Сторінка
3

Використання рідної мови у процесі навчання іноземної у ДНЗ

Провідним методом і засобом навчання та вправляння на заняттях з іноземної мови виступають дидактичні ігри на основі елементарної лексики дитячого спілкування. Зокрема, використовуються такі види їх: мовні (фонетичні — на формування навичок правильної іншої звуковимови; лексичні та граматичні на засвоєння базової лексики і граматичних структур); мовленнєві — на формування та розвиток елементарних навичок аудіювання та говоріння; комунікативні — на формування навичок спілкування. На кожному занятті з іноземної мови слід широко застосовувати різноманітну наочність як опору для кращого запам’ятовування дітьми мовленнєвого матеріалу і як засіб семантизації (з’ясування та уточнення значення слів, зворотів тощо). Варто, зокрема, надавати перевагу предметній наочності (іграшки, реальні речі, макети) та ілюстративній (картинки, ілюстрації, слайди, кадри відеофільмів). Показ може супроводжуватися мімікою, жестами, певним рухом, дією, що сприяє кращій семантизації слів. Надзвичайно цінним у такій роботі є елемент здогаду – він зацікавлює дітей, розвиває самостійне мислення.

Особливості навчання дошкільнят іноземній мові

Вивчення іноземної мови – це дуже позитивне явище, оскільки навчання дітей іноземної мови забезпечує не тільки її теоретичне і практичне засвоєння, а й сприяє розумовому розвитку дошкільнят, а також стимулює досконаліше опанування ними рідної мови. Раннє оволодіння іноземною мовою (у дошкільному віці), на думку багатьох дослідників (Н.Басова, М.Безруких, В.Бухбіндер, І.Вронська, Н.Гальскова, Г.Рогова та ін.), є найбільш сензитивним. У цьому контексті саме опанування іноземної мови розглядається як одна з умов підвищення якості мовленнєвої активності дітей. Особливо це стосується навчання дітей старшого дошкільного віку. У.Вайнрайх, Н.Імедадзе, М.Павлович та інші вбачають основу успішного навчання дошкільників іноземної мови саме у специфіці психофізіологічних можливостей дітей цього віку. Так, на думку У.Пенфілда, фізіологічна причина успіху навчання мови полягає в тому, що в цей період мозок дитини має спеціалізовану здатність до навчання мови, яка з віком зменшується [8].

У дітей 4-5 років з’являється інтерес до осмислення свого мовного досвіду, вони легко і міцно запам’ятовують невеликий за обсягом мовний матеріал і добре його відтворюють, а надалі ці сприятливі чинники слабшають. Мовна здібність ґрунтується на певних природжених передумовах розвитку, які існують у людини у вигляді задатків. На думку А.А.Алхазішвілі, здібність має універсальний характер, тому що в ній «не записані» мова чи кількість мов, якими дитина повинна оволодіти. З віком ця здібність іде на спад: найбільш високою є в перші роки життя дитини і залишається досить високою до 10-12 років, а потім різко знижується. Тобто існує так званий «критичний період», упродовж якого для вивчення мови існують найбільш сприятливі умови.

Під час навчання іноземної мови дітей дошкільного віку необхідно вирішувати завдання, пов’язані, в першу чергу, з мотивацією вивчення іноземної мови, з організацією елементарної комунікації іноземною мовою, розвитком психічних процесів і властивостей дитини, її етичним вихованням.

Зауважимо, що на першому році навчання важливо виявити і розвивати здібності до сприйняття, вимови (імітації), до операцій з лексичними одиницями, відтворенням, а також уміння виконувати запропоновані види завдань, працювати в різних режимах (хором, індивідуально, у групах). Формування фонетичної, лексичної та граматичної правильності мовлення здійснюється у взаємозв’язку. Так, формування вимовних навичок відбувається за допомогою інтеграції фонетичних вправ:

з ігровими діями;

з рухливими іграми;

з музикою;

з театралізуванням і драматизацією, тобто постановкою нескладних п’єс;

з декламацією/розучуванням чистомовок, скоромовок;

з рольовими іграми.

Засвоєння граматичної сторони мовлення відбувається на основі зразків мовлення, які вживаються функціонально, для висловлювання комунікативного наміру того, хто говорить. Для формування лексичних і граматичних навичок у дошкільників можна рекомендувати такі вправи:

відгадування;

малювання, аплікація й називання зображеного;

гра на увагу/розуміння;

змагання;

лото з картинками/доміно;

вибір слів/картинок за темою або за ситуацією;

ознайомлення з навколишнім світом і називання знайомих слів англійською;

називання якостей предметів;

виконання розпоряджень-прохань у режимах педагог-учень, учень-учень;

гра «Магазин» тощо.

Вивчення іноземної мови стане цікавим і більш ефективним, якщо в основу навчального процесу буде покладено прагнення дітей до ігрової діяльності, бажання спілкуватися у грі, задовольнятиметься потреба у руховій діяльності. Гра як провідна форма дитячої діяльності має бути основним методом і формою проведення занять. Час проведення занять визначається дошкільним закладом і залежить від того, хто їх проводить. Якщо це робить вихователь з правом проведення англійської мови, який працює з групою, то він сам обирає зручний для занять час, розділяючи групу на підгрупи. Якщо ж заняття проводить учитель іноземної мови, то складається спеціальний розклад. Кількість занять на тиждень визначається керівництвом навчального закладу з урахуванням думки батьків дітей .

Досліджуючи мовлення дітей 6 років, А.Н.Гвоздьов, Н.І.Гаврилова, А.Д.Павлова дійшли висновку, що засвоєння граматичного матеріалу в дитини починається з речення, точніше, з суб’єктно-предикатних відносин, які, за словами В.Г.Адмоні, становлять структурний каркас висловлювання. Процес засвоєння дітьми речень – складний і багатоступеневий. На початковому етапі засвоєння мови спостерігаються чітко окреслені обмеження в обсязі речення, превалювання простого синтаксичного цілого, яке складається з одного ізольованого слова. Прикладами таких слів-речень в англійській мові є наказові речення. Засвоєння дітьми наказового способу дієслова пояснюється тим, що цей спосіб виражає бажання дитини і є важливою умовою для ігор. Розширення речення з одного слова до трьох становить значні труднощі для дитини, після подолання яких подальше розширення обсягу речення не викликає проблем. Діти швидко схоплюють закономірність утворення однини і множини, що є важливим чинником в їхніх іграх.

Процес засвоєння дітьми часів дієслів англійської мови має здійснюватися в такій послідовності:

Present Continuous – теперішній тривалий;

Present Indefinite – теперішній неозначений;

Present Perfect – теперішній доконаний;

Past Indefinite – минулий неозначений;

Future Indefinite – майбутній неозначений.

Пріоритетність вживання теперішнього тривалого часу зумовлена характерною властивістю дітей супроводжувати дії коментарем (Я стрибаю – I am jumping; Котик вмивається – A kitten is washing). Одночасно з теперішнім неозначеним часом з переважанням речень на вживання 3-ї особи однини діти починають вживати теперішній доконаний час, що пояснюється їхньою зацікавленістю у результаті. Форми минулого і майбутнього часу вживаються ще пізніше. Діти, як у рідній, так і в англійській мові, пізно починають вживати умовний спосіб дієслова. Вживання заперечних речень викликає значні труднощі у дітей, крім того, заперечні речення зустрічаються в дитячому мовленні досить рідко. Серед запитальних речень першими вживаються загальні та спеціальні запитання зі словом “Where”, пізніше зі словом “What”, потім “Who”. Інші запитальні слова вводяться ще пізніше.