Сторінка
3
З позиції використання централізованих у бюджеті коштів його видатки можна умовно поділити на дві групи – державне споживання і бюджетне фінансування юридичних і фізичних осіб.
Державне споживання являє собою видатки на утримання державного апарату – управлінського, правоохоронного, судового тощо, армії. Формування доходів бюджету у цій частині є платою з боку суспільства державі за послуги, що надаються нею у сфері управління країною та забезпечення її обороноздатності й правопорядку. Бюджетне фінансування відображає процес перерозподілу доходів у суспільстві. Якщо видатки бюджету в частині державного споживання відшкодовуються суспільству у вигляді відповідних послуг з боку держави, то бюджетне фінансування є, по суті, або поверненням суспільству, або суспільним споживанням, частини централізованого у бюджеті ВВП.
Бюджетне фінансування може здійснюватися в таких формах :
- бюджетні інвестиції;
- міжнародні трансферти;
- бюджетні кредити;
- кошторисне фінансування.
Бюджетні інвестиції можуть здійснюватися у різних формах. Основною формою є фінансування капітальних вкладень. Виділення коштів може здійснюватися окремим підприємствам, міністерствам і відомствам під певні об’єкти, а може мати форму проектного фінансування конкретного інвестиційного проекту. Бюджетні інвестиції можуть спрямовуватися також на придбання певної частки акцій акціонерних товариств.
Міжнародні трансферти являють собою цільове, безповоротне та безоплатне ( нееквівалентне ) виділення коштів з бюджету конкретним суб’єктам у вигляді субсидій, субвенцій і дотацій. Субсидії можуть виділятись юридичним і фізичним особам і мають форму фінансової допомоги чи відшкодування втрат доходів. Субвенції і дотації надаються юридичним особам. Субвенції є різновидом цільових субсидій, які передбачають спільну участь отримувача і бюджету у фінансуванні певних витрат. Державні дотації видаються на покриття збитків підприємств, але у тому разі, коли вони викликані незалежними від підприємств причинами.
Бюджетні кредити – це надання коштів з бюджету суб’єктам підприємницької діяльності на поворотній основі, що загалом не властиве бюджетним відносинам. На відміну від банківських кредитів вони видаються на більш пільгових умовах та за нижчими процентними ставками.
Кошторисне фінансування означає виділення коштів з бюджету на
основі спеціального планового документа – кошторису. Воно охоплює такі напрями видатків, як соціальна сфера, соціальне забезпечення. фундаментальні дослідження, оборона, управління. З погляду бюджетних установ воно є формою цільового, безповоротного, безоплатного фінансування. Працівники даних установ отримують на цій основі свої первинні доходи. З позицій споживачів суспільних послуг у соціальній сфері, це так звані, безплатні послуги, що характеризують вторинні доходи.
Формування доходів бюджету здійснюється за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел на основі використання різноманітних методів. Внутрішніми джерелами є вироблений у країні ВВП та національне багатство. Зовнішні джерела – це надходження доходів до бюджету на основі міжнародного перерозподілу доходів і фінансових ресурсів.
У процесі формування доходів бюджету держава може використовувати як загальні методи, притаманні всім суб’єктам фінансових відносин ( від продуктивної діяльності, від майна та державних угідь, запозичення ), так і специфічні, властиві тільки їй, методи ( податковий, емісійний ).
Основою формування доходів бюджету держави є податковий метод, а головним джерелом – ВВП. Частка податків у доходах бюджету має становити 90 - 95 %.
Це пояснюється, по-перше, їх характером – обов’язковість, безповоротність, нееквівалентність, регулярність платежів. Саме вони найбільш відповідають схемі фінансової діяльності держави і ставлять її на стабільну основу. По – друге, інші методи формування бюджету мають суттєві обмеження. Так, емісійний фонд використовується в крайньому разі. Позикові доходи обмежені реальними джерелами їх погашення. Доходи від підприємницької діяльності держави в умовах ринкової економіки досить обмежені, оскільки державний сектор функціонує, як правило, у непривабливих, тобто малоприбуткових чи взагалі збиткових сферах і секторах економіки. А доходи від державних послуг, державного майна й угідь у переважній більшості країн вкрай обмежені та нестабільні.
Фінансова політика держави має ґрунтуватися тільки на реальному бюджеті. Оптимізація складу та структури доходів і видатків бюджету відображає збалансованість фінансової політики.
Оскільки бюджет є системою всеохоплюючих перерозподільних відносин, то його формування і стан мають особливе значення для держави, кожної юридичної та фізичної особи та суспільства загалом. Формування бюджету передбачає вирішення триєдиного завдання. По-перше, визначення реальних обсягів доходів. По-друге, оптимізацію структури видатків на основі критерію забезпечення максимального рівня зростання ВВП при задоволенні мінімуму соціальних потреб. По-третє, збалансування бюджету.
Збалансування бюджету можливе за рахунок :
a) збільшення доходів – введення нових податків, підвищення ставок чи розширення об’єкта оподаткування з діючих податків, розширення використання неподаткових доходів;
б) скорочення видатків – пропорційного чи селективного;
с) на основі прийняття бюджетного дефіциту з установленням джерел його покриття ( державні позики або грошова емісія ).
Стан бюджету, як фінансового плану відображає не тільки фінансовий стан держави, а й характеризує багато в чому фінансову ситуацію країни загалом і тому цікавить усіх громадян та кожну підприємницьку структуру.
Він характеризується трьома показниками :
- рівновага доходів і видатків;
- перевищення доходів над видатками;
- перевищення видатків над доходами.
Урівноваженість доходів і видатків є найбільш природним і доцільним станом, що випливає зі схеми фінансової діяльності держави :
доходи видатки. При цьому фінансовий результат діяльності держави не визначається, адже, з одного боку, держава має збирати стільки доходів, скільки їй потрібно для забезпечення видатків бюджету, а з іншого – вона може профінансувати стільки видатків, скільки збирає доходів. Відтак, будь – яке відхилення від цієї врівноваженості є порушенням засад фінансової діяльності держави і недоцільне.
Завантажити реферат