Сторінка
3

Роль авторитета батьків в вихованні культури поведінки дошкільників

Правильна організація обстановки, в якій знаходяться діти, також має важливе значення для формування дисциплінованості і культури поведінки.

Підбір іграшок, різних матеріалів, посібників і обладнання для праці, які відповідають віку дітей, їх інтересам і змісту накоплених знань, вмінь і уявлень про оточуюче,зручна розстановка меблів, продуманий порядок розміщення ігрового матеріалу, іграшки допомагають згуртувати дітей в колектив.

Все це створює умови для розгортання різноманітної діяльності, захоплює дошкільників, дозволяє їм грати, працювати, знаходити заняття за інтересами і тим самим попереджує зриви в поведінці.

Методика формування культури поведінки в різних вікових групах

Перша молодша група

Одна із задач виховання дітей І молодшої групи - формування у них передумов етичної поведінки і культурно-гігієнічних навичок. Діти 3-го року життя, що прийшли в дитячий сад, відрізняються один від одного рівнем вихованості, володіють різними навиками і лише починають звикати до нової для них обстановки. Звідси – особливе значення в роботі з малюками придає індивідуальний підхід до кожної дитини.

Перш за все, педагогу необхідно добитися довіри дитини, бо вирішальним методом виховання малюків служить безпосереднє спілкування з ними вихователя. Дитина молодшої групи випробовує особливо велику потребу в постійних контактах з дорослими. Від того, як складуться, і розвиватимуться відносини малюка з дорослими, багато в чому залежить його взаємостосунки і культура поведінки при контактах з більш широким громадянством.

Створення передумов культурної поведінки маленької дитини ведеться по декількох напрямках. Одне з них - формування уміння грати і займатися, гуляти і приймати їжу, спати під час тихої години, одягатися і умиватися разом з групою однолітків, поруч з товаришами, тобто в колективі. При цьому в дітей розвивається почуття колективізму.

Не менше важливо прищепити інтерес до трудової діяльності дорослих, бажання допомогти їм, а пізніше і самостійно виконувати нескладні трудові дії по самообслуговуванню. Виховання дбайливого відношення до іграшок і речей, уміння долати невеликі труднощі і доводити справу до кінця, відчуття подяки за турботу, слухняність і відчуття симпатії, дружелюбність до дітей і дорослим - все це основоположні програмні напрями педагогічної роботи вихователя в І молодшій групі дитячого саду.

Важливою задачею в роботі з дітьми І молодшої групи дитячого саду є виховання культурно-гігієнічних навиків – охайності, акуратності в побуті, навиків культури їжі, як невід'ємної частини культури поведінки.

Щоб полегшити дитині освоєння нових навиків, необхідно робити цей процес доступним, цікавим і захоплюючим. І робити це треба педагогічно тонко, ненав'язливо. При цьому вихователю важливо ураховувати вікову особливість дітей 3-го року життя - прагнення до самостійності.

Протягом молодшого дошкільного віку дитина здобуває багато навиків, оволодіння якими вимагає від нього певних зусиль. Повторюючись багато разів в різних режимах такі дії, як самостійне одягання, причісування і т.д. доставляє дитині радість; діти засвоюють, що і, як і в якій послідовності треба робити. Для більш легкого оволодіння певними навиками пов'язаних з його засвоєнням дії ділять на декілька операцій.

Треба пам'ятати ще одну важливу особливість формування навиків культурної поведінки у малюків: у міру оволодіння новими діями дітям хочеться неодноразово їх повторювати. Іншими словами, малюки перетворюють ці дії на гру.

Вихователь, побачивши це - включається в гру і направляє дії дитини на закріплення навику. Повторюючи, таким чином, прийоми правильних дій, маленькі діти починають більш ретельно їх виконувати.

Перш за все, слід запам'ятати: на початковому етапі засвоєння навику квапити дітей у жодному випадку не можна, треба дати їм можливість спокійно виконувати освоювані дії. Подібна обстановка дозволить зберегти у них позитивно-емоційний настрій. Проте, необхідність укладатися у відведений для режимних процесів час, залишається. Тому треба вміло направити зусилля дітей на більш цілеспрямовані дії.

Для цього ефективні, наприклад, непрямі прийоми попереджувального заохочення. Інший, також вельми ефективний спосіб – використовування ігор. При задоволенні інтересу дитини, що з'явився, до нових для нього дій, при неодноразовому їх виконанні, навик стає міцним. Для зміцнення навику слід також використовувати заохочення малюка за вдало виконане завдання.

Характер оцінки дій і вчинків міняється відповідно до рівня закріплення, що підвищується, у дітей навиків культури поведінки. Якщо на початку зусилля дітей постійно заохочуються і оцінюються позитивно, то надалі треба відноситися, як належному явищу, оцінювати тільки якість дій. Виховання етичних звичок здійснюється в процесі взаємостосунків дітей, що постійно ускладнюються, один з одним, в процесі їх зростання і розвитку.

Педагогу важливо бачити, як відбувається етичний розвиток кожної дитини, як міняється вияви його відношення до однолітків, до правил суспільної поведінки. Для цього він гнучко і цілеспрямовано пропонує життєві різні ситуації, заохочує і доброзичливе відношення дітей до однолітків. Крім того, створює різні ситуації, як для виявлення рівня етичного розвитку, так і для формування досвіду доброзичливих виявів, які охоплювали б різні сторони життя дітей – ігрову, трудову, учбову.

Для засвоєння дітьми більш важких правил культурної поведінки доцільно використовувати колективні ігри-заняття, ігри-вправи, ігри-інсценування. Вони допомагають вихователю вирівняти рівень оволодіння навиками кожною дитиною групи.

Через ігри-заняття вихователь може в захоплюючій формі не тільки розкрити вміст вимог в необхідній послідовності, але і пов'язати ці вимоги з конкретними вчинками малюка, це дає можливість закріпити позитивне відношення до їх виконання в повсякденному житті.

Проводяться такі ігри в першій і в другій половині дня. Наприклад, ігри-заняття: «Ми умиваємося» можна проводити після денного сну, безпосередній перед умивання.

Тривалість ігор-занять визначається їх задачами і змістом. Місцем проведення заняття можуть бути групова, вмивальна, роздягальна кімнати.

Ігри-заняття і ігри-вправи краще проводити з підгрупами дітей 10-12 чоловік, оскільки робота зі всією групою не дасть бажаного результату: малюки відволікаються, вони ще не уміють слухати мова вихователя, повернену до всіх.

Ураховуючи особливості в роботі з дітьми молодшого дошкільного віку, заняттям слід додавати максимальну значущість, що забезпечує хорошу активність малюків. Інтерес їх посилюється, коли в іграх-заняттях бере участь дитина старшої групи, показує безпосередньо саму дію (одягання, умивання) або приклади ввічливого звернення.

В ігри-заняття можна включити різноманітні іграшки, предмети. Це сприяє активізації одночасно зорового і рухового аналізаторів дитини. Предмет, дія вихователь показує кожному малюку, наприклад, як слід тримати ложку, діти тут же вправляються в правильній дії ложкою.