Сторінка
4

Використання рідної мови у процесі навчання іноземної у ДНЗ

Так, у процесі оволодіння іноземною мовою можна виділити 3 етапи:

І етап. Ознайомлення із значеннями мовних одиниць – простих (дитина дізнається, як предмет, явище чи дія називаються іноземною мовою) і складних (слів-речень). Складання дітьми речень з 2-3 слів сприяє синтаксичному засвоєнню мови – у вигляді граматично об’єднаних в одне семантичне ціле окремих мовних одиниць.

а) звернення до людини та наказ виконати певну дію (Bob, play!);

б) наказ виконати дію та об’єкт дії (Take the ball!);

в) наказ рухатися та напрямок (мета) руху (Come to me!);

г) суб’єкт дії та дія, яку він виконує (Ann is playing).

ІІ етап. Пасивне мовлення – усвідомлене запам’ятовування словесного виразу, тобто багаторазове зіставлення дитиною значущої мовної одиниці з відповідними предметами та явищами реальної дійсності.

ІІІ етап. Активне мовлення – використання слів чи виразів у мовленні, що визначає рівень сформованості мовленнєвої навички.

Важливо створити в процесі навчання дітей іноземної мови такі умови, щоб матеріал засвоювався природно, щоб діти вчилися легко, з інтересом і бажанням, без зайвого напруження емоційно-вольових та інтелектуальних сил. Щоб полегшити процес навчання дитини іноземної мови, слід максимально наблизити його до процесу оволодіння рідною мовою. На початку навчання педагог повинен дуже вдумливо поставитися до добору лексики в процесі спілкування з дітьми: вона має бути конкретною і максимально зрозумілою дошкільнятам. Успішність оволодіння іноземною мовою залежить від фонетичної правильності мови дитини. Тому важливо знати, коли дитині краще починати опановувати фонетичну будову нерідної мови. Малята краще засвоюють фонетику іноземної мови тоді, коли вони вже опанували правильну звуковимову рідної мови. Темп та обсяг опанування цих навичок індивідуальні для кожної дитини. Але в цілому до 4-5 років усі діти навчаються чітко артикулювати всі звуки рідної мови. Подаючи на заняттях певний матеріал, бажано кожне нове слово пов’язувати з конкретним образом. Такий підхід зумовлений особливістю мислення дошкільнят: у малих дітей воно конкретне. Отже, на початковому етапі оволодіння мовою малята засвоюють її переважно наочним шляхом, коли водночас і чують нове слово, і спостерігають відповідний предмет, явище чи дію. Це дає можливість багато разів повторювати нову лексику, вводити її у власне мовлення.

Іноземну мову, як і рідну, дитина запам’ятовує у два способи: прямим – безпосереднім зіставленням значення та звучання слова з предметом (явищем, дією) реальної дійсності, що його цим словом названо, та непрямим – через здогадку про значення слів та словосполучень на основі базових знань. Причому в другий спосіб дитина оволодіває значно меншим обсягом лексики, і процес цей триваліший. Вживання цих слів та зворотів розраховано не на заучування, а на розуміння їхніх значень після багаторазового повторення в однакових ситуаціях протягом кількох занять. Поступово дитина починає розуміти і сприймати їх не лише в контексті, а й поза ним, а потім й вживати в своєму мовленні. Якщо діти знаходять схожість у звучанні між новими словами і вже відомими їм (у тому числі й зі словами рідної мови), вони легко їх засвоюють. Отже, в ході вивчення іноземної лексики педагог має допомагати дітям знаходити зв’язки між новою та вже відомою лексикою. Не всі дошкільнята однаково легко запам’ятовують нові слова, тому їх треба повторювати протягом кількох занять і переходити до вивчення наступної теми лише тоді, коли більшість дітей вже засвоїла попередній матеріал.

Очевидно, всі діти певною мірою здібні до навчання іноземної мови. Успішність навчання залежить від правильної організації спілкування як важливого показника психологічного клімату, формування відносин співпраці. Спілкуючись не тільки з педагогом, одне з одним, але й зі співрозмовниками – іграшками, героями казок, - діти стають безпосередніми учасниками процесу навчання.

Доцільність використання української мови під час опанування дітьми англійської мови

Під час вивчення іноземної мови дуже важливо використовувати рідну мову, яка вже є звичною для дітей. Є 2 протилежні точки зору, щодо ролі рідної мови у процесі навчання іноземної. Одні дослідники наполягають на тому, щоб виключити рідну мову під час занять з англійської мови (Є.С.Царапкіна, В.Аркавина, Т.І.Альошина). Інші ж вважають використання рідної мови обов’язковою умовою для оволодіння іноземною (С.М.Рицлін, С.С.Збандуто, С.В.Заке). За спостереженнями цих дослідників дошкільники намагаються порівнювати новий звук або слово іноземною мовою зі словом або звуком рідної мови. Наприклад, при вивченні теми «Animals» діти вперше почули англійське слово «a cat», яке сподобалося малюкам тим, що воно співзвучне з українським «кіт» і російським «кот». І один із малюків склав віршик «Сat, кот, кіт опинився біля воріт, а кот, кіт, cat сів на паркет». Ця творчість є яскравим прикладом того, що діти, спираючись на відомий їм словниковий запас в рідній мові, намагаються методом співставлення наблизити іноземну мову до рідної.

Дитина, вважав К.Д.Ушинський, починає засвоювати елементи народної культури вже в ранньому віці, і перш за все шляхом пізнання рідної мови: "Дитя входить в духовне життя оточуючих його людей єдино за посередництвом рідної мови, і, навпаки, світ, що оточує дитину, відображається в ній своєю духовною стороною тільки за посередництвом того ж середовища - рідної мови ". Тому вся виховно-пізнавальна робота в сім'ї, в дитячому садку, в школі повинна вестися рідною, материнською мовою. Видатний педагог дав цінні поради з розвитку мовлення та мислення дітей, починаючи з раннього віку; ці поради не втратили свого значення і в наш час. Він довів, що розвиток мови у дітей тісно пов'язано з розвитком мислення, і вказував, що думка і мова перебувають у нерозривній єдності: мова - вираження думки у слові. "Мова, - писав Ушинський, - не є будь-що відчужене від думки, а, навпаки - органічне її створення, в ній корениться і постійно з неї виростає". Головне в розвитку мовлення дітей - розвивати розумові здібності, навчити правильно висловлювати свої думки. "Розвивати мову окремо від думки неможливо, але навіть розвивати її переважно перед думкою позитивно шкідливо". Він вважав, що рідна мова "є найбільшим народним наставником, яка вчила народ тоді, коли не було ще ні книг, ні шкіл", і продовжує вчити його і тоді, коли з'явилася цивілізація. Виходячи з того, що рідна мова "є єдине знаряддя, за допомогою якої ми засвоюємо ідеї, знання, а потім передаємо їх", К.Д.Ушинський вважав головним завданням елементарного навчання оволодіння рідною мовою. "Ця робота поступового пізнання рідної мови повинна початися з самих перших днів навчання і за своєю першорядною важливістю для всього розвитку людини повинна становити одну з найголовніших турбот виховання". Рідна мова в народній школі, на думку К.Д.Ушинського, повинна становити "предмет головний, центральний, що входить у всі інші предмети і збирає в собі їх результати".