Сторінка
12

Організація та методика проведення занять за профілем "Плоско-рельєфне різьблення" у 10-11 класах

Фактура деревини — здатність спрямовано відбивати світловий потік, від чого вона буває матовою або блискучою. Найбільший полиск дають ідеально гладкі поверхні, які, однак, важко дістати навіть при старанній обробці сировини.

Текстура деревини — це характер малюнку волокон серцевинних променів. Текстура різних порід дерева дуже різноманітна: у липи і вільхи — майже непомітна, а в горіха і сосни — чітко виражена.

Добираючи деревину для художніх виробів, ремісники з найдавніших часів строго враховували не тільки фізичні (твердість, розколюваність, гнучкість), декоративні (колір, текстура, фактура) якості, а й смакові властивості (дух) деревини. Дух має кожна порода. Ароматичними є переважно ефірні масла, смоли і дубильні речовини — таніди. Особливо сильно пахне свіжо зрубана деревина. З часом, при висиханні її запах послаблюється, а при нагріванні знову посилюється.

Деревина звукопровідна. Тому її використовують для виготовлення дерев'яних духових, струнних і смичкових інструментів Наявність різноманітних фізичних, декоративних, смакових та інших якостей деревини дає змогу поділити породи на такі, що найбільш придатні для:

бондарства (верба, сосна, ялина, липа, дуб та ін.);

токарства (осика, вільха, тополя, береза, груша та ін.);

столярства (сосна, ялина, тис, дуб, горіх, шовковиця та ін.);

різьбярства (липа, осика, явір, вільха, клен, груша, яблуня та ін.).

Народні майстри використовували також деревину сливи, кедра, тиса, користувалися й привозною сировиною — кипарис, червоне дерево (махагонь), лимонне дерево, палісандр тощо. З неї виготовляли невеликі коробочки, порохівниці, табакерки, пенали, хрестики, іконки і под.

5.2. Техніка виконання плоско рельєфного різьблення.

Приступати до декорування виробів рельєфним різьбленням слід після засвоєння навиків контурного різьблення.

Контурне різьблення – це один з найпоширеніших і найдоступніших для початківців видів художньої обробки деревини різьбленням. Існує багато способів художнього оздоблення виробів з дерева, але оволодінню більш складних прийомів роботи повинно передувати засвоєння необхідних вмінь і навичок користування інструментом, відчуття деревини та підготовки її до роботи.

Техніка контурного різьблення за твердженням багатьох авторів є однією з найпростіших, але у той же час вона вимагає уважності й акуратності. Для виконання творчого задуму необхідно не лише вміло розробити орнаментальну композицію, але й підібрати деревину, з якою доведеться працювати. При виконанні різьблення рухи руки з різцем повинні бути впевненими, твердими, а різати потрібно з одного разу, інакше різьблення буде нечистим, при цьому можливі зриви і зіскоки ножа (долота).

Техніка цього виду художньої обробки деревини характерна тим, що вона нагадує чіткий графічний малюнок. Використовуючи різноманітні види прорізок, поєднання прямих, кривих, спіралеподібних та інших ліній, можна досягти великого розмаїття форм і композиційних рішень.

Робота над виробом у техніці контурного різьблення не вимагає спеціального обладнання, крім того, яке є у кожній навчальній майстерні. Для цього потрібно мати ще найпростіший різьбярський інструмент (прямі, скісні, півкруглі та кутові долота), процес виготовлення якого не потребує значних матеріальних витрат чи часу.

Підготовлений для оздоблення виріб старанно шліфують, тонують і вкривають лаком. Визначають місце розташування візерунка. Далі, через кальку і копіювальний папір з підготовленого на ватмані рисунка переносять візерунок на поверхню виробу.

Після перевірки правильності перенесення узору, його чіткості і акуратності, приступають до різьблення. Перед початком роботи підготовляють набір різців. Для цього скісний ніж (або різак) загострюють на дрібнозернистому шліфувальному крузі (механічний спосіб) або на бруску (ручний спосіб). Після загострення ніж доводять до робочого стану на полірувальному крузі або на дерев’яному бруску, до якого приклеюють повсть (шкіру) і натирають полірувальною пастою (пастою ГОИ).

Одним з найпоширеніших і художньо-виразних видів різьблення являється плоско-рельєфне різьблення. Уже сама назва цього різьблення показує, що кінцевим результатом являється одержання на поверхні виробу плоского рельєфу, тобто зображення орнаментальних об'ємних форм, які виступають над фоном зі збереженням однакової висоти поверхні та глибини фону. рельєфне різьблення поділяють на різьблення з заоваленим контуром, з підібраним фоном, з прорізаним фоном (ажурне різьблення) та накладне різьблення. Рельєфним різьбленням можна виконувати рослинні орнаменти (листки, квіти, дерева. тощо), зображення птахів, тварин, фігури людини. Ці можливості має і контурне різьблення. Але в контурному різьбленні зображення передається лініями різної товщини, а рельєфне - дозволяє передавати об'єм або скульптурну форму. Приступати до декорування виробів рельєфним різьбленням слід після засвоєння навиків контурного різьблення.

Процес рельєфного різьблення складається з таких етапів:

а) нанесення на поверхню виробу малюнку шляхом розмічання або переводу з кальки через копіювальний папір, або трафаретів;

б) обрізання або підрізання по контуру малюнка;

в) вибирання фону (глибина 3-6 мм);

г) чорнової та чистової проробки рельєфу;

д) зачищання та начеканювання фону;

е) тонування та лакування виробу.

Після опанування технікою контурного різьблення можна приступати до тренувальних вправ по оволодінню рельєфним різьбленням. . Рисунок для виконання рельєфної різьби має бети натуральної величини. Щоб не стерти рисунок з поверхні заготовки під час роботи, його слід вкрити тонким шаром прозорого лаку (пензлем по лініях олівця). При виконанні складного рельєфного орнаменту бажано попередньо виліпити рельєф з пластиліну, це допоможе точніше відчути форму та уникнути помилок під час різьблення. Обрізання по контуру малюнка здійснюється за допомогою викружної пили або електролобзика на відстані 2-3 мм від лінії контуру для чистового виконання рельєфу. Коли контурна лінія вирізана, починають вибирання, тобто видалення фону шляхом його вирізування.

Фон - це площина виробу незаповнена малюнком, яка оточує малюнок, або знаходиться між ними. Зрізається фон на глибину 3-6 мм. Після зрізання фону, його зачищають, шліфують і приступають до чорнового пророблення рельєфу, нерідко вимагає зачищання його шліф папером в напрямку волокон деревини. Щоб змінити колір деревини, надати рівномірного забарвлення, або підкреслити рельєф використовують водорозчинні барвники для дерева. Розчин наносять на поверхню пензлем так, щоб барвник проник в усі заглибини. На вертикальній поверхні тонуючий розчин наносять знизу так, щоб утворювані потьоки стікали вже по тонованій вологій поверхні. Різьблені вироби можна тонувати з фарборозпилювачів при режимах, які застосовують звичайно для фарбування меблів. Після висихання тоновану поверхню протирають випрацьованою шліф шкіркою вздовж волокон деревини.

Після шліфування зчищають щіткою порох та пензлем наносять лак стежачи затим, щоб не залишались непокриті лаком місця. Лакувати слід не густим трохи підігрітим лаком. Фон зрізається і видаляється на глибину контурної лінії з тим, щоб рисунок був рельєфним, тобто підвищувався над площиною, що його оточує. Фон зрізають прямими, пологими стамесками, а при глибокому фоні - крюкарзами. Обидва ці процеси становлять лише початкову стадію художнього різьблення. Після них починається відповідна обробка деталей виробу. Такими обробками являються: заовалювання, моделювання та пластика.