Сторінка
10
• коло реальних об'єктів дійсності, відносно яких уводиться компетентність;
• соціально-практична обумовленість і значущість (для чого вона є необхідною в соціумі);
• смислові орієнтації учня, особистісна значущість (для чого учневі необхідно бути компетентним);
• знання про коло реальних об'єктів;
• уміння та навички, які стосуються цього кола реальних об'єктів;
• способи діяльності по відношенню до них;
• мінімально необхідний досвід діяльності учня у сфері цієї компетентності (за ступенями навчання);
• індикатори — приклади, зразки навчальних та контролюючих завдань з визначення ступеня (рівня) компетентності учня (за ступенями навчання).
3. Також в педагогічній теорії виокремлено низку функцій компетентності в системі освіти.
У відношенні до особистості учня вони:
• відображають та розвивають особистісні смисли учня в напрямі об'єктів, що вивчаються ним;
• характеризують діяльнісний компонент освіти учня, ступінь його практичної підготовки;
• задають мінімальний досвід предметної діяльності;
• розвивають можливості розв'язувати у повсякденному житті реальні проблеми — від побутових до виробничих та соціальних;
• є багатовимірними, тобто охоплюють та розвивають усі основні групи особистісних якостей учня;
• є інтегральними характеристиками якості підготовки учнів;
• у сукупності визначають та відображають функціональну грамотність учня.
У відношенні до ЗУНів:
• не протистоять ЗУНам, а, знаходячись у різних площинах, перетинаються з ними;
• містять в собі низки ЗУНів;
• пов'язані зі здатністю осмислено використовувати комплекс знань, умінь та способів діяльності з міждисциплінарного кола питань;
• забезпечують оволодіння комплексною освітньою процедурою, яка має особистісно діяльнісний характер.
У відношенні до структури та змісту освіти:
• надають можливості конструювати цілі, зміст освіти (освітні стандарти) та освітні технології у системному вигляді;
• є метапредметними, тобто через окремі елементи чи цілісно є присутніми у різних навчальних предметах та освітніх галузях;
• є багатофункціональними, оскільки дозволяють учневі розв'язувати проблеми з багатьох сфер життя;
• формуються засобами змісту освіти.
У відношенні до способів діяльності:
• дозволяють використовувати теоретичні знання для розв'язання конкретних задач;
• дозволяють розробити чіткі вимірники з перевірки успішності їх освоєння учнями;
• перевіряються в процесі виконання певного комплексу дій.
4. І. Підласий, підкреслюючи, що продуктом школи є людина, особистість, відзначає основні задачі, які підлягають реалізації щодо формування компетентостей особистості в сучасній школі:
• створення умов для розвитку та самореалізації учнів;
• задоволення запитів та потреб школяра;
• засвоєння продуктивних знань, умінь;
• розвиток потреби поповнювати знання протягом усього життя;
• виховання для життя в цивілізованому громадянському суспільстві.
5. Формування компетентностей учнів зумовлене реалізацією не тільки відповідного оновленого змісту освіти, але й адекватних методів та технологій навчання.Так, формуванню необхідних компетентостей сприяє продуктивне навчання, яке забезпечує засвоєння знань та умінь, володіючи якими випускник школи знаходить підґрунтя для свого подальшого життя.
6. Практика показала, що найрезультативнішими з точки зору формування компетентостей учня є метод проектів, дебати, створення портфоліо учня та технологія «Розвиток критичного мислення через читання та письмо».
7. Досвід роботи вчителів показав, що застосуванням окремого методу навчання чи навіть реалізацією певної технології з відомих та наявних нині повною мірою охопити формування всіх груп компетентностей не можливо.
8. Виходячи з того, що компетентність — це кінцевий результат навчання, актуалізується проблема визначення критеріїв оцінювання сформованості цієї загальної здатності. Детально розроблені критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з кожного предмета закономірно не можуть бути використаними для оцінювання компетентностей, які є якісно більш складною системою, надпредметним утворенням, що не вичерпується знаннями та вміннями. Оцінювання це має бути рівневим і співвідноситися з рівнями оцінювання навчальних досягнень.
9. Починати здійснювати компетентнісний підхід до навчання необхідно вже в початковій школі. Адже у початковій ланці освіти починає формуватися низка компетенцій, тобто система здатностей, що забезпечують особистості можливість оптимально здійснювати свою життєдіяльність в усіх її формах (пізнання, діяльність, спілкування, стосунки). Ця система здатностей складає життєву компетентність, тобто інтегрувальну якість особистості учня, яка дає змогу свідомо і творчо визначати і здійснювати власне життя, розвивати свою індивідуальність, досягати успішної, оптимальної життєдіяльності.
10. У сучасних умовах відкритого доступу до вітчизняної і зарубіжної інформації, збільшення можливостей співпраці між ученими різних країн вивчення різних підходів до проблеми компетентності учнів має суттєве значення для педагогічної теорії й освітньої практики. Широке використання нових наукових термінів потребує глибокої наукової розробки, аналізу, зіставлення з іншими близькими за значенням поняттями, глибинної роботи із структурування й визначення змісту цього поняття. Це є найактуальнішим сучасним завданням педагогіки.