Сторінка
8

Компетентнісно орієнтований підхід до навчання

Ми застосували метод проектів на одному з уроків природознавства (Додаток №3). Коротко поділимось своїм досвідом роботи з цього питання. За два – три тижні до проведення уроку в цікавій формі повідомляєм учням тему уроку, основні питання, які будуть на ньому розглядатися, рекомендую літературу. Тут же проводиться знайомство зі змістом проектного підходу, оцінка можливостей втілення проекту, пошук ресурсів для реалізації проекту.

Наступним етапом роботи був запуск проекту. Відповідно до кількості питань учні поділяються на групи, обирають керівника, розподіляють обов'язки. З цього моменту кожен учень стає «кореспондентом», починається збір матеріалу, оскільки в результаті роботи групи має бути випущена газета. Обов'язкова умова: учень пише замітку на аркуші з учнівського зошита розбірливо, грамотно. Потім цей аркушик просто наклеюється на шпальти газети, щоб не перевантажувати учнів зайвим переписуванням і з метою економії часу. Крім того, це спонукає дітей грамотно, охайно оформлювати свої записи. Кожен прагне, щоб його замітка потрапила до газети. Опрацювавши велику кількість матеріалу, учень має вибрати головне, правильно побудувати своє повідомлення.

Планування роботи – це етап на якому учні уже працюють в своїх групах і під керівництвом її лідера. На раді групи вони вирішують, які замітки варто розмістити в газеті, які дібрати доних малюнки, як оформити заголовки. Крім того,газети містять вірші, загадки, кросворди на задану тему.

При дослідженні і структуруванні інформації учні виконують дослідження, знайомляться з джерелами інформації, відбирають головне та аналізують інформацію, комбінують, обмінюються запитаннями та інформацією, розробляють форму творчого представлення проекту. Наша робота при цьому спостерігати, радити, консультувати, керувати діяльністю, пропонувати різні джерела інформації. А також спрямовувати самостійну діяльність учнів, допомагати дібрати оптимальний варіант розв'язання проблеми, радити, як оформити дані.

Перед представленням свого проекту діти оформляють результати своєї діяльності: проводять експертизу проектних робіт і перевіряють її відповідність вимогам, які повідомлялись їм перед дослідженням.

На уроці кожна група презентує свою роботу, повідомляє найбільш важливі дані. Газети деякий час знаходяться в класі на видному місці, щоб усі учні мали можливість їх прочитати.

На основі аналізу низки психолого-педагогічних джерел та спостереження за шкільною практикою ми встановили, що та чи інша методика чи технологія дає позитивні результати щодо формування певних груп компетентостей, якщо враховані певні особливості діяльності як вчителя, так і учнів. Зокрема, формування соціальної компетентності, забезпечується, якщо вчитель спонукає учнем до вибору навчальних завдань (під час виконання завдань на уроці, під час тематичної атестації, під час виконання домашнього завдання та ін.). Отож вчитель повинен добре володіти знаннями та вміннями щодо організації як власної діяльності, так і діяльності учнів.

Отже, як показує практика формування ключових компетентостей в учнів може забезпечити той вчитель, який переорієнтований на особистість дитини, на задоволення її потреб, на підготовку її до життя і праці в суспільстві, що спонукає його шукати найбільш доцільні методи та технології.

Оцінювання сформованості основних груп компетентносей учнів як засіб впливу на їх формування

Результат навчання обов'язково підлягає оцінюванню. Виходячи з того, що компетентність — це кінцевий результат навчання, актуалізується проблема визначення критеріїв оцінювання сформованості цієї загальної здатності. Детально розроблені критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з кожного предмета закономірно не можуть бути використаними для оцінювання компетентностей, які є якісно більш складною системою, надпредметним утворенням, що не вичерпується знаннями та вміннями. Оцінювання це має бути рівневим, і співвідноситися з рівнями оцінювання навчальних досягнень. Можна провести паралелі між рівнями досягнень та характером домінуючої діяльності учнів, як пропонує Савчин, чи покласти в основу співвідношення: інформаційний підхід — вміння оперувати інформацією з утворенням продукту навчально-пізнавальної розумової діяльності (М. Гузик). Найбільш наочно таке співвідношення можна представити у вигляді таблиці.

Організація педагогічного процесу на засадах компетентно орієнтованого підходу до навчання неможлива без визначення провідних принципів оцінювання рівня сформованості компетентності учнів. Вивчення даних останніх досліджень даної проблеми в педагогіці, спостереження за шкільною практикою, дали можливість це зробити. Серед найбільш суттєвих підходів до оцінювання компетентостей учнів слід виокремити такі:

• значущість. Оцінюванню мають підлягати лише найбільш значущі передбачені результати навчання та діяльності учнів.

• адекватність. Цей принцип означає, що оцінка має бути адекватною цілям та результатам навчання, що знання та вміння учнів мають неформальний, практичний характер; діти готові їх застосувати в житті. Крім того, оцінювання має відбуватися в динаміці.

• об'єктивність. Її можна досягти, зокрема, добором дуже точних та конкретних критеріїв оцінки.

• інтегрованість. Оцінювання має бути інтегрованим у процес навчання, стати його невід'ємною складовою. Не є справедливим оцінювання того, чому учитель не навчив учнів. Дуже важливо, щоб оцінювання та оцінка мали виховний характер та сприяли оптимізації процесу навчання.

• відкритість. Оцінювання має бути відкритим, його критерії та стратегія повинні бути відомими учням заздалегідь. Відкритість також передбачає залучення до розробки критеріїв та способів оцінювання самих учнів, як і можливість оцінювання ними власної діяльності. Використання цього принципу зробить оцінювання більш об'єктивним та справедливим.

• зрозумілість. Форми оцінювання, цілі та процес оцінювання мають бути простими та зрозумілими учням, доступними та зручними у використанні. Оцінювання має стимулювати навчальну діяльність та соціальну активність учнів, даючи можливість не тільки контролювати, але й навчати.

«Компетентнісно орієнтований підхід в освіті не дозволяє ототожнювати оцінку освітніх результатів з традиційною системою показників успішності. Переорієнтація школи на формування ключових компетентностей має супроводжуватися змінами не тільки освітньої стратегії та технологій, але й способів оцінки результатів навчання».

Науковці визначають дві технології оцінки сформованості ключових компетентностей:

1. Оцінка рівня сформованості ключових компетентностей, які проявляються в проектній діяльності через визначення вимог та проведення оцінки проектної діяльності учня на підставі аналізу портфоліо проектної діяльності, презентації, спостереження за груповою роботою та консультаціями.

2. Оцінка ключових компетентностей, сформованих на момент завершення певного етапу навчання на основі тестових завдань.

Виняткова можливість оцінки рівня сформованості компетентності у розв'язанні проблем з'являється в педагога під час роботи учня над проектом, оскільки обов'язковою умовою реалізації методу проектів у школі є розв'язання учнем власних проблем засобами проекту. У процесі роботи учня над проектом на підставі способів діяльності, володіння якими він демонструє, можна виявити рівень сформованості таких компетентностей, як робота з інформацією та комунікація. Об'єктами оцінки виступають портфоліо проектної діяльності учня, презентація продукту, а також спостереження за роботою в групі та консультацією.