ ІСІ, недержавних пенсійних та іпотечних фондів), які розміщують довірені активи значною мірою в надійні облігації державних і корпоративних емітентів. Подібна залежність підтверджена і міжнародною практикою.
Основними спонукальними передумовами затребуваності послуг вітчизняного рейтингового агентства є: зростання обсягів емісій цінних паперів як фінансових інструментів; розвиток сфери спільного інвестування та корпоративного управління; поширення сек’юритизованих операцій банківських і небанківських посередницьких інститутів; необхідність забезпечення необхідного рівня прозорості ринку та оцінки відносної безпечності фінансових інвестицій.
Завантажити реферат