Сторінка
1

Використання історичних фактів при вивченні нумерації чисел в початкових класах

Математика є надзвичайно важливим предметом у шкільному курсі. Вивчаючи математику, у дітей розвивається логічне мислення, пам’ять, увага, діти починають висловлювати свої думки, судження. Завдяки математиці у дітей розвиваються пізнавальні інтереси, математика привчає дітей до абстрактного мислення, до логічного мислення. Але не кожна дитина має бажання до занять математикою. Тому перед вчителем постає задача: розвивати в учнів пізнавальні інтереси до занять математикою. Проблема пізнавального інтересу одна з актуальних. Педагогічною наукою доведена необхідність розробки цієї проблеми і виконання її практикою. Одним із засобів розвитку пізнавальних інтересів на уроці математики є сторінки історії, різні цікавинки, пов’язані з розвитком математики. Мене зацікавила ця проблема. Саме тому я й обрала тему «Історія математики на уроках математики в початкових класах».

Математика – галузь невтомного пошуку і важкої до самозабуття праці. Іноді на доведення однієї теореми потрібні роки. Праця вченого-математика подібна до праці поета: як і в поезії, у математиці діють досить складні механізми пошуку і філігранне оформлення знайденого результату. _ули_е, про математиків чомусь не прийнято говорити піднесено, захоплено, хоча вони також заслуговують високих слів подяки, які ми часто адресуємо людям подвигу і мужності. Праця математиків не виставляється на театральній сцені, про неї не говорять у репортажах з космосу, _ул вона присутня скрізь. Математики викреслюють орбіти космічних трас, гарантують міцність сталевих атомоходів у океанських глибинах, визначають ритми роботи атомних реакторів тощо.

У кожному періоді історії математики були свої видатні постаті вчених, в яких були різні долі. Одні зажили слави і безсмертя ще за життя, іншим судилося пройти складні шляхи і розділити трагічну долю свого народу. Багато визначних математиків стали зразками щирої відданості науці, патріотами свого народу.

Щедра талантами українська земля подарувала людству не тільки чудових співаків, композиторів, письменників, а й визначних математиків.

Завдання вчителя – донести до дітей імена видатних математиків, їхні відкриття. Історичному аспекту математики на уроках можна приділити багато уваги, хоча на заняття можна винести небагато питань про розвиток математики, але ж вивчити їх досить поглиблено. Об’єм історичного матеріалу у різних темах математичного курсу може змінюватися – від епізодичних згадок про факти і особистості до викладу теми в плані її послідовного історичного розвитку. Не всі теми представляють у цьому відношенні рівні можливості; але ж не можна недооцінювати як педагогічного (підвищення інтересу до предмету), так і методологічного (врахування ролі практики в постановці теоретичних задач) впливу історичних відомостей на формування світогляду і розвитку мислення школярів.

Розвиток математичної, підвищення ефективності її використання в прикладних цілях є однією з найважливіших проблем.

Що таке математика? Як вона виникла? В чому її привабливість і краса? Як розвивається математика? Як виникає любов до неї? Як математик приходить до своїх відкриттів? Відповіді на ці запитання діти можуть отримати на уроках математики. Дітей завжди цікавить все нове і невідоме. Тому, на мою думку, такий матеріал може зацікавити дітей і вдовольнити дитячу допитливість. Викликати цікавість дітей до математики можна різними новинками: легендами про математиків, історією про виникнення цифр, грошових одиниць тощо.

Дитина вчиться раціонально мислити, судити, знаходити прості рішення. Ці якості будуть необхідні йому у дорослому житті. Саме математика розвиває ці якості. Тому важливо зацікавити дітей історією математики. Здійснюючи подорож у далеке минуле, діти знайомляться з культурою і розвитком давніх цивілізацій, великими математичними, зробленими першими вченими ще у часи Давнього Шумеру, Давнього Єгипту, Давньої Греції. Це допоможе збагнути дитині, що математика – це не просто набір сухих цифр, а наука, народжена самим життям. Наука, яка зіграла велику роль у розвитку людства.

Форми організації занять з використанням історичного матеріалу

Щоб вчитель навчився використовувати у своїй роботі завдання історико-математичного характеру, йому необхідно володіти науковими знаннями історичного матеріалу і вміннями включати історичний матеріал на тему уроку.

Знання минулого науки дозволяють в концентрованому вигляді отримувати уявлення про формування наукових понять, виникнення наукових ідей, створенні методів дослідження. Про значення історії науки говорив ще Р. Лейбніц: «Вельми корисно знати справжнє походження чудових відкриттів, особливо таких, які зроблені не випадково, а силою думки. Це приносить користь не тільки тим, що історія віддає кожному своє і спонукає інших добиватися таких же похвал, скільки тим, що пізнання методу на прикладах видатних ведуть до розвитку мистецтва відкриття». Б. Гнеденко, розвиваючи цю думку зазначав, що історія науки - це той факел, який висвітлює новим поколінням шлях подальшого розвитку і передає їм священний вогонь Птолемея, що штовхає їх на нові відкриття, на вічний пошук, до пізнання навколишнього світу, включаючи їх самих.

Історичний матеріал на уроках математики як засіб активізації пізнавальної діяльності

Математика та історія-дві нерозривні області науки. Математика, на відміну від більшості інших викладаються в школі дисциплін має предметом свого вивчення не безпосередньо речі, які становлять навколишній зовнішній світ, а кількісні відносини і просторові форми, властиві цим речам. Цією особливістю математичної науки в першу чергу пояснюються ті добре відомі методичні труднощі, які неминуче постають перед викладачем математики і яких майже не знають викладачі інших наук: перед вчителем математики стоїть нелегке завдання - подолати у свідомості учнів виникає зі стихійною неминучістю уявлення про «сухості», формальний характер, відірваності цієї науки від життя та практики.

Але цією ж особливістю математичної науки значною заходів пояснюється і специфіка завдань, що постають перед учителем математики, який хоче використовувати викладання своєї науки у виховних та освітніх цілях. Ясно, що і тут стоїть перед ним завдання важче, ніж у випадку більшості наук. Бо наукова дисципліна, зайнята вивченням не самих речей, а лише відносин між ними і тому необхідна вимагає підняття на деяку ступінь абстракції, - така дисципліна, очевидно, лише в рідкісних випадках здатна давати вчителеві привід до ефективного впливу на формування характеру та світогляду учнів, на регулювання їх поведінки.

Кращі педагоги минулого постійно підкреслювали недостатність і педагогічну помилковість чисто абстрактного викладення математики і наполягали на тому, щоб математика отримувала зримі риси методу пізнання навколишнього нас світу. В цьому відношенні значний інтерес представляють у чудовій брошурі М.В. Остроградського і А. Блума «Роздуми про викладання» наступні слова; «Хто з нас не бачив, що з п'ятдесяти однокласників, щонайменше сорок відчували огиду і падали духом через абстрактності ідей, підносили до того, як вони ставали зрозумілими на прикладах з життєвої практики» У «зверненні до читачів» «Історії математики в школі» місцевий педагог, математик Герш Ісаакович Глейзер писав, що на основі свого особистого тридцятирічного досвіду роботи в школах він рекомендує на кожні шість уроків одній бесіді. «Умовний термін «бесіда» слід розуміти, як повідомлення деякого факту з історії математики, який може бути піднесений учням у вигляді розповіді, розгляду і пояснення малюнка, короткого зауваження, розбору задачі, що супроводжується історичною довідкою.