Сторінка
8

Місцеві бюджети в складі бюджетної системи

- рівень цін ( індекс споживчих цін, індекс цін виробників );

- обмінний курс гривні до долара США;

- рівень безробіття;

- відсоткові ставки;

- грошові доходи населення;

- індекс реальної зарплати робітників і службовців.

Відповідно Бюджетного Кодексу України до проекту Закону України “ Про Державний бюджет України на 2002 рік ” вперше додано матеріали, які визначають пріоритети бюджетної політики уряду на середньострокову перспективу та основні програмні макропоказники економічного і соціального розвитку України до 2005 року ( дод.1 ).

Оцінки надходжень здійснюються на кілька років відповідно до структури середньострокового бюджету.

Прогноз видатків бюджету на макрорівні складається на основі економічних припущень . Зазвичай він робиться для великих існуючих функцій, таких як охорона здоров’я, освіта, соціальний захист та соціальне забезпечення. Часто це робиться з метою прогнозування видатків згідно з діючим законодавством. Рівень витрат є важливим чинником при розробці оцінок видатків.

Оцінки видатків на основні програми часто впливають на політичні рішення уряду, що приймаються на початку бюджетного процесу. Проте, більшість міністерств роблять оцінки витрат того чи іншого виду, коли здійснюють розробку своїх бюджетних запитів.

Встановлення урядом конкретних цілей і завдань поліпшує якість інформації, аналізу та прийняття рішень у бюджетному процесі.

Процес розробки політики повинен починатися раніше процесу складання бюджету.

Політичні рішення щодо формування головного фінансового плану держави знаходять своє відображення у формі Послання Президента, постанови Кабінету Міністрів, Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період.

Встановлення політичних пріоритетів під час процесу складання бюджету є головним чинником визначення бюджетного обсягу видатків для програм / функцій.

Політичний процес має однаково важливе значення для визначення як скорочення, так і збільшення видатків.

Законодавчою базою для побудови на 2002 рік міжбюджетних відносин є Конституція України, Бюджетний кодекс України, Послання Президента України до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України від 31 травня 2001 року “ Про основні напрямки бюджетної політики на 2002 рік ”, Указ Президента України “Про Концепцію державної регіональної політики” від 25 травня 2001 року № 341 / 2001 року, постанова Верховної Ради України від 21 червня 2001 року № 2543 – ІІІ “Про основні напрямки бюджетної політики на 2002 рік” та постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2001 року № 590 “Про основні засади складання проекту Державного бюджету України на 2002 рік”, інші нормативно – правові акти, що не суперечать базовому бюджетному законодавству.

Відповідно до статті 75 ( частина 8 ) Бюджетного кодексу після ухвалення закону про Державний бюджет України в другому читанні Міністерство фінансів доводить Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад положення та показники міжбюджетних відносин ( обсяги між бюджетних трансфертів для відповідних бюджетів та текстові статті, що визначають особливості міжбюджетних відносин на наступний бюджетний період ).

Бюджетна політика – це заяви, зроблені політиками для конкретизації їхньої філософії фінансового управління. У широкому розумінні політика – це офіційна позиція органів місцевого самоврядування для підтримки реалізації фінансових цілей. Політика створює рамки для фінансового управління і спрямовує фінансистів у веденні фінансових справ органів місцевого самоврядування.

Важливим документом, що визначає бюджетну політику на місцевому рівні є програма економічного та соціального розвитку відповідної адміністративно – територіальної одиниці.

Поточна бюджетна політика визначає обсяг бюджету, балансові показники, обсяг резервного фонду і розподіл ролей між різноманітними бюджетними чинниками.

Плануючи бюджет, посадові особи органів влади та місцевого самоврядування обмежені законами, статусами міст, іншими нормативними актами, але й за цих умов є чималий простір для формування процесу, який допоможе у розв’язанні багатьох проблем. Відкритість процесу, залучення громадськості до формування бюджету підвищує відповідальність, рівень підзвітності та громадського контролю.

Процес складання бюджету може серйозно починатись лише після визначення впливу макроекономічних показників та прийняття рішень стосовно оцінок надходжень, прогнозів видатків на основі програми, а також визначення бюджетної політики.

Чітке розуміння основних етапів у процесі складання бюджету, а також того, хто відповідає за конкретні дії на кожному етапі, є абсолютно необхідним для правильності складання бюджету.

Щоб процес складання бюджету проходив належним чином, слід

запланувати адекватний час для здійснення кожного етапу. Виділяють такі

основні етапи:

- Встановлення граничних обсягів загальних видатків. На основі структури та пріоритетів у більшості країн фінансові органи встановлюють граничні обсяги, яких повинні додержуватись розпорядники при розробці своїх бюджетних запитів. Ці ліміти встановлюватися для окремих розпорядників за програмами чи функціями або для їх комбінацій. В деяких випадках не вся сума прогнозних надходжень асигнується в межах лімітів: частину коштів залишають для фінансування нових пропорцій. Це пояснюється необхідністю забезпечити отримання органом влади одного комплекту пропозицій щодо виділення асигнувань, які можуть фінансуватись у межах прогнозних надходжень незалежно від того, які зміни можуть бути внесені перед поданням проекту бюджету на розгляд представницького органу. Як правило, цей етап завершується перед виданням інструкції до бюджету.

- Видання інструкції до бюджету. Розробка інструкцій до бюджету часто вимагає прийняття складних рішень.

- Підготовка бюджетних запитів. Головні розпорядники, як правило мають свої власні детальні процедури розробки бюджетних запитів з урахуванням потреб окремих управлінь і програм. Скільки часу витрачається на цей етап великою мірою залежить від виду та обсягів інформації, включення якої до бюджетних запитів вимагає фінансовий орган. Аналіз бюджету, прийняття рішень і документування є частинами цього процесу.

- Консолідація даних і аналіз бюджету. Консолідацію цифрових даних здійснює бюджетне управління ( відділ ). Пояснення суті програм і примітки кожного розпорядника використовуються при аналізі бюджету разом з фінансовими даними. Бюджетні управління ( відділи ) аналізують точність і повноту поданих даних з метою формування основних бюджетних проблем, що потребують вирішення. Аналіз цього виду може здійснюватись під проводом окремих відділів фінансових органів, що відають основними функціональними сферами бюджету. Але бюджетне управління ( відділ ) у будь – якому разі здійснює консолідацію результатів аналізу з метою прийняття бюджетних рішень. На цьому етапі складання бюджету часто