Сторінка
1

Система вирівнювання місцевих бюджетів (на прикладі М. Славутича)

Одним із найбільш успішних проектів реформування соціально-економічного сектора України та його трансформації до ринкових відносин є, на нашу думку, прийняття і впровадження в 2001 році Бюджетного кодексу України, який став основним фінансовим фундаментом місцевого самоврядування, побудованим на принципово новій науковій основі.

Безперечно, Кодекс не врегулював усіх питань місцевих бюджетів. Цю роботу потріб­но наполегливо і динамічно продовжувати, але головним у цьому процесі є реальний про­цес децентралізації влади. Україна стала повільно відходити від „ручного” управлін­ня, вже сьогодні розпочався і динамічно наближається до системного програмно-цільо­вого управління в бюджетній сфері.

Досвід виконання бюджетів 2001, 2002 та 2003 років висвітлив принципово важливі недоліки формульного підходу розподілу міжбюджетних трансфертів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів” від 5 вересня 2001 року № 1195 (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету між державним і місце­вими бюджетами) передбачена методика формування бюджетів вирівнювання. Разом з тим потрібно звернути увагу на наявність постійних змін до формули, а саме в постановах:

– від 22 листопада 2001 року № 1569;

– від 27 грудня 2001 року № 1746;

– від 14 вересня 2002 року № 1382;

– від 09 вересня 2003 року № 1426;

– від 12 листопада 2003 року № 1761.

Згідно з останньою постановою обсяг дотації вирівнювання з державного бюджету визначається за формулою [5, с. 2]:

Ті = Аі (Vi – Dizak), (1)

міст із більш досконалою соціальною інфраструктурою. До таких міст необхідно віднести міста-супутники атомних станцій, культурної та архітектурної спадщини, ку­рортно-туристичного напряму та інші.

Очевидна недосконалість формули прослідковується на прикладі міста Славутича, тим більше, що місто має певні здобутки у становленні та розвитку сучасної соціальної сфери.

Аналіз формування та виконання міського бюджету за 2001–2003 роки свідчить про те, що, починаючи з 2002 року, із застосуванням формульного розрахунку при визначенні обсягів видатків, Міністерством фінансів України при формуванні показників міського бюджету не враховується фактична потреба в коштах, необхідних для утримання соціальної інфраструктури міста, яка була передана у комунальну власність станом на 01.04.2001 року.

У 2001 році, коли власні та закріплені доходи становили 16 890,6 тис. грн, міському бюджету було виділено субвенцію з державного бюджету у розмірі 5,0 млн грн, у той же час у 2002 році при обсязі власних та закріплених доходів в сумі 15 686,1 тис. грн з міського бюджету вилучаються кошти у сумі 8 465,2 тис. грн у 2003 році із 17 108,9 тис. грн до державного бюджету перераховується 6 506,7 тис. грн.

Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що бюджетне забезпечення мінімаль­ної потреби у фінансуванні соціальної сфери у 2002 році становила 61 %, у 2003 році – 69 %. Стабілізація ситуації у 2003 році відбулася деякою мірою за рахунок призупинення вилучення коштів з міського до державного бюджету, завдяки чому додатково отримано 2,2 млн грн.

Порівняно з 2001 роком 2002 та 2003 роки характеризуються зменшенням обсягів фінансування відповідно на 48 та 32 відсотки. Так, по закладах освіти видатки на утри­мання у 2002 році порівняно з 2001 роком зменшились на 18 %. У 2003 році при збільшенні витрат на заробітну плату на 55 %, на харчування – майже втричі, на комунальні послуги та енергоносії на 29 % видатки збільшені лише на 9 %. Як наслідок – заборгованість на 01.01.2003 року становила 1 174,9 тис. грн, на 01.01.2004 року – 1 608,1 тис. грн.

Фінансування закладів культури порівняно з 2001 роком зменшено у 2002 році на 44 %, у 2003 році – на 9 %, фонд зарплати зріс на 52 %.

Критична ситуація складається з благоустроєм міста та капітальним ремонтом житло­вого фонду. Якщо у 2001 році на ремонт житла було виділено 2 300 тис. грн, то у 2002 р. – 0, у 2003 році – 154,0 тис. грн, або 7 %. По 4 % від обсягу 2001 року становлять видатки на благоустрій міста.

Постійно зростає кредиторська заборгованість. Лише по захищених статтях та першо­чергових видатках за 2003 рік вона зросла на 13 %.

З 2003 року місто почало перехід на програмно-цільовий метод планування бюджету. У 2003 році було затверджено 5, у 2004 році – 18 програм. Слід зазначити, якщо у 2003 ро­ці затверджені програми мали соціальний напрям („Турбота”, „Медико-педаго­гічна реабілітація дітей-інвалідів”) та напрям фінансової і матеріальної підтримки правоохо­ронних органів і закладів охорони здоров’я („Програма забезпечення право­порядку та пожежної безпеки”, „Програма фінансового та матеріального забезпечення військового обов’язку”, „Програма забезпечення охорони здоров’я”), то прийняті у 2004 ро­ці програми мають на меті розвиток та покращання соціальної сфери. До них належать такі програми:

– медико-педагогічної реабілітації дітей-інвалідів;

– „Здоров’я славутичан”;

– збереження житлового фонду;

– розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою міста;

– сприяння впровадженню енергозберігаючих технологій у м. Славутичі;

– розвитку підприємництва;

– становлення та розвитку інвестиційної діяльності в межах розвитку СЕЗ „Славутич”;

– „Славутич – наш дім”;

– розвитку культури та мистецтв;

– стимулювання професійного рівня та стимулювання праці працівників установ міста;

– покращання комунікативного зв’язку та підтримки розвитку регіональних засобів масової інформації;

– розвитку фізичної культури, спорту та туризму і фінансової підтримки спортивних споруд;

– забезпечення молоді м. Славутича житлом;

– реалізації Генплану та регулювання земельних відносин;

– стимулювання забезпечення виконання загальновійськового обов’язку;

– забезпечення правопорядку в місті в умовах дострокового зняття з експлуатації ЧАЕС;

– попередження виникнення надзвичайних ситуацій сприяння діяльності підрозділів МНС;

– „Турбота”.

Дострокове закриття Чорнобильської АЕС призвело до необхідності повного реформу­вання міською владою системи бюджетного забезпечення в межах Бюджетного кодексу України.

Таким чином, детальніший аналіз формування та виконання бюджету міста в 2003 ро­ці яскраво демонструє недосконалість формули для міст з більш розвиненою соціальною інфраструктурою. Так, складова формульного розподілу, що визначає обсяг фінансу­ван­ня дошкільних закладів, є добутком фінансового нормативу бюджетної забезпеченос­ті однієї дитини дошкільного віку, кількості дітей віком від 3-х до 6-ти років та коефіцієнта їх охоплення дошкільними закладами.