Сторінка
2

Система вирівнювання місцевих бюджетів (на прикладі М. Славутича)

На 2003 рік для міста обласного значення коефіцієнт охоплення становив 0,72.

У чинній схемі формульного розподілу охоплення дітей дошкільною освітою вва­жаєть­ся однаковим для всіх міст обласного значення і обсяг ресурсів, що передаються місцевому бюджету на фінансування дошкільної освіти, не залежить від фактичного рівня охоплення дітей дошкільними закладами, крім того, співвідношення між розрахун­ковим і фактичним охопленням дітей істотно відрізняється в регіонах.

У Славутичі охоплення дітей дошкільного віку дошкільною освітою становить 97 %, а в деяких регіонах і містах – до 46 %.

Таким чином, застосування формульного підходу з показниками за принципом „на дитину” з усередненим коефіцієнтом не дає правдивої унормованої вартості фактичного утримання дитини в дошкільному закладі.

У 2003 році видатки на одну дитину в м. Славутичі вимагають такі складові:

– 51,2 % – заробітна плата;

– 26,7 % – комунальні послуги та енергоносії;

– 22,2 % – харчування;

– 5 % – інші видатки на утримання установ: миючі засоби, технічне обслуговування при­мі­щень, вентиляційні, електричні системи.

Крім того, формульний розрахунок не враховує відмінності у типах дошкільних закла­дів: логопедичний, санаторний, тифлопедагогічний, де кількість дітей у групах значно нижча, а тому існує збільшення штатної чисельності працівників відповідно до законо­давства.

Славутич в Україні не є винятком. Міста – супутники атомних станцій, які виробляють 50 % електроенергії, а з введенням у експлуатацію 2-х атомних енергоблоків ця пропорція ще збільшиться, приймаючи в комунальну власність об’єкти соціальної інфраструктури, одночасно втрачають ресурс.

З урахуванням того, що дострокова зупинка ЧАЕС ще і суттєво зменшила можливий ресурс для Славутича, міською владою була ініційована розробка і прийняття Закону України від 09 липня 2003 року щодо формування бюджету міста з урахуванням його специфіки.

У цілому проблема для подібних міст не знята, і потрібно знайти рішення, яке було б одночасно справедливим і економічно ефективним.

Разом з тим було б абсурдно жертвувати об’єктами інфраструктури, втрата яких може стати неминучою без фінансування на їхні утримання та експлуатацію, адже за таку втрату врешті-решт поплатиться вся країна, бо одного дня ці об’єкти необхідно буде відновити [2, с. 14].

У підсумку необхідно підкреслити, що практика застосування формульного підходу виявила очевидні недоліки, а саме:

– природні розрахунки обсягів бюджету не відповідають необхідним об’єктам;

– у диспропорціях, що виникають внаслідок недостатнього, або зовсім неврахування видатків при обчисленні обсягів міжбюджетних трансфертів;

– у визначенні коефіцієнтів вирівнювання щодо застосування до формули 1 з метою подолання диспропорцій.

Є два варіанти вирішення цієї проблеми, а саме: внесення змін до формули із введенням відповідних корегуючих коефіцієнтів, або, і це, на нашу думку, є найбільш ефективні­шим, при створенні системи вирівнювання застосувати систему цільових бюджетних трансфертів.

Таким чином, процес вирівнювання місцевих бюджетів потребує відпрацювання системного підходу та розробки науково-обґрунтованої методики міжбюджетних відно­син при вирівнюванні місцевих бюджетів.

У роботі вивчався досвід системи бюджетів вирівнювання Швеції, який би міг бути використаним при створенні в Україні системи міжбюджетних відносин. Пропонуэмо ство­ри­ти і реалізувати системний підхід до вирівнювання місцевих бюджетів з урахуван­ням досягнутого рівня соціальної сфери вже в межах бюджетної резолюції бюджету 2005 року.

З цією метою при Міністерстві фінансів України в межах департаменту місцевих бюджетів вважаэмо за необхідне створити управління з питань вирівнювання місцевих бюджетів. Відповідні відділки повинні бути і в структурах фінансових управлінь облас­них адміністрацій. Остаточне рішення щодо бюджетних ресурсів вирівнювання для міст як обласного, так і районного значення повинно прийматися на рівні Міністерства фінан­сів України тільки на основі розробленої методики.

Література:

1. Про бюджет України на 2004 рік”: Закон України від 19 грудня 2003 року № 49 // Офіційний вісник України. – 2003.

2. Марку Ж. Фінансові умови децентралізації в Україні після прийняття Бюджетного кодексу / Рада Європи. – 2004. – Квітень. – С. 14.

3. Про внесення змін до Закону України “Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблоку цієї АЕС на екологічно безпечну систему”: Закон України.

4. Марку Ж. Місцеві фінанси в Україні // Рада Європи. – п. с. 1.

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2001 року № 1195.