Сторінка
2

Роль авторитета батьків в вихованні культури поведінки дошкільників

Якщо батьки люди добрі, уважні, живуть широкими суспільними інтересами, а сімейний колектив згуртований спільними обов'язками, така сім'я позитивно впливає на дітей. Але якщо вони ведуть бездіяльний образ життя, не хочуть працювати, сім'я замкнута у своєму вузькому світі і кожний її член живе своїм життям, в такій сім'ї царює черствий егоїзм. Виховання в ній дуже ускладнене.

Стиль внутрисімейних відносин кожна молода сім'я випрацьовує непросто. Спільне життя молодого подружжя в перші роки інколи приводить до зіткнення індивідуальних уявлень, сформованих кожним із подружжя в батьківській сім'ї, про ціль сім'ї, розподіл сімейних обов'язків і т.п. Кожна сім'я накопичує свій досвід виховання, виробляє погляд на його цілі, конкретний зміст, засіб реалізації. Таким чином молода сім'я створює свою культуру відносин, виховання, спілкування.

Більшість батьків розуміють значення авторитету в ділі виховання. Але як завойовувати авторитет в дитини, знають не всі. Але нажаль батьки е завжди володіють культурою спілкування і відносин: нерідко критикують один одного при друзях, родичах, дітях. За даними соціологів найчастіше себе так ведуть дружини. Вони впевнені, що ведуть себе вірно намагаючись «покращити» своїх чоловіків. Між тим психологи знаходять, що в сімейній етиці така поведінка приводить до протилежного: критика одного з су пругів зачіпає людську гідність, самолюбство, визиває образу, напруженість в відносинах, веде до емоційних зривів, конфліктів. Між подружжям накопичуються негативні відчуття один до одного, руйнується емоційна близькість і контакт, підривається авторитет. Так з'являється відчуження, що приводить до розколу сім'ї.

Авторитет батьків тримається на підтримці один одного, повазі. В очах дітей авторитет заснований на гідному зразку поведінки.

Формування особистості дитини визначається усім способом життя сім'ї А.С.Макаренко називав його "загальним тоном сім'ї". Він діє на дитину незалежно від батька та матері, а часом і в супереч їм. Спільний тон сім'ї створюється особистістю батьків, їх громадянським обличчям:

ідейно-політичною свідомістю;

відношенням до суспільного труда;

відношенням до домашньої праці;

В сім’ї, де батько та матір не ділять домашні справи на "жіночі" та "чоловічі", однаково уважливо і турботливо, відносяться один до одного, своїм батькам, дітям, дитина бачить приклади доброго відношення до людей. З раннього віку дитина живе в умовах позитивного відношення до оточуючих, любові, дружби, довіри, взаєморозуміння.

Хоча більшість батьків мають наміри вірно виховувати дітей, поширеною помилкою сімейного виховання в останні роки стало невміння виховувати повагу до старших.

А.С.Макаренко аналізуючи сімейне виховання вивів декілька видів помилкового авторитету батьків:

помилковий авторитет любові-дитину розхвалюють, демонструють свої почуття, захищають від усіх тягот ( така сім'я створює егоїста, який ні з ким не рахується, у якого формується позиція утриманця);

помилковий авторитет доброти-в таких сім'ях дитині дозволяють усе, виконують всі забаганки, діти керують батьками, капризують(в такій сім'ї діти не признають заборон);

помилковий авторитет придушення - при ньому складається авторитарний стиль внутрисімейних відносин, що виходить від батька чи старшого покоління, в такій сім'ї часто кричать на дитину, карають її(в такій сім'ї виростає безвольна, замкнута дитина чи навпаки деспот);

помилковий авторитет педантизму-в таких сім'ях з дитиною розмовляють сухо, сумно, читають нотації за будь-якої причини, не рахуються з думкою дитини(дитина підкоряється, чи навпаки починає протестувати; в такій сім'ї виростає безволь на, безініціативна, несамостійна людина з сварливим характером);

помилковий авторитет чванливості-в таких сім'ях пишаються не тим, що "вміють", а тим що "мають", в такій сім'ї культ грошей тим самим дорослі формують в дітей психологію споживача( в такій сім'ї діти виростають хвастливими, білоручками, неробами);

помилковий авторитет підкупу-в таких сім'ях батьки підкупають дітей не помічаючи цього, "купують" дитину за допомогою подарунків, обіцянок "будеш себе добре поводити, тоді придбаю тобі…"(в такій сім'ї дитина ніколи не буде робити нічого невигідного для себе);

Зміст і методика формування дисциплінованості та культури поведінки дошкільників

Дисциплінованість-обов'язкове і свідоме підкорення своєї поведінки встановленим нормам суспільного порядку.

Наявність дисципліни необхідна при організації будь-якого виду діяльності, особливо в умовах колективу. Проявляючи дисциплінованість, особливо в умовах колективу. Проявляючи дисциплінованість, людина виражає цим свою повагу до правил поведінки в суспільстві, людей, з якими разом живе, відпочиває, працює.

Дисципліна грає важливу роль в формуванні особистості, допомагаючи виховувати такі її сторони як:

здібність підкорятися спільним вимогам колективу;

виконувати встановленні правила життя в ньому;

стримуватися від нерозумних бажань, які йдуть врозріз з суспільними інтересами і можливостями;

організованість виконання;

слухняність;

самоконтроль;

З раннього дитинства дитина вступає в систему взаємовідношень з оточуючими людьми(дома, в дитячому садку і т.п.) та накопичує досвід суспільної поведінки. Формування в дітей навичок поведінки, виховувати свідоме активне відношення до дорученої справи, потрібно починати з дошкільного віку.

В дитячому садку для цього багато можливостей. В процесі повсякденного спілкування з однолітками, діти вчаться жити в колективі, оволодівають на практиці моральними нормами поведінки, які допомагають регулювати відношення з оточуючими.

Працюючи з дітьми вихователь приділяє увагу формуванню їх поведінки на заняттях, в іграх, на прогулянці, в праці.

Дитячий садок формує в дітей певні норми поведінки, в яких віддзеркалюється відношення до дорослих, однолітків.

Цими нормами поведінки діти оволодівають, засвоюючи певні правила, регулюючих різноманітні відношення з людьми. Ці конкретні правила зрозумілі для дітей, засвоюються ними в процесі різноманітної діяльності та взаємовідношень з оточуючими, переходять в навички та звички поведінки.

Найважливішою умовою виховання дисциплінованості і культури поведінки в дітей є авторитет і культура вихователя та батьків.

Культура вихователя, характер його спілкування мають важливе значення в формуванні дисциплінованості в дітей.

В поведінці дитини відображається також і культура батьків. Відносини в сім'ї, стають для дитини приміром, який дитина ставить собі в примір.

Важливою умовою виховання дисциплінованості в дітей є чітке виконання режиму. Правильний режим дозволяє не допускати перевтоми в дошкільників. Чітке проведення режимних процесів попереджує зриви в поведінці, які з'являються через довге очікування.

Чіткий режим дозволяє формувати стереотип поведінки. Діти поступово засвоюють послідовність і відносну тривалість режимних процесів, організовують самостійну діяльність, враховуючи час, а також режимні моменти. Так, поміж заняттями організують рухливі ігри, а після денного сну – тривалі творчі колективні ігри, труд.