Сторінка
4

Компетентнісно орієнтований підхід до навчання

Дещо інший підхід до класифікації компетенцій пропонує Тряпіцин А.В Він виокремлює:

• ключові компетенції — загальні компетенції, які є необхідними для соціально-продуктивної діяльності будь-якої особи;

• базові — компетенції в певній професійній галузі;

• спеціальні — компетенції для виконання конкретної педагогічної дії, розв'язання конкретної проблеми чи професійної задачі.

Принципово подібною видається також пропозиція класифікації компетентностей стосовно навчального предмета інформатики:

1. Ключові компетентності.

2. Узагальнені предметні компетентності.

3. Прикладні предметні компетентності.

А.К. Маркова пропонує виділити такі групи компетентностей:

• спеціальна компетентність — володіння власне професійною діяльністю на достатньо високому рівні, здатність проектувати свій подальший професійний розвиток;

• соціальна компетентність — володіння спільною (груповою, кооперативною) професійною діяльністю, співробітництвом, а також відповідними прийомами професійного спілкування, соціальна відповідальність за результати своєї професійної праці;

• особистісна компетентність — володіння прийомами особистісного самовираження та саморозвитку, засобами протистояння професійним деформаціям особистості;

• індивідуальна компетентність — володіння прийомами самореалізації й розвитку індивідуальності в рамках професії, готовність до професійного зростання, здатність до індивідуального самозбереження.

Л. Гузєєв називає такі компетентності:

1. Соціальна компетентність — здатність діяти в соціумі з урахуванням позицій інших людей.

2. Комунікативна компетентність — здатність вступати в комунікацію з метою порозуміння.

3. Предметна компетентність — здатність аналізувати і діяти з точки зору певних областей людської культури .

Пріоритетної уваги нині потребують ключові компетенції (компетентності). Адже, «Ключова компетенція — це визначальна компетенція, тому що вона відповідає умовам реалізації, котрі . є певною мірою універсальними».

Так, державний стандарт загальної освіти визначає ключові компетенції як готовність учнів використовувати засвоєні знання, уміння та способи діяльності в реальному житті для розв'язання практичних завдань. Стратегія модернізації змісту загальної освіти наголошує: « . головними результатами діяльності освітньої установи має бути не система знань, умінь та навичок сама по собі. Мова йде про набір ключових компетенцій в інтелектуальній, правовій, інформаційній та інших сферах». Європейські структури, зокрема Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), застосовують поняття ключових для визначення таких компетентностей, що дають можливість особистості ефективно брати участь у багатьох соціальних сферах і які роблять внесок у розвиток якості суспільства та особистого успіху, що може бути застосовано до багатьох життєвих сфер. Ключові компетентності становлять основний набір найзагальніших понять, які мають бути деталізовані в комплекс знань, умінь, навичок, цінностей та відносин за навчальними галузями, життєвими сферами школярів.

ОЕСР виділяє три категорії ключових компетентностей.

1. Автономна дія:

• здатність захищати та піклуватись про відповідальність, права, інтереси та потреби інших;

• здатність складати та здійснювати плани та особисті проекти;

• здатність діяти у широкому контексті.

2. Інтерактивне використання засобів:

• здатність інтерактивно використовувати мову, символіку та тексти;

• здатність використовувати знання та інформаційну грамотність;

• здатність використовувати нові інформаційні технології.

3. Вміння функціонувати в соціально гетерогенних групах:

• здатність успішно взаємодіяти з іншими;

здатність співпрацювати;

• здатність улагоджувати конфлікти

Таким чином, опрацювання категорій ключових компетентностей європейськими експертами ґрунтується на принципах демократизму та індивідуалізму.

Проведемо більш детальний розгляд цих категорій. Автономна дія передбачає дві центральні ідеї: розвиток особистості й автономію стосовно вибору та дії в заданому контексті. Ключові компетентності, що належать до цієї сфери, наступні:

• здатність захищати та піклуватись про відповідальність, права, інтереси та потреби інших, що передбачає вміння робити вибір з позицій громадянина, члена сім'ї, робітника, споживача;

• здатність складати і здійснювати плани та особисті проекти, що дозволяє визначати й обґрунтовувати цілі, які визначають сенс життя та співвідносяться з власними цінностями;

• здатність діяти у широкому контексті означає, що особа усвідомлює, як функціонують різні системи, власну позицію щодо кожної з них, можливі наслідки їх дії та бере до уваги багато чинників для власних дій;

Інтерактивне використання засобів навчання передбачає розуміння їх загалу як таких, що дають можливість особистості взаємодіяти з навколишнім світом, а саме:

• здатність інтерактивно застосовувати мову, символіку, тексти як така, що означає ефективне використання мов та символів у різноманітних формах і ситуаціях для досягнення цілей, розвитку знань і власних можливостей. Це дозволяє розуміти світ та брати участь у діалогах, а також ефективно взаємодіяти з оточенням;

• здатність використовувати знання та інформаційну грамотність, як така, що означає ефективне використання інформації та знань, дає можливість особистості їх сприймати і застосовувати, використовувати їх як базис для формування власних можливих варіантів дії, позицій, прийняття рішень та активних дій;

• здатність використовувати нові інформаційні технології передбачає не тільки технічні здібності, а й обізнаність у застосуванні нових форм взаємодії. Ця компетентність надає можливість особистості адаптувати власну поведінку до змін у повсякденному житті.

Уміння функціонувати в соціально гетерогенних групах передбачає:

здатність жити та взаємодіяти з іншими, що пов'язане з полі культурним суспільством у широкому сенсі (взаємодія з людьми, що спілкуються іншими мовами та відрізняються за поглядами тощо). Це є особливо важливим для взаємодії з суспільством, яке має іншу культуру, цінності та соціально-економічне підґрунтя;

• здатність успішно взаємодіяти з іншими дозволяє людині проявляти ініціативу, підтримувати та керувати власними взаєминами з іншими;

• здатність співпрацювати дозволяє людині спільно визначати цілі;

• здатність улагоджувати конфлікти дає можливість людині сприймати конфлікти як один із аспектів людських взаємин і виробляти в собі здатність розв'язувати їх конструктивно.

Структурування ключових компетентностей за трьома групами запропоновано також О. Овчарук, яка виділяє:

• здоров'я особистості (збереження здоров'я та здоровий спосіб життя, сімейна сфера);

• професійна діяльність;

• соціальний аспект.

Вона також подає узагальнену класифікацію ключових компетентностей за трьома основними блоками:

• соціальні компетентності, пов'язані з оточенням, життям суспільства, соціальною діяльністю особистості (здатність до співпраці, уміння розв'язувати проблеми в різних життєвих ситуаціях, навички взаєморозуміння, соціальні й громадянські цінності та вміння, комунікативні навички, мобільність у різних соціальних умовах, уміння визначати особисті ролі в суспільстві тощо);