Сторінка
2

Використання рідної мови у процесі навчання іноземної у ДНЗ

Педагог має обов’язково відзначити, похвалити тих дітей, які намагаються правильно імітувати звуки та інтонацію англійської мови, однак не протиставляти їх тим дітям, які з певних причин не досягнули позитивних результатів в оволодінні вимовою. Мовленнєвий розвиток дитини є важливим чинником формування її життєвої компетенції. Залучення дошкільників до занять іноземною мовою сприяє соціальному становленню дитини, всебічному розвитку особистості.

Вибудовуючи концептуальний підхід до навчання дошкільнят іноземної мови, враховується рівень психофізіологічного і фізичного розвитку дошкільника та досягнення психолого-педагогічної науки в пізнанні законів опанування іноземної мови дитиною, спираючись на сучасну парадигму дошкільної освіти та державний стандарт – Базовий компонент дошкільної освіти. На цьому підґрунті визначалися мета та цілі навчання дітей іноземної мови, зміст і технології навчання, підходи до вибору організаційних форм навчання іноземної мови та вимоги до їх реалізації, принципи добору та використання навчальних засобів, критерії оцінювання досягнень. Дошкільне навчання є підготовчим етапом в оволодінні іноземною мовою. Саме його пропедевтичний характер дає змогу забезпечити пріоритетність процесів пізнання, розвитку та виховання, не перетворюючи при цьому дошкільника на школяра. Адже в дошкільній ланці освіти ці процеси найбільше об’єднуються, підпорядковуючись головній меті – гармонійному розвитку дитини, а їхня суть і шляхи реалізації докорінно відрізняються від шкільних. Тому навчально-виховний процес вивчення іноземної мови в дошкільному закладі й у родині покликаний сприяти формуванню духовності дитини, збагаченню її досвіду. Важливою рисою організації життєдіяльності дошкільнят є створення повноцінного розвивального середовища, в якому відбувається формування життєвої компетентності дитини. Традиційні заняття поступаються місцем інтегрованим, оскільки забезпечення інтегративного характеру процесу навчання іноземної мови стає важливою передумовою успіху.

Навчання дошкільнят іноземної мови має будуватися на принципі культуровідповідності. Тож важливим є поєднання особистісного розвитку з формуванням у дошкільника базису особистісної культури та його збалансованість з національною культурою, мовою, традиціями українського народу та народу, мову якого він вивчає. Головне не те, що повинна знати й уміти дитина, а те, як це сприяє формуванню культури її творчої праці, гуманістичного спілкування, пізнання, світогляду, естетичного сприйняття дійсності.

Відповідно до вікових можливостей дітей визначається мета використання іноземної мови в освітньому процесі. А саме:

сприяти повноцінному й різнобічному розвитку дошкільника;

виховувати його почуття, волю, інтелект, моральність;

створювати сприятливі умови для оволодіння основами спілкування іноземною мовою;

збалансовувати розвивальні, виховні, освітні та практичні цілі.

Розвивальна, виховна й освітня цілі навчання мають провідне значення в порівнянні з практичними, а не навпаки. Процес навчання має бути засобом соціалізації дитини, допомагати розкрити її особистий потенціал з урахуванням індивідуальних особливостей. Практична ціль дошкільного навчання іноземної мови передбачає формування елементарної іншомовної комунікативної компетентності дитини. Вона базується на мовленнєвій, мовній, соціокультурній, навчальній компетентностях.

Відповідно до визначеної мети основними завданнями навчання іноземної мови дітей дошкільного віку є:

виховання інтересу, поваги, толерантності і ціннісного ставлення до культури, традицій та звичаїв народів , які розмовляють іншою мовою;

ознайомлення з елементами соціокультури іншомовних країн;

прищеплення елементарних навичок усного мовлення (аудіювання, говоріння);

створення умов для оволодіння елементарним умінням спілкуватись іноземною мовою у межах комунікативного мінімуму, пов'язаного зі світом дитинства;

сприяння набуттю початкових лінгвістичних знань;

розвиток мовленнєвих здібностей;

залучення дитячого досвіду спілкування рідною мовою для навчання спілкуватись іноземною;

виховання культури та відкритості спілкування.

Процес навчання дошкільнят іноземної мови будується за рядом загальнодидактичних та методичних принципів. Серед загальнодидактичних першорядного значення набувають принципи наочності, доступності, міцності та свідомості знань, науковості, активності, систематичності й послідовності, концентричності і повторюваності, індивідуалізації, розвивального і виховного навчання. Найважливішими методичними принципами у дошкільній лінгводидактиці є принципи комунікативності, домінуючої ролі вправ, взаємозв'язку різних видів мовленнєвої діяльності, урахування рідної мови. Ця система доповнюється також деякими принципами, запозиченими з методик інтенсивного навчання, зокрема, принципом поетапно - концентрованої організації навчального процесу.

Зміст навчання іноземної мови в сучасному дошкільному закладі дібраний автором відповідної програми Т.М. Шкваріною з урахуванням: забезпечення наступності іншомовного навчання у дошкільному та молодшому шкільному віці; мотивації, змісту й характеру спілкування дітей; частотності вживання лексичних одиниць дітьми певного віку; забезпечення повторюваності оперування лексичними одиницями, зразками мовлення, дібраними для вивчення та опрацювання у різних ситуаціях спілкування та мовленнєвих функціях; поступового ускладнення матеріалу в умовах системного навчання.

З огляду на те, що дошкільна освіта спрямована на формування у кожної дитини життєвої компетенції, то й іншомовна комунікативна компетенція (як її складова) також має формуватися за основними сферами життєдіяльності, визначеними Базовим компонентом дошкільної освіти. Відповідно до кожної сфери життєдіяльності педагог планує навчальний матеріал (лексичний, фонетичний, граматичний, зразки мовлення) за такими орієнтовними темами спілкування: у сфері "Люди" — "Знайомство", "Моя сім'я”; у сфері "Природа" — "Тварини", "Їжа", "Овочі і фрукти", "Пори року"; у сфері "Культура"— "Будинок", "Меблі", "Одяг", "Ігри"; у сфері "Я сам"— "Тіло людини", "Робочий день". Ці теми можна варіювати, змінювати. Оскільки педагоги мають право користуватися різними посібниками та альтернативними програмами, не варто жорстко регламентувати, нормувати зміст та обсяг навчального матеріалу. Послідовність опрацювання тем має визначатися логікою появи та ускладнення комунікативних функцій: від слухання й розуміння до говоріння. Відтак, плануючи систему занять на навчальний рік, педагог самостійно визначає послідовність тем, добірку основних мовленнєвих зразків, сутність спілкування та дидактичних матеріалів для їх опрацювання з дітьми. Формування іншомовної комунікативної компетенції інтегрує мовленнєвий, мовний і соціокультурний розвиток дитини. Дошкільнята мають оволодіти певними мовленнєвими функціями. А саме: навчитися привітатися, попрощатися; відрекомендуватися, розповісти про себе; розпитати про вік, місце проживання; розповісти про сім’ю; назвати особу, предмет; дати команду, виконати команду іншого; попростити когось щось дати або виконати; висловити подяку; описати когось, щось; висловити свою думку, запитати про ставлення інших до чогось; надати інформацію у межах теми спілкування. Мовна компетентність дошкільнят формується у процесі засвоєння ними мовленнєвих зразків. Основи лексичної, граматичної, фонетичної компетентності закладаються в процесі роботи зі зразками мовлення. Завдання формування соціокультурної компетентності обмежуються опрацюванням норм поведінки, правил етикету, загальноприйнятих в Україні та інших країнах, вивченням ігор, пісень, інших різновидів дитячого фольклору країни, мова якої вивчається.