Сторінка
6

Організація роботи професійної та психологічної студії в закладах нового типу з метою формування професійної компетентності педагогічних працівників та соціальної компетентності школярів

"Педагогічні ситуації.

Кожен педагог отримавши шаблон повинен дати характеристику одному із 10 способів виховного впливу на учня.

"Наказ" у випадку постійного використання у дитини не виховується самостійність, активність, розвивається невпевненість, дитині важко орієнтуватись в житті, вона швидше може попасти під вплив іншої людини.

"Прохання" розраховане на виявлення дитиною активності.(Прошу вас…, Чи не міг би ти…, Будь ласка…)

"Рішення" не дозволяє виявляти самостійність дитини. Педагог намагається сформувати звичку безумовної та постійної слухняності, бездумної довіри. Розвиває несамостійність, залежність, покірність іноді протест.

"Порада" надає можливість бути самостійним.(Я б тобі порадила…, Ось тобі порада досвідченої людини…)

"Допит" намагаючись уникнути покарання поступово розвивається прихованість справжніх мотивів поведінки, неправдивість, замкнутість, лицемірність, або протест.

"Довірлива бесіда" на противагу "допиту", розташовує до відвертості, дозволяє зрозуміти стан дитини та надати їй дієву допомогу. (Чи не могли б ви розкрити причину вашої поведінки, якщо це не є таємницею…)

"Критика" породжує у дитини тривожність. Об'єктивна критика важлива, але необхідно враховувати, що "людина" і "поведінка" не ідентичні поняття, і оцінюючи особистість тільки по її зовнішнім проявам ми не зможемо створити умови для її зміни.

"Акцент на достоїнствах" (замість критики) підкреслення під час спілкування з учнем позитивних рис його характеру, або поведінки. Надає сміливості на початку справи та під час висловлювання власних суджень…(Ти такий працьовитий…, При твоїй акуратності…Ваш тонкий смак дозволяє…)

"Ярлик" негативна характеристика. Використання її викликає опір відчуження від значимої людини, неадекватну самооцінку, а в подальшому примирення, або агресивність яку дитина переносить на іншу людину. Діти намагаються відповідати тим очікуванням, які з ними пов'язують. Якщо за дитиною закріплюється репутація негативна, то з упевненістю можна стверджувати, що він таким і зостанеться."

Симпатія" виявлена відкрито розкриває всі ресурси особистості.(Я рада тебе бачити…, Мені приносить задоволення бесіда з вами…, Я люблю працювати з вашою групою…)

"Погроза" розвиває страх. Сильні натури стають жорстокими або замкнутими, пристосовуються, а слабкі -" ламаються".

"Проекція результату" (замість погрози)опис передбачених подій, які трапляться після реальних вчинків дитини (Якщо так, то тоді…, Якщо ти, то тоді…)

"Моралізування" викликає опір, дратівливість, виховуються скептики, циніки, демагоги.

"Стати на позицію вихованця " (замість моралізування)відчути стан дитини, зайняти його позицію , пережити логіку виправдання поведінкового вибору(Мені теж приходилось…, Я раніше теж думав…)

"Уникання вирішення проблеми" відволікаючи увагу дитини від виникаючих проблем, вона залишається наодинці з ними. В результаті розвивається невпевненість в собі , інфантильність, безпорадність а в подальшому – відчуження.

Якщо дорослі не виявляють інтересу до проблем дитини, то вона намагається знайти відповідь за межами сім'ї та школи – серед ровесників, попадаючи під вплив більш сильних. Якщо дорослі не можуть надати прикладу її вирішення, а самостійно дитина не спроможна їх вирішити - розвивається звичка уникати вирішення складних життєвих проблем, приймати чуже, готове рішення, не відповідаючи за його наслідки.

"Обговорення на рівних" (замість уникнення вирішення проблеми) сумісне осмислення ситуації обмін думками, інформацією про стан у зв'язку з випадком допомагають учневі відчути себе захищеним, повірити в те, що вчитель завжди поруч і готовий допомогти в складних обставинах.

"Гіперопіка" занадто опікуючись дитиною дорослі намагаються виховати любов до себе, та бувають здивовані коли виростає лицемір, егоїст, коли розвиваються такі якості як інфантильність та безпорадність.

"Надання повноважень" (замість гіперопіки) надання дитині прав та витікаючих із них обов'язків (Я не можу обмежити ваші права…, Скористуйтесь вашим правом…)

"Акцент на особистому успіху" дорослі акцентують увагу не на результаті діяльності , а на рисах особистості. Дитина не вчиться розуміти інтереси інших, агресивно сприймає перешкоди. Він має нестійкий характер, для нього характерні егоцентризм, вседозволеність, зазнайство, кар'єризм, лицемірство, пристосованість.

"Акцент на результаті діяльності" (замість акценту на особистому успіху) характеристика об'єктивного результату зробленої роботи розвиває ділову спрямованість, високі вимоги до до власної діяльності , формує здатність до саморегуляції, самоконтролю…

Більшість ""людей страждають від того, що вони постійно пам'ятають про свої невдачі. Концентрація на негативному досвіді заважає нам рухатися далі.

Ентузіазм дитини може бути похованим під тягарем шкільних невдач .

4. Психологічний практикум.

Негативні педагогічні стереотипи: як їх подолати?

Не соромся вчитися і у зрілому віці,

Краще навчитись пізніше, ніж ніколи.

Езоп

Суттєвою перешкодою для викладача на шляху встановлення толерантних відносин з учнями є існуючі негативні стереотипи (переконання).

Вони спричиняють до того, що викладачі, як правило, неадекватно реагують на різноманітні ситуації в педагогічному процесі, надмірно нервують, а це у свою чергу призводить до:

прийняття невірних рішень ;

руйнування відносин з учнями;

псування настрою учням і собі;

погіршення здоров'я тощо.

Як подолати їх?

Щоб дати відповідь на це запитання необхідно скористатися відомим у практичній психології методом раціонального мислення , який розробив американський психолог Альберт Елліс. Це допоможе певним чином осмислити помилки , які часто зустрічаються в діяльності педагогів, а також здійснити психокорекцію їх поведінки в подібних критичних ситуаціях.

Педагогічна ситуація "Знову двійки?!"

Ціль: розглянути педагогічну ситуацію поетапно, проаналізувавши рефлексію власної поведінки в даній ситуації.

Ситуація. Вже котрий раз учитель ставить одному й тому ж учню двійку: "Він звичайно-ледар. Хоча сьогодні можна було б поставити і більший бал, але нехай знає, що потрібно працювати, а не розважатись.

А ось що говорить слабкий учень стосовно поганих оцінок: "Раніше я переживав, не хотів і навіть боявся іти до дому. А тепер мені байдуже. Я навіть в щоденник вже не дивлюся."

Етап 1. Давайте проаналізуємо , які почуття володіють нами та як ми поводимося?

Ми роздратовані, бо учень знову не вивчив урок, тому у нас виникає бажання покарати цього ледаря.

Етап 2. Переглянути які нерозумні думки, переконання засмучують мене, турбують, пригнічують, змушують поводитись мене неадекватно?

Викликаючи його, я вже знаю чим закінчиться ця ситуація.