Сторінка
5

Використання рідної мови у процесі навчання іноземної у ДНЗ

При поданні матеріалу педагог має перекладати його українською мовою. Діти повинні розуміти все, про що йдеться на занятті, а тому в разі потреби вихователь пояснює дітям рідною мовою артикуляцію звуків, правила гри тощо. Її пряме використання обмежується тоді, коли всі діти розуміють і адекватно реагують на прості звертання, вказівки, прохання іноземною мовою. Оскільки вихователь і обслуговуючий персонал, зазвичай, не володіють вільно іноземною мовою, неможливо створити в дошкільному закладі умови для постійного «занурення» дітей у потік іншомовного мовлення. Це відбувається безпосередньо тільки на заняттях з англійської мови. На тлі мовленнєвого спілкування та ігрової форми навчання педагог використовує елементи: рухової діяльності (фізкультпаузи з кількох простих вправ у супроводі окремих вказівок, команд чи римованих текстів; рухливі ігри; рухові вправи; імітації рухів тварин чи предметів; змагання в рухах тощо); образотворчості (малювання, ліплення за завданням педагога, за власним задумом, із подальшим відгадуванням зображеного та описом його); трудової діяльності (доручення із самообслуговування, господарсько-побутової праці, праці у природі, чергування на заняттях; ручна праця: робота з папером, ножицями, клеєм, тканиною, природним матеріалом та ін.); театралізованої (драматизації, театралізації із серією попередніх репетицій); музичної діяльності (спів, танцювальні рухи до пісеньок, рухливих ігор та ін., інструкції щодо їх виконання). Ігрова діяльність – основа організації інтегрованого навчання дошкільників. Навчання на основі гри дозволяє врахувати специфіку дошкільного навчання і виховання. Гра є провідною діяльністю дітей 4-5 років, тому існує природна мотивація до здійснення ігрової діяльності. Поєднання різних видів ігор, організованих із навчальними цілями, та інтегрованих відповідним чином зі знайомими дітям музичними, художніми, спортивними та іншими діями дозволяє забезпечити природну мотивацію мовлення. Таким чином, інтеграція дозволяє задовольнити природну потребу дітей у грі, у художній і фізичній діяльності. При цьому використовується вже існуюча здатність дітей до мимовільного запам’ятовування, до імітації. Завдяки тому, що вихователь поступово вводить англійську лексику в звичні для дітей завдання, режимні процеси, дошкільнята непомітно входять у світ іноземної мови.

Усвідомлене оволодіння вимовою має будуватися з урахуванням особливостей звукового складу англійської і рідної мови. Навчаючи англійської мови дітей, для яких рідною є українська, можна усі звуки англійської поділити на три підгрупи.

1. Звуки, що майже однакові за вимовою, не вимагають спеціального навчання і засвоюються дітьми шляхом переносу: [m, b, s, z, g]. Наприклад, педагог, розпочинаючи з дітьми гру, знайомить їх із гостями – Пані Вимовою і її друзями – звірятами, птахами, які добре знають англійську мову. Пані Вимова і її друзі вітаються з дітьми: «Доброго ранку, діти!» і знайомляться з ними.

I am a goose – Я гуска (3р.)

[g-g-g] – говорить гуска.

I am an owl – Я сова (3р.)

[u-u-u] – говорить сова.

I am a cow – Я корова (3р.)

[m-m-m] [mu-mu-mu] – говорить корова.

I am a parrot – Я папуга (3р.)

[g-g, u-u, m-m] – передражнює усіх папуга.

Пані Вимова просить усіх дітей повторити звуки, які вимовляють птахи і тварини: «Дітки, повторіть за англійською гусочкою [g-g-g]!». Діти із задоволенням виконують такі вправи фонетичної зарядки.

2. Звуки, які дещо відрізняються від аналогічних у рідній мові [t, d, n, l, e, p, k] і тому вимагають корекції. Педагог має пояснити дітям, у чому відмінності звуків англійської і рідної мови і як потрібно вимовляти англійські. Наприклад, дітям у процесі гри пропонують імітувати навколишні звуки. Педагог звертається до дітей: «Дітки, англійський годинник цокає «tick-tock» (тренування звуків [t-t-t, k-k-k]), а український «тік-так». Повторюйте за мною тричі: «tick-tock». Молодці! А тепер давайте задмемо свічку – округлюємо губи і кажемо [w-w-w]. Добре! А тепер покладіть на долоньку пір’їнку, повторюйте з придихом англійський звук [p-p-p]. Наші пір’їнки розлетілися».

3. Звуки, які повністю відрізняються від звуків рідної мови [w, r, h].

До першої групи відносяться вправи, в яких використовують прийоми свідомої чи несвідомої імітації. До вправ другої групи належать: а) вправи на диференціацію звуків, слів, зразків спілкування на слух; б) вправи на звуковий аналіз. Такі вправи використовують як ігрові. На цьому етапі роботи над вимовою доречно скористатися пропозицією Т.К.Полонської використовувати спеціальні музичні вправи, що знайомлять дітей з особливостями звуків у їх музичному вираженні (висота, тривалість, тембр, сила) [10]. Для фонетичного аналізу слів варто використовувати такі вправи:

1. Прослухайте звуки і підніміть руку (чи плесніть в долоні), коли звучатиме потрібний звук. Педагог: «Діти, прослухайте звуки, а коли почуєте звук [t], плесніть у долоньки. Слухайте: [g, m, t, e, r, t, k, l, t]».

2. Прослухайте слова і скажіть, які із них мають звук, який вивчається (гра «Де сховався звук?»). «Діти, у якому слові ви чуєте звук [d-d-d]? A doll, a ball, red, bad».

3. Вимовте звук, а потім слово з цим звуком. «Дітки, повторюйте за мною звук [w-w-w], а тепер слова з цим звуком: window, what, why, we».

4. Прослухайте вимову двох звуків і скажіть, який із них англійський, а який український: [t-t-t], [т-т-т].

5. Вимовте англійський звук і порівняйте його з українським. «Дітки, повторіть англійський звук [r], а тепер порівняйте його з українським [р]: [r-r-r – р-р-р]» .

Педагог майже постійно повинен порівнювати звуки української мови зі звуками англійської мови, щоб показати різницю і діти не робили помилки при говорінні. Матеріал для роботи над фонемами англійської мови є в римах, пісеньках, лічилках. Потрібний дидактичний матеріал педагог зможе знайти в різних дидактичних іграх, магнітофонних та відеозаписах казок, дитячих оповідань, що мають слова, які можна використати при вивченні фонетики.

Недоліки розвитку рідного мовлення вимагають переоцінок поглядів на зміст і технологію навчання дітей дошкільного віку іноземної мови. Кожен, хто навчає дошкільників, повинен відкинути як антипедагогічну поширену думку, що діти – це «маленькі папуги і мавпочки», які, повторюючи за дорослим, здатні запам’ятати як завгодно багато слів і фраз, що само по собі автоматично забезпечить навченість використовувати ці слова і фрази у мовленні. Сучасні дослідження лінгводидактів однозначно довели помилковість переконань, що засвоєння зовнішньої, звукової (фонетичної) сторони слів і на такій основі фраз (речень, віршів, пісень) автоматично забезпечує здатність дитини розуміти внутрішню, смислову (семантичну) сторону слів і побудованих на їхній базі фраз, використовувати їх у власному мовленні в інтересах спілкування .

Засвоєння мови дитиною є складним процесом. Він відбувається в нерозривному зв’язку із загальним психічним розвитком дитини, формуванням її пізнавального досвіду, розвитком мислення. Розвиток зв’язного зовнішнього і внутрішнього мовлення породжує низку розумових змін, перетворень, які відбуваються у психіці дитини. Тому, скільки б слів, речень, текстів, віршів і пісень іноземною мовою не завчила дитина, без спеціального роз’яснення вона не поділить мовний потік на слова. Розуміння і творення мовлення має бути вмотивованим, відбуватися лише внаслідок розумової трансформації сприйнятої звукової словесної інформації з урахуванням досвіду власної предметно-практичної діяльності. Мотиви діяльності можуть бути зовнішні і внутрішні. Зовнішні мотиви (переконування дитини батьками вчити іноземну мову для майбутньої дорослої діяльності, заклики педагога бути уважними, коли він говорить текст іноземною мовою) самі по собі не забезпечують ні уваги, ні активності дитини на занятті. Щоб у дитини підтримувалося бажання відвідувати заняття з іноземної мови, брати активну участь у занятті, педагог зобов’язаний перевести зовнішні мотиви у внутрішні, такі, що «спонукають до дії переживаннями чогось значущого, що надає даній дії сенсу для індивіда».